Справа № 2-о-378/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гребенюк В.В.,

при секретарі - Литовченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися зі спільною заявою до суду про розірвання шлюбу.

Зазначили, що 12.06.1998 року між подружжям був укладений шлюб, що підтверджено свідоцтвом про одруження від 12.06.1998 року, серія НОМЕР_2, актовий запис № 622, видане Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сімї, від даного шлюбу мають дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження від 18.04.2002 року, серія НОМЕР_1, актовий запис № 431, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві.

Посилаючись на те, що подружнє життя у них не склалося, що шлюбні відносини між ними з 26.04.2010 року фактично припинилися, спільне господарство вони не ведуть, подальше спільне проживання та примирення між ними є неможливим, просили розірвати шлюб. Заявники досягли згоди щодо місця проживання дитини після розірвання шлюбу, визначили умови та участь батьків у вихованні дитини, здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з подружжя, хто буде проживати окремо і сплати аліментів на дитину. 07.12.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про сплату аліментів на дитину, участь у вихованні та додаткових витратах на дитину, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстровано в реєстрі за № 1282.

До суду від заявників надійшла заява про розгляд справи без їх участі, вказавши, що спільну заяву про розірвання шлюбу підтримують в повному обсязі. Заявниця ОСОБА_2 в заяві вказала, що після розірвання шлюбу не бажає змінювати своє прізвище на дівоче.

У відповідності до ст.169 ЦПК України судом було визнано можливим провести розгляд справи у відсутності заявників та представника заявників.

Відповідно до положень СК України, шлюб може бути розірвано за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей, в порядку, встановленому ст. 109 цього кодексу.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд вважає необхідним спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 12.06.1998 року між подружжям був укладений шлюб, що підтверджено свідоцтвом про одруження від 12.06.1998 року, серія НОМЕР_2, актовий запис № 622, видане Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сімї, прізвище дружини після реєстрації шлюбу було змінено з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 (а.с. 4).

Від шлюбу заявники мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження від 18.04.2002 року, серія НОМЕР_1, актовий запис № 431, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 5).

Крім того, судом встановлено, що заявниками було досягнуто згоди щодо розміру та сплати аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання і виховання дитини шляхом укладення 07.12.2011 року договору про сплату аліментів на дитину, участь у вихованні та додаткових витратах на дитину, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстровано в реєстрі за № 1282 (а.с. 6 - 7).

З'ясувавши, що спільна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, права їхньої спільної дитини, а також фактичні взаємини подружжя, дійсні причини подання спільної заяви про розірвання шлюбу, взявши до уваги наявність неповнолітньої дитини та інші обставини життя подружжя наведені в спільній заяві, судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам обох з подружжя, та інтересам їхньої неповнолітньої доньки.

Таким чином, судом встановлено, що спільна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі заявників, між ними втрачене взаємопорозуміння та почуття любові, примирення подружжя та збереження шлюбно - сімейних стосунків між заявниками не можливе, оскільки заявники не бажають наміру поновлювати шлюбні стосунки та примиритись.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення спільної заяви подружжя про розірвання шлюбу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 234 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей.

Керуючись ст. ст. 109, 110 - 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 212, 213, 215, 234, 235, 259, 292 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Спільну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, про розірвання шлюбу - задовольнити;

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зазначеною у свідоцтві про одруження як ОСОБА_2, зареєстрований 12.06.1998 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сімї, актовий запис № 622- розірвати;

Прізвище заявника ОСОБА_2 залишити без змін;

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та про ставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десяти днів з дня його проголошення;

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

СУДДЯ Гребенюк В. В.