ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 5015/464/12

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 19 734 грн. 31 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 08-03-29/292-12 від 11.05.2012 р.).

Обставини справи: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 602 грн. 90 коп., пені у розмірі 947 грн. 94 коп., 3 % річних у розмірі 183 грн. 47 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.03.2012 року матеріали справи № 5015/464/12 за вищевказаним позовом направлені за підсудністю у господарський суд Рівненської області.

4 травня 2012 року ухвалою господарського суду Рівненської області справа № 5015/464/12 прийнята та призначена до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 27 червня 2012 року представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням наявним у матеріалах справи (а.с. 76). Матеріали справи містять клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявних у матеріалах справи доказів (а.с.70). При цьому у позовній заяві позивач зазначив, що відповідач ВАТ НАСК "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта" зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду, завдану своїм страхувальником в межах спричиненої шкоди.

Представник відповідача у судовому засіданні 27 червня 2012 року позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заву (а.с.79-80), оскільки відповідач ВАТ НАСК "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", який є страховиком за договором страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів не є особою відповідальною за заподіяння шкоди автомобілю TOYOTA Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

12 серпня 2010 року між відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія") та ОСОБА_3 укладено договір № 5-11-1/10.010 добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір страхування), відповідно до якого застрахований легковий автомобіль TOYOTA Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 12-14).

7 червня 2011 року близько 12:15 год. у м. Львові на перехресті вул. Я. Мудрого та вул. Шевченка, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_2, виїжджаючи з другорядної дороги не виконав вимоги дорожнього знаку "Дати дорогу", не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки TOYOTA Camry, д.н. НОМЕР_1, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Даний факт підтверджується довідкою № 2134 від 08.06.2011 року відділення ДАІ УМВС України в Львівській області (а.с. 33), згідно якої, транспортний засіб марки TOYOTA Camry, д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження переднього лівого крила, передньої та задньої дверок з лівого боку, лівого порогу, заднього бампера.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 17.06.2011 року встановлений вищевказаний факт зіткнення автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 з автомобілем марки TOYOTA Camry, д.н. НОМЕР_1 та визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (триста сорок гривень).

Відповідно до акту № 220 огляду транспортного засобу від 14 червня 2011 року, виконаного судовим експертом ОСОБА_6, автомобіль марки TOYOTA Camry, д.н. НОМЕР_1 потребує відновлювального ремонту з заміною деталей, непридатних до подальшого використання (а.с. 23).

Висновком № 220 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту від 21.06.2011 року встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля марки TOYOTA Camry, д.н. НОМЕР_1 , який пошкоджений під час ДТП, на момент дослідження складає 19 475 грн. 14 коп. (а.с. 20-22, 24-25).

Пунктом 22.1. ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того

власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

На виконання умов Договору страхування та вимог чинного законодавства, відповідно до страхового акту № НТ0432/11 (а.с. 18) та заяви страхувальника від 04.07.2011 року № 2369 (а.с.16), позивач виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 19 112 грн. 90 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 578 від 18.07.2011 року (а.с. 19). Виплата страхового відшкодування проведена на поточний рахунок ТзОВ "Компанія "Україна "ЛВ-ТУР".

Цивільна відповідальність ОСОБА_5 як власника транспортного засобу ВАЗ 21102, д.н. НОМЕР_2, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", згідно полісу № ВЕ/1570233 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів, ліміт відповідальності становить 25 500 грн. 00 коп., франшиза становить 510 грн. 00 коп. (а.с. 37).

Крім того, згідно ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

30 серпня 2011 року позивачем на адресу відповідача скерована претензія про виплату страхового відшкодування у розмірі 19 112 грн. 90 коп. з необхідними документами для отримання страхового відшкодування (а.с. 38-39), яка залишена відповідачем без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1191 ЦК України, Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страхове відшкодування у розмірі 19 112 грн. 90 коп. за мінусом франшизи, що складає 18 602 грн. 90 коп.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-ІV від 01.07.2004р. передбачено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу .

Отже, передбачивши страхування майнових інтересів третіх осіб та відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події страховиком, законодавець не обмежив при цьому можливість відшкодування шкоди особою потерпілого та допустив тим самим можливість відшкодування такої шкоди в порядку регресу іншій страховій компанії, яка виплатила потерпілому страхове відшкодування.

Відповідно до наявних матеріалів справи до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача в межах фактично здійсненого страхового відшкодування в розмірі 18 602 грн. 90 коп.

Згідно ч. 4 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.92р. регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Також на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 183 грн. 47 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір 3 % річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано пеню за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 947 грн. 94 коп., право вимоги про сплату якої, на думку останнього, перейшло на підставі ст. 993 ЦК України.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Крім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки статтею 993 ЦК України право вимоги страховика обмежено "фактичними витратами", а нарахування пені не було погоджено сторонами, суд у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 947 грн. 94 коп. відмовляє.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" фактично здійсненого страхового відшкодування у розмірі 18 602 грн. 90 коп. та 3 % річних у розмірі 183 грн. 47 коп. суд визнає обґрунтованими.

Стосовно позовних вимог в частині покладення на відповідача судових витрат, в тому числі 3 822 грн. 58 коп. витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Проте витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України "Про адвокатуру", згідно якої, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1328 (а.с.42), однак договір про надання правової допомоги від 01.04.2008 р. (а.с. 40-41), укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 і грошові кошти за послуги надані в межах цього договору сплачені саме ФОП ОСОБА_7, який діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 29.03.2007р.

За таких обставин, коли послуги обумовлені договором про надання правової допомоги від 01.04.2008р. надані ФОП ОСОБА_7 і кошти в сумі 3 822,58 грн. сплачені останньому як приватному підприємцю, вимоги позивача про покладення зазначеної суми на відповідача у справі як витрат на оплату послуг адвоката, судом визнаються безпідставними.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" ( 04050, м. Київ, вул.. Жилянська, 75, код 00034186) в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" ( 79000, м. Львів, вул. Бортнянського, 12) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код 14229456) 18 602 грн. 90 коп. страхового відшкодування, 183 грн. 47 коп. - 3 % річних та судовий збір у розмірі 1 532 грн. 25 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.07.2012 року

Суддя Романюк Р.В.