Справа № 1-596/11

В И Р О К

іменем України

06 червня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Антонюк М.С.

при секретарях Ключці О.О., Скорицькому А.М., Павлюк В.В.

за участю прокурорів Клюшніченка Д.Ю., Беби Є.Г.

та захисника адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із неповною середньою світою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий

- 12.10.2009 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.1 ст.186 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із випробуванням строком на 1 (один) рік,

а також 18.01.2012 року засуджений Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186, ч.2 ст.186 КК України

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, 07 травня 2010 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин прийшов у гості до свого друга ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_2. Під час перебування у вказаній квартирі, приблизно об 11 годині 30 хвилин, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на збагачення за рахунок чужого майна, шляхом його повторного таємного викрадення. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, скориставшись тим, що ОСОБА_3 вийшов з кімнати, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_4, а саме мобільний телефон «Samsung D840»ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 2000 гривень.

Після цього, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 2000 гривень.

Крім того, 28 липня 2010 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись по вул. Грекова, 12-Б в м. Києві, та маючи умисел на повторне відкрите заволодіння чужим майном, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_5, майном якої вирішив повторно відкрито заволодіти. В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_5 та зірвав з її шиї золотий ланцюжок, на якому висів золотий хрестик, тим самим повторно відкрито викрав майно ОСОБА_5, вартістю 1000 гривень.

Після цього, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоди на суму 1000 гривень.

Крім того, 30 липня 2010 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись в парку «Дитячої залізничної дороги», який розташований за адресою: м. Київ вул. Ризька, 1, та маючи умисел на повторне відкрите заволодіння чужим майном, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_6, майном якої вирішив повторно відкрито заволодіти. В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, на велосипеді, під'їхав до ОСОБА_6, та, смикнувши за ланцюжок, який висів у неї на шиї, намагався повторно відкрито викрасти його, однак, відчувши опір з боку потерпілої, не довів свої дії до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2, свою вину в скоєнні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, щиросердно розкаявся та пояснив, що 07 травня 2010 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, він прийшов до свого друга ОСОБА_3 додому за місцем його мешкання, а саме до квартири АДРЕСА_2 Деякий час вони разом з ОСОБА_3 грали на комп'ютері, після чого ОСОБА_3 пішов на кухню, щоб поснідати, а він залишився один в кімнаті. У цей час він побачив, що на серванті, який стоїть поряд зі столом, за яким він сидів, лежить мобільний телефон «Samsung D840», сріблястого кольору, який він вирішив викрасти. Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, він забрав даний телефон з серванту та поклав його до кишені штанів, у які був одягнений, після чого коли до кімнати повернувся ОСОБА_3 вони вийшли на вулицю, а потім він пішов до дому. Роздивившись телефон він з'ясував, що в ньому не працює дисплей та відніс його до свого знайомого ОСОБА_7, якого попросив відремонтувати його, не повідомляючи, що даний телефон він вкрав. Але через деякий час ОСОБА_7 сказав йому, що відремонтувати телефон не можна і він його назад вже не забирав.

Крім цього, 28 липня 2010 року коли він проходив між гаражами, що неподалік буд. 12-Б по вул. Грекова в м. Києві, то побачив, що через дані гаражі йде жінка, на шиї у якої висів золотий ланцюжок з хрестиком, які він вирішив викрасти. Підійшовши до жінки, він запитав у неї, котра година, після чого різко смикнув рукою за ланцюжок, що був у неї на шиї, від чого останній порвався та залишився у нього в руці. Після цього він втік, а ланцюжок випав у нього десь по дорозі.

Крім того, 30 липня 2010 року, він катався на велосипеді неподалік від дому, а саме в парку «Дитячої залізничної дороги»у м. Києві В голову йому прийшла думка зірвати у когось ланцюжок. В цей момент він побачив потерпілу ОСОБА_6, яка була з дитиною, і вирішив її пограбувати. Під'їхавши до неї, він смикнув ланцюжок, який висів у неї на шиї, але не зміг його зірвати, а потерпіла стала кричати і звати на допомогу, тоді він залишив свою спробу та поїхав звідти.

Підсудний щиросердно розкаявшись у вчинених злочинах, просить суд врахувати, що він зробив для себе належні висновки, запевняє у не повторенні подібного та просить дати йому шанс виправитись самостійно, не позбавляючи волі.

Крім показів підсудного, винність останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується наступними доказами:

Так, потерпіла ОСОБА_4 будучи допитаною у судовому засіданні показала суду, що 08 травня 2010 року, вона знаходилась вдома за місцем мешкання, та вирішила подивитись, де її телефон, «Samsung D840», який лежав на серванті в одній із кімнат. Прийшовши до вказаного серванту, вона виявила, що даний телефон відсутній. Вона одразу ж запитала у свого сина ОСОБА_3, де даний телефон. На що він відповів, що він його не брав. Після цього вони згадали, що напередодні у них в квартирі знаходився лише знайомий сина - ОСОБА_2, який приходив в гості до її сина та грав на комп'ютері в тій кімнаті, де лежав телефон, та залишався один в кімнаті кілька раз. Через кілька днів вона зустріла підсудного на вулиці і він зізнався, що вчинив даний злочин. Через деякий час телефон їй повернули працівники міліції.

