Справа № 2607/2923/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Декаленко В.С.
при секретарі - Кравцовій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, треті особи: ОСОБА_4, ВГІРФО Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно ордеру № Г 187110 від 25 липня 1972 року виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих їхній сім'ї була надана двохкімнатна квартира загальною площею 31,5 м2 за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначає, що відповідно до витягу з розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.08.2004 року № 895 договір найму на квартиру АДРЕСА_1 був укладений із нею і вона є наймачем квартири та власником особового рахунку.
Посилається на те, що на даний час згідно довідки Форми № 3 в квартирі зареєстровані та постійно проживають вона та її донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не проживають, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Звертає увагу суду на те, що відповідачі переїхали на інше місце проживання та за даною адресою більше десяти років не проживають. Перешкод в користуванні жилим приміщенням, відповідачам не чинили, з квартири не виганяли, замки не міняли. Вони добровільно визначили собі інше місце проживання і жилим приміщенням не користуються понад 6 місяців без поважних причин.
Зазначає, що факт не проживання відповідачів в квартирі АДРЕСА_1 підтверджується актом КП «Галицьке» від 06.02.2012 року.
Відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Посилається на те, що будь-яких заяв до КП «Галицьке» про те, що вони будуть відсутні за місцем реєстрації та не виписувати їх із квартири не подавали.
Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У зв'язку з чим звертається з даним позовом до суду.
Позивачка в судовому засіданні вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просить позов задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява відповідно до якої, останній вимоги визнає та просить слухати справу за його відсутності. Причини неявки відповідачки ОСОБА_3 суду невідомі.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити.
Представник третьої особи ВГІРФО Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомленні вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутність вищезазначених осіб відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивачки, третьої особи ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно ордеру № Г 187110 від 25 липня 1972 року виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих ОСОБА_5 на сім'ю із трьох осіб була надана двохкімнатна квартира загальною площею 31,5 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Як вбачається з Витягу з розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.08.2004 року № 895 (а.с.5), до договору найму було внесено зміни, а саме договір найму на квартиру АДРЕСА_1 був укладений із ОСОБА_1, у зв'язку з випискою чоловіка ОСОБА_5 згідно з рішенням суду (а.с.5).
Конституція України в статті 47 закріплює право кожної людини на житло. При цьому задекларовано, що держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадяни, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суд
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу Української РСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Зі змісту статті 53 ЖК України вбачається, що жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачка правомірно вселилася до квартири АДРЕСА_1 і набула права користування нею.
Згідно ж наданої суду Довідки Форми № 3 від 10.02.2012 року № 224 (а.с. 9), в зазначеній квартирі крім позивачки зареєстровані ще три особи, а саме ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Як вбачається з наданих суду Актів КП «Галицьке» від 06.02.2001 року та від 14.06.2012 року (а.с.7, 43), під час обстеження квартири АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 в даній квартирі не проживають з 1998 року.
Відповідно до Довідок КП «Галицьке» № 70 від 14.05.2012 року (а.с.8) та № 701 від 18.06.2012 року (а.с.44), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до КП «Галицьке» із заявами про не виписку їх із квартири АДРЕСА_1 та щодо чиненнями їм перешкод в її користуванні, не зверталися.
Судом встановлено, що всі витрати по утриманню квартири несе позивачка та третя особа ОСОБА_4, відповідачі не сплачують плату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню квартири та не приймають участі у спільному побуті сім'ї.
Зі змісту статті 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Крім того Пленум Верховного суду України в свої постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, зазначив, що судовому розгляду підлягають спори пов'язанні з договором найму житлового приміщення, і зокрема, про визнання і втрату права на жиле приміщення… У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Все вищевикладене на думку суду об'єктивно підтверджує пояснення позивачки про факт відсутності відповідачів на спірній житловій понад один шість місяців без поважних причин, а тому її позовна вимога про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Що стосується позовної вимоги позивачки про зобов'язання ВГІРФО Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то в ній необхідно відмовити, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для органів ВГІРФО для зняття особи з реєстраційного обліку відповідно до вимог ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У випадку ж відмови ВГІРФО в знятті особи з реєстрації, спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позички в частині визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню. В іншій же частинні вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 107,30 грн.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 15, 16, ЦК України, ст.ст. 71-72 ЖК України, Постанови Пленуму Верхового суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, керуючись ст.ст. 3, 10, 14, 57, 88, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 107, 30 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Декаленко В. С.