Справа № 2-3388/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2011 року Подільський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді: Гребенюк В.В.,

за участю секретаря: Литовченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», про припинення права власності та скасування реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (надалі за текстом - відповідач 2), про припинення права власності та скасування реєстрації права власності.

Зазначила, що 30.11.2007 року позивач за договором купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстровим № 2390, придбала у відповідача 1 садовий будинок загальною площею 27, 50 кв.м з побутовими будівлями та спорудами та земельну ділянку загальною площею 0, 0541 Га., що розташована за адресою АДРЕСА_1, садове товариство «Артемівець».

Вищезгаданий садовий будинок на момент його придбання був уже напівзруйнованим і фактично являв собою груду сміття. Після вивезення сміття з ділянки було розпочато будівництво нового будинку.

Після закінчення будівництва відповідачем 2 було проведено технічну інвентаризацію збудованого будинку та складено технічний паспорт станом на 19.11.2010 рік.

Однак, позивач не має можливості зареєструвати право власності на побудований будинок на своє ім'я, оскільки в даний час у відповідача 2 існує реєстраційна справа на зруйнований старий садовий будинок за цією адресою, який зареєстрований на ім'я відповідача 1. В свою чергу, відповідач 1 добровільно, у встановленому законом порядку, відмовився скасовувати реєстрацію на зареєстрований за ним на праві власності садовий будинок. В зв'язку з чим, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

На виконання вимог ч. 3 ст. 122 Цивільно процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), судом було направлено запити до органів реєстрації місця проживання фізичної особи, згідно отриманої відповіді відповідач 1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18-19).

Відповідач 1, 2 в судові засідання не з'являлися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Так, про явку в судове засідання 03.10.2011 року, 31.10.2011 року, 22.11.2011 року, відповідачам направлялись судові повістки (а.с. 39, 41, 43, 49 - 51), про явку в судове засідання на 14.12.2011 року, відповідачу 1 направлялась телеграма зі зворотнім повідомленням, а відповідачу 2 судова повістка передавалась безпосередньо, про що є відмітка про отримання (а.с. 55 - 65).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ЦПК України у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Згідно зі ст. 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення в пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень представника позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності відповідачів 1, 2 та постановлення заочного рішення по справі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши відмову відповідача 2, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відповідача 1 та відповідача 2, про припинення права власності на садовий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, садове товариство «Артемівець», що зареєстрований відповідачем 2 на праві приватної власності за відповідачем 1 у реєстрову книгу № 7-198 за реєстровим № 3195 від 21.04.2005 р. та зобов'язанням відповідача 2 скасувати реєстрацію права власності на даний садовий будинок та земельну ділянку.

Як встановлено судом, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого 06.07.2006 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.02.2005 року № 1-313 (ВВО № 885607) та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 06-7-01883, відповідачу 1 належала на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0, 0541 Га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, садове товариство «Артемівець» (а.с. 15). Відповідно до адміністративного поділу м. Києва зазначена земельна ділянка віднесена до території Подільського району м. Києва.

Згідно договору купівлі-продажу від 13.11.2007 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстровим № 2390, відповідач 1 відчужила позивачу садовий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 28, буд. 69 та земельну ділянку, площею 0, 0541 Га (кадастровий № 8000000000:91:551:0015), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, садове товариство «Артемівець» у Подільському районі м. Києва. Вказаний будинок в літ. А в цілому дерев'яний, загальною площею 27,50 кв.м., жилою площею 12,70 кв.м., з відповідними побутовими будівлями та спорудами, а саме: сарай в літ «Д», спорудження під № 1, 2.

Відчужуваний садовий будинок, належав відповідачу 1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом п'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 30.03.2005 року за реєстровим № 1-913 та зареєстрованого у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» 21.04.2005 року у реєстрову книгу за №7-198, за реєстровим № 3195.

Відчужувана земельна ділянка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія КВ № 130732, виданого Київською міською радою 06.07.2006 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, від 08.02.2005 року за реєстровим № 1-313 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 06-7-01883 (а.с. 6).

Садовий будинок на момент його придбання був у незадовільному стані, позивачем було розпочато будівництво нового будинку. Після закінчення позивачем будівництва садового (дачного) будинку відповідачем 2 було проведено технічну інвентаризацію збудованого будинку та складено технічний паспорт станом на 19.11.2010 рік (а.с. 7-13). Однак, не має можливості зареєструвати право власності на побудований будинок на ім'я позивача, оскільки в даний час у відповідача 2 існує реєстраційна справа на зруйнований садовий будинок за цією адресою, який зареєстрований на ім'я відповідача 1.

Відповідно до листа відповідача 2 від 14.01.2011 року № 1860 (И-2011) позивач після укладання договору купівлі-продажу не зареєстрував зазначений договір у відповідача 2 (а.с. 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) правом власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, тобто, право власності - це речове право і воно нерозривно пов'язане з річчю.

Так, уклавши з позивачем договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянку від 30.11.2007 року відповідач 1 здійснила волевиявлення по відчуженню свого права власності на нього на користь позивача, за придбання будинку позивач сплатив відповідачу 1 встановлену договором суму.

Згідно ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі знищення об'єкта нерухомого майна.

Факт знищення майна зареєстрованого на ім'я відповідача 1 будинку підтверджується відповідною відміткою відповідача 2 в технічному паспорті на належний садовий будинок (а.с. 27-33).

Відповідно до п. 6.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджено Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, розділ Реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення реєстратором БТІ у разі знищення об'єкта, щодо якого проведено державну реєстрацію прав.

Згідно з п. 6.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджено Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року у разі знищення об'єкта щодо якого проведено державну реєстрацію прав, власник (власники) подає(ють) реєстратору БТІ заяву про закриття розділу реєстру прав та реєстраційної справи за формою, визначеною у додатку № 12.

Як вбачається із даного технічного паспорту садовий будинок № 69 був розташований за адресою: АДРЕСА_1, садове товариство «Артемівець» з поміткою відповідача 2, що старий знесений садовий будинок, який зареєстрований за відповідачем 1.

Судом встановлено, що після знесення садового будинку, позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача 2 з метою скасування реєстрації права власності відповідача 1 на даний садовий будинок, у зв'язку зі знищенням даного об'єкту нерухомості. Згідно отриманої відповіді відповідача 2 від 14.01.2011 року № 1860 (И-2001) позивачу було в цьому відмовлено з посиланням на необхідність надання позивачем відповідного документу про припинення права власності на садовий будинок або про його перехід (а.с. 14).

В своїх поясненнях в судовому засіданні представник позивача посилалася на те, що відповідач 2 рекомендував йому звернутися для вирішення даного спірного питання до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що садовий будинок № 69, що зареєстрований на праві власності за відповідачем 1, з 2007 року перебував у володінні, користуванні та розпорядженні позивача, позивач здійснив його знесення. Оскільки факт знищення позивачем майна - садового будинку № 69 є доведеним, отже така обставина тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення права власності на садовий будинок за відповідачем 1.

Отже, позовні вимоги в частині припинення права власності за відповідачем 1 на садовий будиночок № 69 підлягають задоволенню, оскільки стосуються його прав та інтересів і, таким чином, потребують судового захисту.

Відповідач 2 проводить державну реєстрацію майна у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за № 7/5 та Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майно та прав власності на них в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 року за № 74/74.

Пунктом 1.3. Тимчасового положення встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до пункту 1.4. Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припинення прав власності на нерухоме майно, що здійснюються БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштами особи, що звернулася до БТІ.

Пунктом 1.5. Тимчасового положення визначено, що обов'язковій реєстрації прав власності підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти держаним майном.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна.

Відповідно ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягає державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року передбачено, що державний реєстратор прав у межах своїх повноважень скасовує в установленому законом порядку державну реєстрацію прав та кадастровий номер у разі поділу, об'єднання чи знищення об'єкта нерухомого майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги позивача до відповідача 2, щодо зобов'язання скасування реєстрації права власності на садовий будинок АДРЕСА_1, садове товариство «Артемівець». Оскільки, у відповідності до чинного законодавства виключні повноваження покладені саме на відповідача 2. Крім того, судом враховується той факт, що саме відповідач 2 надав відмову у скасуванні реєстрації права власності.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 346, 349, 391 ЦК України, положеннями ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за № 7/5, Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майно та прав власності на них в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 року за № 74/74, ст. ст. 5, 6, 8, 10, 11, 60, 74, 79, 88, 124, 169, 208, 209, 212 - 215, 224 - 233, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», про припинення права власності та скасування реєстрації права власності - задовольнити;

Припинити право власності на садовий будинок № 69 з побутовими будівлями та спорудами, а саме: сарай в літ. «Д», спорудження під № 1, 2 за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстрований комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на праві приватної власності за ОСОБА_2 в реєстровій книзі № 7-198 за реєстровим № 3195 від 21 квітня 2005 року;

Зобов'язати комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» скасувати реєстрацію права власності на садовий будинок № 69 з побутовими будівлями та спорудами, а саме: сарай в літ. «Д», спорудження під № 1, 2 за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстрований комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на праві приватної власності за ОСОБА_2 в реєстровій книзі № 7-198 за реєстровим № 3195 від 21 квітня 2005 року;

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії;

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Гребенюк В. В.