Справа № 2610/8083/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 червня 2012 року

. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

при секретарі Савескул-Савело В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки після звільнення, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки після звільнення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05.11.2007 року ОСОБА_1 (далі-позивач) був прийнятий на роботу до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт»(далі-відповідач) на посаду головного бухгалтера за сумісництвом з посадовим окладом згідно штатного розпису, Наказом № 103-к від 05.11.2007 року, згідно Наказу № 02/01-к від 01.02.2011 року виконував додаткову роботу, передбачену посадою директора з економічних питань, при цьому, за суміщення посад головного бухгалтера та директора з економічних питань позивачу встановлена доплати в розмірі 50% від посадового окладу директора з економічних питань. Наказом № 42-К від 09.09.2011 року з 16.09.2011 року позивача було звільнено з роботи, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, а саме: за згодою сторін. В день звільнення позивачу було надано довідку від 09.09.2011 року б/н про нараховані суми, які належать позивачу при звільненні. Однак, в день звільнення відповідачем не було виплачено заробітну плату за час з 01 по 16 вересня 2011 року у сумі 1832,47 гривень, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 8067,84 гривень. Крім цього, позивач зазначив, що станом на 29 березня 2012 року виплати так проведені відповідачем на корить позивача не було. Позивач, зазначив, що в жовтні 2011 року вже звертався з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 17 вересня 2011 року по 21 листопада 2011 року, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позовні вимоги були задоволені, але відповідач не виконує вище зазначене рішення. У зв'язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду з вказаним позовом та просити стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток у сумі 17 163,00 гривень за невчасний розрахунок при звільненні за період з 22.11.2011 року по 29.03.2012 року включно.

В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність, позов повністю підтримав з підстав викладених у ньому та просив задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлявсь належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечення на позов не надав та не просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідно до ст. 169, ст.ст. 224-226 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи з 05.11.2007 року по 16 вересня 2011 року позивач працював у відповідача (а.с. 5-7).

Відповідно до наказу № 42-к від 09.09.2011 року позивача було звільнено з посади головного бухгалтера, з 16 вересня 2011 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується . Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на кі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»за № 13 від 24 грудня 1999р. установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В порушення вимог ст. 60 ЦПК України, відповідачем не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що затримка в проведенні остаточного розрахунку з позивачем при звільненні, відбулася не з вини відповідача.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Оскільки, відповідач належним чином не виконав вимоги закону при звільненні позивача, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток у сумі 17 163,00 гривень за невчасний розрахунок при звільненні за період з 22.11.2011 року по 29.03.2012 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 171,63 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 44, 47, 116, 117 КЗпП України; ст.ст. 10, 11, 59, 60, 88, 169, 179, 212, 214, 215, 223-228, 294 ЦПК України; Законом України «Про оплату праці», суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки після звільнення - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Укртранснафтопродукт»на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому позивачу сум в розмірі 17 163 (сімнадцять тисяч сто шістдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» на користь держави судовий збір в розмірі 171 грн. 63 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене через Шевченківський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: