У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Боймиструка С.В., суддів :Василевича В.С., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання -Панас Б.В.,

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на окрему ухвалу Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, пені та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

В той же день Рівненським міським судом була винесена окрема ухвала щодо неправдивих показань свідка ОСОБА_3, яка направлена в прокуратуру м. Рівне для вирішення питання про порушення кримінальної справи по факту завідомо неправдивого показання суду, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.384 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 29 червня 2011 року окрему ухвалу місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року ухвалу апеляційного суду скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У поданій на окрему ухвалу суду першої інстанції апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на її незаконність через порушення судом норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції мотивував окрему ухвалу показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

Доводить, що посилання суду на те, що він пам'ятає події, які відбувалися 30 жовтня 2001 року, і не пам'ятає, що робив і де був до та після 30 жовтня 2001 року, є безпідставними.

Стверджує, що був представником ОСОБА_4 у даній справі з листопада 2007 року, вивчав та аналізував матеріали справи, а тому встановив, що саме 30 жовтня 2001 року він з ОСОБА_4 були у селі у батька, а пам'ятає це тому, що до нього їздить дуже рідко.

При винесенні ухвали суд, в порушення вимог ст.211 ЦПК України, не вказав, який саме закон ним порушено та причини і умови, які цьому сприяли та яким чином їх усувати.

Видаляючись до нарадчої кімнати, суд не повідомив про постановлення окремої ухвали, яку виніс до написання повного тексту рішення і до вступу його в законну силу.

З цих підстав просив окрему ухвалу Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року скасувати.

Апелянт ОСОБА_3 був у встановленому законом порядку був повідомлений про час і місце розгляду його апеляційної скарги, однак в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав, а тому колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_3.

Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2, просить апеляційну скаргу відхилити, а окрему ухвалу місцевого суду залишити без змін.

___________________________________________________________________________________

Справа № 2- 519/11 Головуючий у 1-й інст. -Бердій М.А.

Провадження №22-ц-1790/359/2012р. Доповідач -Боймиструк С.В.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи окрему ухвалу, місцевий суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведеним до присяги свідка, дав завідомо неправдиві показання.

Підставою для такого висновку суду першої інстанції та кваліфікації судом його дій за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, слугували показання свідка ОСОБА_3, який в судовому засіданні 17 лютого 2011 року згадав про те, що 30 жовтня 2001 року (в день написання боргової розписки ОСОБА_4 в м. Здолбунів) ОСОБА_4 знаходився разом з ним цілий день в селі у його батька (с. Поліське Березнівського району), а де перебував до та після 30 жовтня 2001 року не пам'ятав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.211 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Судом першої інстанції не дотримано вимог зазначеної процесуальної норми права.

Вважаючи показання свідка ОСОБА_3 завідомо неправдивими, місцевий суд не зазначивши вимоги якого закону порушено свідком (ст..50, 180 ЦПК України), не встановивши причин та умов, що сприяли вчиненню такого порушення закону, які б достовірно вказували на свідоме порушення свідком цього закону чи лише його помилку в свідченнях щодо дати та події, наперед вдався до кваліфікації показань ОСОБА_4 за нормами КК України, як завідомо неправдивих.

Показання ОСОБА_3 щодо обставин перебування ОСОБА_4 30 жовтня 2001 року не в м. Здолбунів, а в іншому місці, підлягали оцінці на рівні з іншими доказами та не могли бути завідомо неправдивими лише за невідповідністю їх показанням інших свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

Відповідно до ч.2 ст.212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Висновок місцевого суду, наведений на підтвердження неправдивості показань ОСОБА_3, щодо не пам'ятання ним подій до та після 30 жовтня 2001 року, є оціночним поняттям, яке беззастережно не вказує на їх завідому неправдивість щодо подій 30 жовтня 2001 року.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану окрему ухвалу скасувати, як постановлену з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 211, п.1 ч.2 ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.

Окрему ухвалу Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року скасувати.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді