АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1690/403/2012

Головуючий по 1-й інстанції Щабельська

Суддя-доповідач: Ландар О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних

справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Ландара О.В.

суддів Нізельковської Л.В., Харлан Н.М.

за участю прокурора Столяра Д.Є.

потерпілого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши 26 квітня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_2 та помічника прокурора Диканського району на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Опішня Зіньківського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, освіта вища, пенсіонера, раніше не судимого,-

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5: на користь Диканської центральної районної лікарні - 2106 грн. 41 коп.; на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім.Скліфасовського - 2851 грн. 24 коп.

По справі відповідно до ст. 81 КПК України вирішено питання про долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він 25 жовтня 2011 року близько 15 години, керуючи власним автомобілем «MITSUBISHI ОUTLАNDER», д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись в районі 151 км + 450 м автодороги Суми-Полтава у напрямку з м.Полтави , на порушення вимог п.п.10.1, 14.2 (в,г) Правил дорожнього руху України проявив неуважність і не переконавшись у безпечності здійснюваного маневру обгону попутного вантажного автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем ВАЗ 21112, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ВАЗ-21112, потерпілій ОСОБА_6 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що потягли її смерть, а водію - потерпілому ОСОБА_2 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

В апеляційних скаргах як засуджений ОСОБА_4 так і потерпілий ОСОБА_2 порушують питання про зміну вироку районного суду у зв'язку надмірною суворістю покарання, посилаючись на вік засудженого, стан його здоров'я, бездоганну репутацію та поведінку під час досудового слідства, повне відшкодування заподіяної шкоди. Просять застосувати ст.75 КК України та звільнити винного від відбуття покарання.

З цих же підстав, вважаючи, що мета покарання може бути досягнута і без реального позбавлення волі престарілого ОСОБА_4, про застосування ст.75КК України та звільнення засудженого як від основного, так і додаткового покарання, просить у своїй апеляції і державний обвинувач - помічник прокурора Диканського району.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора Столяра Д.Є., що підтримував принесену апеляцію частково та просив застосувати до засудженого ст.75 КК України лише в частині основного покарання та задовольнити апеляції інших учасників процесу, вислухавши потерпілого ОСОБА_2, який також підтримував своє прохання про пом'якшення покарання винному, захисника ОСОБА_3 на підтримання апеляції засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення, інші апеляції - до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду щодо винуватості засудженого ОСОБА_4 в недотриманні правил у сфері безпеки дорожнього руху за обставин, наведених у вироку суду, та кваліфікацію його дій ч.2ст.286 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням всіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних подій та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, в тому числі й показаннях самого засудженого, потерпілого, свідків, інших доказах, і такі висновки у апеляціях не оспорюються.

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 та кваліфікації його дій, органами досудового слідства та судом не допущено.

У той же час, при обранні покарання засудженому, суд не в повній мірі виконав вимоги ст.ст. 50,65 КК України, на що звертають увагу усі учасники процесу, та обрав йому надмірно суворе покарання.

Ст.65 КК України, окрім загальних засад призначення покарання, передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до керівних роз'яснень, що містяться і п.20 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» призначаючи покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Як видно із мотивувальної частини вироку, вирішуючи питання про вид і міру покарання, місцевий суд виходив перш за все із тяжкості наслідків, що настали внаслідок автоаварії, яка виникла з вини водія ОСОБА_4

У той же час він хоч і послався у вироку, але недостатньо врахував виключно позитивні дані про особу винного, його вік, стан здоров'я, обставини, що пом'якшують покарання, думку потерпілого.

Як видно із матеріалів кримінальної справи засуджений ОСОБА_4 є престарілою людиною, ветеран праці, нагороджений багатьма медалями, відзнаками, вперше притягується до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений з необережності, характеризується виключно позитивно. На досудовому слідстві повністю, у добровільному порядку, відшкодував шкоду потерпілим, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, у 76- річному віці страдає низкою хронічних захворювань і до нині тяжко хворіє, перебуваючи на стаціонарному лікуванні.

Винятково позитивні дані про особу винного, його ставлення до вчиненого та наведені обставини в сукупності дають підстави вважати, що мета покарання і виправлення ОСОБА_4 може бути досягнуто без його ізоляції від суспільства. Тому колегія суддів, погоджуючись із доводами апеляційних скарг вважає можливим застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_7 від відбуття основного покарання з випробуванням.

Що стосується відстрочення і додаткового покарання - позбавлення права на керування транспортними засобами, про що йде мова у апеляції прокурора, то виходячи із фактичних обставин справи, характеру порушень правил безпеки дорожнього руху і його наслідків, підстав для застосування ст.75 КК України судова колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції засудженого ОСОБА_4 і потерпілого ОСОБА_2 задовольнити, апеляцію помічника прокурора Диканського району задовольнити частково.

Вирок Диканського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року частині призначення покарання ОСОБА_4 змінити.

Застосувати ст.75 КК України на підставі якої звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбуття призначеного йому ч.2 ст.286 КК України основного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з випробуванням, встановивши 2-х річний іспитовий термін, у зв'язку з чим звільнити його з під варти негайно.

В силу ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, та періодично з'являтися туди на реєстрацію.

В решті вирок місцевого суду залити без зміни.

Головуючий: О. В. Ландар

Судді: