АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22ц/2090/3899/2012 Головуючий 1 інст. -Лігус С.М.
Справа № 2029/2-554/11 Доповідач - Кісь П.В.
Категорія: договірні
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Кіся П.В.,
суддів: Кружиліної О.А.,
Макарова Г.О.,
при секретарі - Шабас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання кредитного договору недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 05.08.2008 року між ним та АКБ СР «Укрсоцбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») було укладено кредитний договір № 811-3/27/3/7/8-041, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 110 000 доларів США на споживчі цілі.
Позивач вважає вказаний договір таким, що укладений з істотним порушенням вимог діючого законодавства України та таким, що суттєво порушує його права, оскільки банк свідомо встановив валюту кредиту та відсотків, що підлягають сплаті за користування ним, у доларах США, чим переклав ризик знецінення національної валюти на позивача.
Вважаючи зазначені дії банку несправедливими та недобросовісними, ОСОБА_2 просив суд визнати кредитний договір № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 року недійсним.
У подальшому позивач змінив підстави позову, посилаючись на те, що вищевказаний кредитний договір був укладений під впливом помилки щодо обставин, які значно знижують вартість речі.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 року ОСОБА_2 передав в іпотеку банку нежитлові приміщення першого поверху № 2-5, 2-6, 2-7, 2-9, 2-10, 2-11, загальною площею 71,3 кв.м, в літ. «А-5», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Перед укладенням кредитного договору відповідачем була проведена оцінка предмету іпотеки, на підставі якої встановлено, що заставна вартість предмету іпотеки становить 984 081,17 грн., що в доларовому еквіваленті складає 203 108, 54 дол. США, тобто майже в двічі більше, ніж сума кредиту, яка була отримана позивачем.
Факт помилки, на думку ОСОБА_2, полягає у тому, що позивач на підставі необґрунтованої оцінки, яка була проведена відповідачем, укладаючи кредитний договір розрахував, що після звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог банку, які на даний момент становлять 979 188,80 грн., у нього залишиться значна сума грошових коштів, враховуючи, що доларовий еквівалент необґрунтованої оцінки вартості предмета іпотеки становив 203 108,54 дол. США, що сьогодні становило би 1 624 868,32 грн.
Установлення банком нереальної вартості предмету іпотеки при укладенні кредитного договору та видачі відповідної до цього суми кредиту, призвело до того, що на сьогоднішній день істотно знижена його вартість, за рахунок якої можливо задовольнити відповідні вимоги відповідача.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання кредитного договору недійсним відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. Вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому ОСОБА_2 посилається на те, що суд не надав належну оцінку висновку судової оціночної експертизи № 9731, адже саме цей висновок доводить факт того, що він, укладаючи оспорюваний договір кредиту, не був обізнаний про дійсну ринкову вартість предмета іпотеки -нежитлових приміщень першого поверху № 2-5, 2-6, 2-7, 2-9, 2-10, 2-11, загальною площею 71,3 кв.м, в літ. «А-5», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а отже помилявся про властивості і якості речі (предмету іпотеки), які значно знижують її цінність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у справі, отриманим при розгляді справи доказам дав належну правову оцінку у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України і постановив законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України.
Районним судом встановлено і не заперечується сторонами те, що 05.08.2008 року між ним та АКБ СР «Укрсоцбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») було укладено кредитний договір № 811-3/27/3/7/8-041, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 110 000 доларів США на споживчі цілі.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 05.08.2008 року ОСОБА_2 передав в іпотеку банку нежитлові приміщення першого поверху № 2-5, 2-6, 2-7, 2-9, 2-10, 2-11, загальною площею 71,3 кв.м, в літ. «А-5», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним, оскільки він укладений під впливом помилки щодо обставин, які значно знижують вартість речі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, заявлені позивачем є безпідставними і не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону і обставинам справи.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільним в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору.
За змістом ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнапня правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Посилання ОСОБА_2 на те, що кредитний договір укладений ним під впливом помилки щодо вартості предмета іпотеки є безпідставним. Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки при укладанні іпотечного договору, сторонами погоджувалась заставна вартість нерухомості, що передана в іпотеку. Пунктом 1.2 іпотечного договору визначена заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін та становить 984 081,17 грн. З договору іпотеки вбачається, що оцінювався конкретний об'єкт нерухомості - предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-5, 2-6, 2-7, 2-9, 2-10, 2-11 в літ. «А-5», загальною площею 71,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Із заяви ОСОБА_2 про зміну підстав позову, вбачається, що позивач розраховував на те, що після звернення стягнення на предмет іпотеки у нього залишиться значна сума грошових коштів, а оскільки він помилився у своїх підприємницьких розрахунках, кредитний договір має бути визнаний недійсним.
Разом із тим, не має правового значення помилка ОСОБА_2 щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
ОСОБА_2 і АКБ СР «Укрсоцбанк»були вільні у визначенні оцінки предмета застави.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції необґрунтовано при ухваленні рішення не взяв до уваги висновок судової оціночної експертизи № 9731 є безпідставним.
Згідно ст. 582 ЦК України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 984081,17 гривень, що в еквіваленті складає 203108,54 доларів СІЛА за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього Договору.
Згідно п. 1.3 Іпотечного договору вартість предмету іпотеки, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 04.08.2008р. №19766289, становить 172600 гривень.
До моменту укладення кредитного та іпотечного договорів ОСОБА_2 мав всі умови для того, щоб здійснити оцінку належної йому на праві власності нерухомості.
Підписуючи договори кредиту та іпотеки, ОСОБА_2 погодився з усіма їх умовами, у тому числі і щодо вартості предмета застави.
Окрім того, чинне законодавство не передбачає необхідності проведення експертизи з оцінки нерухомого майна, яке передається в іпотеку, при укладенні іпотечних договорів.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести шляхом надання належних і допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. До справ даної категорії такі випадки не відносяться.
Суд, дотримуючись засад змагальності, забезпечив сторонам можливість доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, представник позивача приймав участь у судовому засіданні, проте передбаченим законом правом і забезпеченою судом можливістю доводити обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, не скористався.
Апеляційна скарга зведена до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку. Даних, які б вказували на наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді: