ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" липня 2012 р. Справа № 5002-11/1772-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоУліцького А.М.,
суддів:Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.
розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4
на постановувід 10.01.12 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі№5002-11/1772-2011
господарського судуАвтономної Республіки Крим
за позовомОСОБА_5
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Геодинаміка-Крим" 2. ОСОБА_6 3. ОСОБА_4 4. ОСОБА_7
провизнання недійсними договорів, визнання недійсними редакцій статутів
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідачів:1. ОСОБА_8, дов.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними договорів уступки корпоративних прав та статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Геодинаміка-Крим" (далі -Товариство) від 04.02.09 і від 24.06.09, відповідно, укладених між ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 та між ОСОБА_7 і позивачем; визнання недійсними редакцій статуту цього Товариства від 06.02.09 і від 30.06.09; а також стягнення з Товариства збитків у розмірі ринкової вартості об'єктів нерухомості: будівлі рекреаційного призначення блок №3 в літ. А загальною площею 223,2 м2 у АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2 площею 150,6 м2; гаражного боксу АДРЕСА_4 площею 18,7 м2; квартири АДРЕСА_3 загальною площею 155,5 м2, визначеної експертним шляхом.
Також позивач заявив клопотання про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне Товариству майно: будівлі рекреаційного призначення блок №3 в літ. А загальною площею 223,2 м2 у АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2 площею 150,6 м2; гаражного боксу АДРЕСА_4 площею 18,7 м2; квартири АДРЕСА_3 загальною площею 155,5 м2.
Клопотання мотивовано тим, що вказане майно є основою Статутного капіталу Товариства та в разі реєстрації права власності на нього за іншими особами виконання рішення в даній справі буде неможливим, оскільки в Товариства відсутнє інше майно, за рахунок якого можливо було б відшкодувати шкоду.
Ухвалою від 29.04.11 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) вказане клопотання задоволено.
Постановами від 27.07.11 і від 30.11.11 Вищий господарський суд України двічі скасував постанови Севастопольського апеляційного господарського суду, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою від 10.01.12 Севастопольський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Гонтаря В.І. -головуючого, Голика В.С., Черткової І.В.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою від 25.06.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в якій заявлено вимоги про скасування зазначених ухвали та постанови.
Касаційна скарга мотивована посиланням на безпідставність висновку судів щодо належності Товариству майна, на яке накладено арешт, неспівмірність вжитих заходів забезпечення позову з огляду на відсутність визначення позивачем суми збитків, а також невиконання вказівок касаційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Звертаючись до господарського суду, позивач у даній справі заявив вимоги про визнання недійсними договорів уступки корпоративних прав та редакцій статуту, а також стягнення збитків з Товариства. Конкретна сума заявлених до стягнення збитків у позові не зазначена.
Одночасно позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне Товариству майно: будівлі рекреаційного призначення блок №3 в літ. А загальною площею 223,2 м2 у АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2 площею 150,6 м2; гаражного боксу АДРЕСА_4 площею 18,7 м2; квартири АДРЕСА_3 загальною площею 155,5 м2.
Відповідно до положень ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Відповідно, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Суд першої інстанції зазначив, що на момент винесення ухвали Товариство є власником спірного нерухомого майна, внесеного раніше в якості внеску до його Статутного фонду з боку ОСОБА_6 і ОСОБА_4
Одночасно суд врахував, що постановою Вищого господарського суду України від 20.04.11 у справі №2-3/2742-2010 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 26.01.09 про збільшення статутного капіталу товариства, про порядок формування часток учасників (ОСОБА_6 і ОСОБА_4) у статутному капіталі Товариства шляхом внесення відповідного майна.
З наведеного суд дійшов висновку, що в разі визнання спірних договорів недійсними та задоволення вимог щодо стягнення збитків на користь позивача ці збитки мають бути погашені з боку Товариства, а якщо під час розгляду даної справи на підставі зазначеної постанови Вищого господарського суду України право власності на спірні об'єкти буде зареєстровано за іншими особами, це в майбутньому створить ситуацію неможливості реального виконання рішення суду, оскільки інше зареєстроване майно у власності Товариства відсутнє.
Направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 27.07.11 зазначив про передчасність висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідне майно як на таке, що перебуває у власності Товариства, без дослідження факту належності цього майна саме Товариству з урахуванням судових рішень у інших справах, які набрали законної сили.
Підставою для повторного направлення справи на новий розгляд постановою Вищого господарського суду України від 30.11.11 стало ненадання судом апеляційної інстанції належної правової оцінки обставинам наявності в Товариства права власності на відповідне майно з огляду на наявність вищевказаної постанови Вищого господарського суду України від 20.04.11 у справі №2-3/2742-2010, яка в силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України є обов'язковою для виконання, а також відсутність з'ясування, чи спрямований заявлений позивачем захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідне майно на гарантування виконання судового рішення в даній справі або ж на запобігання виконанню судового рішення в справі №2-3/2742-2010, що є неприпустимим.
Однак при прийнятті оскаржуваної постанови від 10.01.12 Севастопольський апеляційний господарський суд всупереч вимогам ст. 11112 ГПК України вказівки касаційної інстанції знову проігнорував та вищевказані обставини залишив поза увагою.
Так, залишаючи без змін ухвалу про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції знову виходив з того, що на момент її винесення право власності на спірне майно зареєстровано за Товариством, а в разі реєстрації в органах БТІ права власності на спірні об'єкти за іншими особами буде неможливим реальне виконання рішення суду з огляду на те, що іншого зареєстрованого майна у власності відповідача немає.
Тобто як і суд першої інстанції з приводу обставин, що зумовили необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції послався на можливе здійснення реєстрації права власності на спірні об'єкти на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.04.11 у справі №2-3/2742-2010.
Однак у силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України вказане судове рішення в справі №2-3/2742-2010, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання, а відтак неприпустимим є відстрочення чи зупинення його виконання певним чином поза процедурою, передбаченою процесуальним законодавством чи законодавством про виконавче провадження. Отже, вжиття заходу забезпечення позову не може бути спрямоване на перешкоджання виконанню судового рішення в іншій справі, вчинення певних дій на його виконання.
Не врахувавши викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову, знову не з'ясувавши встановлення певних конкретних обставин, окрім необхідності виконання судового рішення в справі №2-3/2742-2010, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в даній справі та зумовлюють необхідність вжиття заходів, спрямованих на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Більш того, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки обставинам правомірності накладення арешту на майно з висновком про його належність Товариству, в той час як спір щодо права власності на це майно є предметом іншого спору в судах цивільної юрисдикції.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.11 у справі №6-28685св 11 встановлено, що на час постановлення судових рішень спірне майно ОСОБА_12 та ОСОБА_6 не належало, статус цього майна -внесок до статутного фонду і власником його було Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Геодинаміка-Крим". Однак обставини належності відповідного майна Товариству після набрання законної сили постановою від 20.04.11 в справі №2-3/2742-2010 (а не на момент прийняття судових рішень у вказаній цивільній справі) судом при винесенні оспорюваної постанови не з'ясовані.
З огляду на таке судова колегія вважає передчасними викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції висновки з цього приводу, а також з приводу відхилення доводів щодо непідвідомчості даної справи господарському суду, але враховує, що на момент прийняття даної постанови справа вже розглянута судом першої інстанції з винесенням рішення по суті, яке є предметом апеляційного перегляду.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в зв'язку з невиконанням вимог ст. 11112 ГПК України, а справу слід направити повторно на новий апеляційний розгляд, що має бути здійснений з дотриманням усіх вимог чинного законодавства та дослідженням усіх суттєвих обставин, які стосуються забезпечення позову в справі. Касаційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-13 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.12 у справі №5002-11/1772-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Головуючий А.Уліцький
Судді С.Бакуліна
Г.Мачульський