Так, потерпіла ОСОБА_6 показала суду, що 30 липня 2010 року, приблизно об 11 годині 50 хвилин, вона разом зі своєю малолітньою донькою 2006 року народження знаходилась неподалік зупинки громадського транспорту по вул. Дорогожицькій, 15 в м. Києві. В цей час до неї на велосипеді під'їхав підсудний, запитав котра година, а коли вона відповіла, то зненацька різко потягнув за її золотий ланцюжок, який висів у неї на шиї, намагаючись його зірвати. Вона в цей же час схопилась своєю рукою за свій ланцюжок та тримала його, не даючи зірвати, при цьому голосно кричала та звала на допомогу. До них почали підходити перехожі і тоді підсудний зрозумівши, що у нього нічого не вийде сів на велосипед та поїхав. Діями ОСОБА_2 їй було завдано моральну шкоду на суму 1000 гривень, оскільки внаслідок цих подій була сильно налякана її дитина, яка отримала стрес, не спала ночами, вона зі свого боку переживала за дитину, а також у неї з'явився страх перед перебуванням на вулиці.

Показами потерпілої ОСОБА_5 оголошеними в судовому засіданні за згодою усіх учасників процесу в порядку ст.306 КПК України, яка будучи допитана в якості потерпілої в ході досудового слідства пояснила, що 28 липня 2010 року, вона поверталась додому з лікарні, що по АДРЕСА_3. Проходячи через гаражі, що неподалік буд. 12-Б по вул. Грекова в м. Києві, до неї підійшов молодий хлопець, який запитав у неї, котра година. Вона відповіла, що годинника у неї немає, а мобільний погано працює, тому вона не може відповісти. Після цього він запропонував їй допомогти нести сумку, на що вона відмовилась. Тоді він різко смикнув рукою за ланцюжок, що був у неї на шиї, від чого останній порвався та залишився у нього в руці. Після цього він побіг в сторону вул. О.Теліги в м. Києві. Загальна сума завданої їй матеріальної шкоди становить 1000 гривень 00 копійок

Свідок ОСОБА_9, який працює інспектор ВДІМ Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві, будучи допитаний в судовому засіданні показав суду, що 03 вересня 2010 року, він знаходився на робочому місці по вул. Дорогожицькій, 15-А в м. Києві. У цей день до нього звернулась ОСОБА_6 Вона привела із собою підсудного та повідомила, що 30 липня 2010 року у парку «Дитячої залізничної дороги», що неподалік лікарні №9, що по АДРЕСА_3, він намагався зірвати з її шиї золотий ланцюжок, але зустрівши опір з її боку, зник з місця скоєння злочину. Також ОСОБА_6 повідомила, що добре запам'ятала злочинця, і сьогодні, побачивши на вулиці ОСОБА_2, впізнала його як того, хто вчинив на неї напад. Після цього вона самостійно привела його до нього, щоб повідомити про подію, що сталась. В процесі розмови з підсудним, останній підтвердив слова ОСОБА_6 та повідомив, що він щиросердно кається в скоєному, після чого ним було складено протокол явки з повинною, в якому ОСОБА_2 детально, чітко та послідовно вказав всі обставини вчиненого ним злочину.

Показами свідка ОСОБА_10, оперуповноваженого СКР Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві, оголошеними в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ст.306 КПК України, який пояснив, що 06 вересня 2010 року, він знаходився на робочому місці по вул. О.Теліги, 43-А в м. Києві. У цей день, коли він заходив до приміщення ТВМ-2 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, до нього звернувся ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., та запитав чи можна йому поспілкуватись з кимось зі співробітників карного розшуку, оскільки він в минулому вчинив злочин, але тепер розкаявся у скоєному і хоче з даного приводу написати явку з повинною. Він сказав йому, що працює на посаді оперуповноваженого СКР ТВМ-2 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві і може з ним поспілкуватись. Після цього він запросив його до свого службового кабінету.

В процесі розмови з ОСОБА_2 останній повідомив, що 28 липня 2010 року поблизу буд. 12-Б по вул. Грекова в м. Києві він зірвав з невідомої йому жінки золотий ланцюжок з хрестиком, після чого втік з місця скоєння злочину, а викрадене заклав до ломбарду. Який це саме був ломбард та його адреси ОСОБА_2 вказати не зміг. Також він повідомив, що щиросердно кається в скоєному, після чого виявив бажання написати явку з повинною. Після цього ним було складено протокол явки з повинною, та відібрано пояснення, в якому ОСОБА_2 детально, чітко та послідовно вказав всі обставини вчиненого ним злочину.

Після цього всі зібрані ним матеріали було передано до ВД Шевченківського РУ ГУМВС України в м, Києві для приєднання їх до кримінальної справи, що була порушена відносно ОСОБА_2

Показами свідка ОСОБА_3, які були оголошені в судовому засіданні за згодою учасників процесу на підставі ст.306 КПК України, який будучи допитаний в ході досудового слідства пояснив, що 07 травня 2010 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, до нього в гості прийшов знайомий ОСОБА_2. Він був у нього в гостях приблизно протягом двох годин. У цей час вони грали на комп'ютері, пили каву. ОСОБА_3 сидів за столом, де стояв комп'ютер, поряд з яким був розташований сервант, на якому лежав мобільний телефон його мами «Самсунг Р-840». ОСОБА_2 залишався один в кімнаті кілька раз, оскільки він виходив поїсти та прибрати. Після цього вони пішли на вулицю гуляти.

Показами свідка ОСОБА_7, які були оголошені в судовому засіданні в порядку ст.306 КПК України за згодою учасників процесу, який будучи допитаним в ході досудового слідства зазначив, що наприкінці травня 2010 року до нього в училищі підійшов знайомий ОСОБА_2, та сказав, що він придбав мобільний телефон на радіоринку, що поблизу залізничної станції «Караваєві дачі»в за 150 гривень, але виявив, що в даному телефоні не працює дисплей. ОСОБА_2 знав, що він трошки розбирається в техніці, та попросив його чи можна відремонтувати даний телефон. Він погодився та забрав цей телефон. Через кілька тижнів він зрозумів, що телефон не можна відремонтувати, та сказав ОСОБА_2, що нічого не вийде з ремонтом. ОСОБА_3 сказав, що зараз зайнятий, тож телефон буде в нього, а ОСОБА_2 потім колись його забере. Даний телефон був весь час у нього, поки співробітники міліції не повідомили, що даний телефон крадений. Після цього він приїхав до ТВМ-2 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, де в присутності понятих, даний телефон у нього було вилучено.

Також вина підсудного підтверджується письмовими доказами, які були перевірені в судовому засіданні, а саме:

- даними протоколу огляду та вилучення від 07 грудня 2010 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_7 в присутності понятих було вилучено мобільний телефон «Samsung D840»ІМЕІ НОМЕР_1, який зі слів останнього йому передав ОСОБА_2 (т.1 а.с. 9);

- даними протоколу огляду та вилучення від 08 вересня 2010 року, з якого вбачається, що у потерпілої ОСОБА_6 в присутності понятих було вилучено золотий ланцюжок з кулоном. (т.2 а.с. 32);

Проаналізувавши наведені докази суд вважає доведеною винність ОСОБА_2 у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжка), а також повторному відкритому викраденні чужого майна (грабіж) та вчиненні замаху на повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж), та кваліфікує його дій за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.15, ч.2 ст. 186 КК України.

Обираючи підсудному ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд приймає до уваги характер, ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинених злочинів, а також відношення до скоєного підсудного, який вину визнав в повному обсязі.

При призначенні підсудному покарання судом також враховуються дані про його особу, який раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 12.10.2009 року, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, неофіційно, проте постійно працює, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, враховуючи дані про особу підсудного, який раніше судимий, кількість епізодів злочинної діяльності, те, що останній будучи притягнутим до кримінальної відповідальності під час розгляду справи Шевченківським районним судом м. Києва винив новий умисний корисливий злочин, суд призначає підсудному покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин в період відбуття покарання, призначеного за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 12.10.2009 року, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_2, частково приєднати покарання, невідбуте за попереднім вироком.

Відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2012 року ОСОБА_2 був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.

Оскільки злочини ОСОБА_2 по даній справі вчинені до постановлення вироку Святошинським районним судом м. Києва, суд вважає необхідним остаточне покарання підсудному призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, зарахувавши при цьому в строк відбування покарання, покарання відбуте за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2012 року.

Цивільний позов ОСОБА_6 на суму 1000 грн. підлягає задоволенню, як такий що знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_5, підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 291 КПК України, оскільки потерпіла в судове засідання не з'явилась, клопотання про розгляд позову у її відсутність до суду не направляла.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання:

- за ч.2 ст. 185 КК України - у виді 1-го ( одного ) року позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 186 КК України -у виді 4-х років 3-х місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 186 КК України -у виді 4-х років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 років 3-х місяців позбавлення волі.

На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати покарання, невідбуте за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року та призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

У відповідності до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2012 року у вигляді чотирьох років позбавлення волі, більш суворим покаранням, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу обрати у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 06.06.2012 року із зарахуванням відбутого покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва районного суду м. Києва від 18.01.2012 року, а саме з 30.08.2011 року по 05.06.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Речові докази: мобільний телефон «Samsung D840»ІМЕІ НОМЕР_1, який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_4, - повернути ОСОБА_4 (т.1 а.с. 19, 20); золотий ланцюжок з кулоном, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_6 -повернути ОСОБА_6 (т.2а.с. 47, 48)

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

С у д д я :