У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Боймиструка С.В., суддів :Василевича В.С., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання -Панас Б.В.,

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 47 610 грн. 60 коп., пеню за невиконання умов договору в розмірі 11 426 грн. 54 коп., державне мито в розмірі 590 грн. 75 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики незаконним, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 29 червня 2011 року вказане рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року ухвалу апеляційного суду скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У поданій на рішення суду І інстанції апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суддя, будучи зацікавленим в результаті розгляду справи, не заявив собі самовідвід.

Стверджує, що судом дано невірну оцінку показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стосовно того, ким саме була написана розписка про отримання грошей в борг. Доводить, що він не підписував дану розписку.

Наполягає, на невірному застосуванні судом першої інстанції норм, які регулюють строк позовної давності щодо подачі позову та зокрема стягнення пені.

З цих підстав просив рішення Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задоволити, а ОСОБА_1 в позові відмовити.

Апелянт до суду не з'явився та подав заяву про розгляд справи без його участі та його представника.

Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 просить подану ОСОБА_3 апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

_________________________________________________________________________________

Справа № 2- 519/11 Головуючий у 1-й інст. -Бердій М.А.

Провадження №22-ц-1790/359/2012р. Доповідач -Боймиструк С.В.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу за договором позики від 30 жовтня 2001 року, місцевий суд правильно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 374 - 376 ЦК України 1963 року, оскільки вони виникли під час їх дії та обґрунтовано виходив з того, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань з повернення позики в розмірі 6000 доларів США, що на час розгляду справи місцевим судом в еквіваленті становило 47 610,60 грн. та пені в межах річного строку позовної давності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 2% в місяць на суму 11426,54 грн.. Виходячи з наведеного суд першої інстанції обґрунтовано прийшов також до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з боргової розписки від 30 жовтня 2001 року між ОСОБА_1 та відповідачем, було укладено договір позики, за умовами якого вона передала ОСОБА_3 6 000 доларів США, а він зобов'язався повернути цю суму до 1 травня 2005 року. Сторони в договором передбачили відповідальність позичальника за порушення зобов'язання у вигляді 2-х % пені від суми боргу щомісячно (т.1 а.с. 69).

ОСОБА_3 заперечуючи позов зазначав, що доларів у борг у ОСОБА_1 не брав і розписку від 30 жовтня 2001 року він не підписував.

За його клопотанням була проведена судово-почеркознавча експертиза, якою було встановлено співпадаючі та розбіжні ознаки підпису на борговій розписці з наданими ОСОБА_3 зразками підписів, однак вони не покладені експертом в основу ні позитивного, ні негативного висновку, оскільки не утворюють індивідуальну сукупність ознак, а часто зустрічаються в підписах різних осіб.

Згідно висновку цієї експертизи : „Встановити ким ОСОБА_3, чи іншою особою виконаний підпис в графі „Позичальник" навпроти прізвища ОСОБА_3 в борговій розписці від 30.10.2001 року не представилось можливим по причині вказаній в дослідницькій частині висновку експерта " (т.2 а.с.257-258).

Місцевим судом встановлено показаннями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 обставини написання цієї розписки та її підписання ОСОБА_3.

Ці показання свідків не спростовані будь-якими іншими доказами в справі, в тому числі і висновком почеркознавчої експертизи, а тому вони є належними та допустимими доказами на підставі яких місцевий суд прийшов до вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з позовом до суду щодо стягнення пені не заслуговують на увагу.

Згідно боргової розписки, обов'язок зі сплати пені у ОСОБА_3 виник після набрання чинності ЦК України 2003 року ( з 1 січня 2004 року), а тому висновок місцевого суду про застосовування до спірних правовідносин положень цього Кодексу, зокрема річного строку позовної давності щодо стягнення пені є обґрунтованим та законним.

Крім того, вимоги ОСОБА_3 про застосування при розгляді справи позовної давності, колегія суддів розцінює як визнання ним боргу.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на зацікавленість судді місцевого суду в результаті розгляду справи, який не заявив собі самовідвід не заслуговують на увагу. До початку розгляду справи по суті та в ході її розгляду ОСОБА_3 не заявляв та не обґрунтовував клопотань про відвід головуючого в справі з підстав зазначених в апеляційній скарзі, зокрема порушенням суддею норм ЦПК.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, застосував норми права які підлягали застосуванню та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 25 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: