06.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-1498/2011 рік. Головуючий 1 інст.: - Бондаренко В.В.

Провадження № 22-ц-/2090/4467/2012 рік. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: житлові.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді : - Кокоші В.В.,

суддів : - Бобровського В.В., Кукліної Н.О.,

при секретарі: - Давшан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, 3-особи: сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, служба у справах дітей Ленінського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, управління соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради - про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом анулювання паспортної реєстрації та виселення ,

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року ОСОБА_7 звернулася в суд із вказаним позовом, який уточнила у грудні 2012 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є власником 12/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

19 грудня 2005 року вона та ОСОБА_6 уклали договір дарування частини домоволодіння, посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО, згідно з яким вона подарувала останній 7/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Після укладання договору дарування ОСОБА_6 вселилася до будинку літ. «А-1»домоволодіння та стала користуватися приміщеннями 1-4 пл. 13.2 кв. м., приміщенням 1-3 пл. 14.2 кв. м., прибудовою ІІІ пл. 11.7 кв. м.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 3 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 серпня 2009 року, договір дарування 7/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_6 19 грудня 2005 року, визнано недійсним.

Незважаючи на наявність між ними спору відповідачка самочинно збудувала тамбур та прибудову до будинку літ. «А-1», шляхом закладання дверного отвору відокремила житлове приміщення 1-4 від приміщення 1-1, чим позбавила її можливості обігрівати приміщення, якими вона користується.

Добровільно виселитися із належній їй частини домоволодіння разом зі своїми неповнолітніми дітьми відповідачка не бажає, що змушує її звернутися з позовом до суду.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 383, 391, 392 ЦК України, ОСОБА_7 просила суд усунути перешкоди у користуванні її власністю, анулювати паспортну реєстрацію ОСОБА_6 з усіма проживаючими з нею особами та виселити їх з житлових приміщень 1- 4 пл. 13.2 кв. м., 1-3 пл. 14.2 кв. м., прибудови ІІІ пл. 11.7 кв. м., розташованих в будинку літ. «А-1»домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_6 позов не визнала.

При цьому посилалася на те, що за час проживання у спірному домоволодінні вона самочинно збудувала тамбур VІ та прибудову а-5 до будинку літ. «А-1», які є її власністю.

Представник управління соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради позов підтримала.

Представники сектору громадянства та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, служби у справах дітей Ленінського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судове засідання не з'явилися.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди в користуванні належною частиною домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_7, анульовано реєстрацію ОСОБА_6 з усіма проживаючими з нею особами в будинку АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_6 разом з усіма проживаючими з нею особами з будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходи з того, що відповідачка та проживаючі з нею особи неправомірно мешкають в будинку позивачки, у зв'язку з чим необхідно анулювати реєстрацію відповідачки з усіма проживаючими з нею особами в будинку та виселити їх з будинку без надання іншого житла.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріально і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимогти усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є власником 12/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 1 березня 1981 року ( а. с. 24).

Вказаним рішенням одночасно визначено порядок користування домоволодінням АДРЕСА_1 та виділено у користування ОСОБА_7 приміщення 1-1, 1-2, 1-3,1-4,1-5,1-6,1-7,1-8 в буд. літ. «А-1» вказаного домоволодіння ( а. с. 14-15).

19 грудня 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали договір дарування частини домоволодіння, посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО, згідно з яким ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_6 7/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Після укладання вказаного договору ОСОБА_6 разом зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньою дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, вселилася до будинку літ. «А-1»домоволодіння, зареєструвалися в ньому та стали користуватися жилими приміщеннями 1-4 пл. 13.2 кв. м., 1-3 пл. 14.2 кв. м., сіньми ІІІ пл. 11.7 кв. м.

В подальшому ОСОБА_6 самочинно збудувала тамбур літ. ІV пл. 2,6 кв. м. та прибудову літ. а-5 пл. 11,7 кв. м., що примикають до будинку літ. «А-1» домоволодіння (а. с. 69-75).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 3 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 серпня 2009 року, договір дарування 7/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 19 грудня 2005 року визнано недійсним ( а. с.16-18,22-23).

Добровільно звільнити житлові приміщення 1-4 пл. 13.2 кв. м., 1-3 пл. 14.2 кв. м., сіни ІІІ пл. 11.7 кв. м. будинку літ. «А-1»домоволодіння АДРЕСА_1, які за рішенням суду виділені у користування ОСОБА_7, відповідачка відмовилася.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, ураховуючи норми ст. ст. 27, 31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Матеріали справи свідчать, що в уточнених позовних вимогах ОСОБА_7 просила суд усунути перешкоди у здійсненні нею права користування власністю, анулювати паспортну реєстрацію ОСОБА_6 з усіма проживаючими з нею особами та виселити їх з житлових приміщень 1- 4 пл. 13.2 кв. м., 1-3 пл. 14.2 кв. м., прибудови ІІІ пл. 11.7 кв. м., які належать їй на праві власності.

Ухвалюючи рішення у справі, суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_7 та усунув перешкоди у користуванні належною їй частиною домоволодіння АДРЕСА_1, анулювавши реєстрацію ОСОБА_6 з усіма проживаючими з нею особами в будинку АДРЕСА_1, а також виселив ОСОБА_6 разом з усіма проживаючими з нею особами з будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Вирішуючи спір, суд не взяв до уваги, що застосований ним спосіб захисту порушеного права позивачки, у вигляді анулювання реєстрації, не передбачений діючим законодавством та ст. 16, 391, 405 ЦК України.

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_7 та виселити ОСОБА_6 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітньою дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 з житлового приміщення 1-4 пл. 13.2 кв. м., житлового приміщення 1-3 пл. 14.2 кв. м., сіней ІІІ, пл. 11.7 кв. м. розташованих в будинку літ. «А-1»домоволодіння АДРЕСА_1.

В іншій частині позову ОСОБА_7 слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.

Доводи ОСОБА_6 про те, що вона самочинно збудувала тамбур літ. ІV пл. 2,6 кв. м., прибудову літ. а-5 пл. 11,7 кв. м., які примикають до будинку літ. «А-1»спірного домоволодіння, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки вказані прибудови не введені в експлуатацію та права власності за відповідачкою на них не визнано.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити - частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити - частково.

Виселити ОСОБА_6 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітньою дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 з житлового приміщення 1-4 пл. 13.2 кв. м., житлового приміщення 1-3 пл. 14.2 кв. м., сіней ІІІ, пл. 11.7 кв. м. розташованих в будинку літ. «А-1»домоволодіння АДРЕСА_1.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: