АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Марчук В. Т.

суддів Половінкіної Н.Ю., Литвинюк І.М.

при секретарі Лисак О.А.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

та їх представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним шлюбу та анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 09 грудня 2011 року,-

встановила:

В серпні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Садгірського районного суду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту і шлюбу.

Посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько, який проживав у власному будинку АДРЕСА_1.

Після смерті батька залишилась спадщина у вигляді зазначеного вище будинку з прилеглими до нього будівлями та спорудами.

03.05.2006 року вони звернулись до Другої Чернівецької державної нотаріальної контори із відповідними заявами про прийняття спадщини, де від нотаріуса дізнались про наявність заповіту від імені батька на одного із відповідачів.

Їм стало відомо, що біля двох років до смерті батька в його будинок вселились відповідачі ОСОБА_6 з сином ОСОБА_4 Останній зареєстрував своє місце проживання в цьому будинку.

Також стало відомо, що 04.01.2006 року, тобто за півтора місяця до смерті, батько, будучи тяжко хворим, зареєстрував з відповідачкою ОСОБА_6 шлюб.

Їх батько був інвалідом 1-ї групи, погано володів українською мовою, а тому не міг розуміти значення тексту заповіту і не міг його підписати.

За станом здоров'я батько не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту та укладенні шлюбу, відсутнє було його волевиявлення на вчинення цих дій. Тому позивачі просили визнати заповіт, посвідчений 03.08.1999 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 від імені ОСОБА_8 недійсним; визнати шлюб, укладений 04.01.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у відділі реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції за №01 недійсним та анулювати актовий запис №01 від 04.01.2006 року про шлюб, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6

В січні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою в новій редакції до ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Просили визнати недійсним оспорюваний заповіт з підстав, передбачених ст.1253 ЦК України, у зв'язку з відсутністю волевиявлення ОСОБА_8 на складання заповіту через важкий стан його здоров'я.

Також вважають, що у зв'язку з тяжкою хворобою ОСОБА_8 та пристарілого віку, відсутністю можливості самостійно пересуватись, у нього не було та не могло бути наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Тому просили визнати шлюб, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 недійсним з підстав, визначених ст.40 СК України, у зв'язку з його фіктивністю та анулювати актовий запис №01 про шлюб від 04.01.2006 року.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вересні 2006 року звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом.

Посилались на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними дітьми померлого ОСОБА_8 Останній протягом тривалого часу важко хворів, був інвалідом 1-ї групи та потребував постійної сторонньої допомоги.

Разом з тим, на протязі 15 років діти не відвідували батька, не надавали будь-якої допомоги.

Вона (ОСОБА_6) з 06.01.2004 року постійно проживала разом з ОСОБА_8, доглядала за ним, прибирала в будинку, готувала їжу, тобто прийняла на себе обов'язок дружини.

Разом з ними проживав її син ОСОБА_4, якого ОСОБА_8 прописав у власний будинок як члена їх сім'ї. Разом з сином вони відремонтували покрівлю будинку, пічку, зробили внутрішній ремонт в будинку, провели газ, радіо, телефон, купили телевізор, ванну, обробляли город та ін.

ОСОБА_8 постійно висловлював бажання укласти з нею (ОСОБА_6.) шлюб. Однак, із-за відсутності документів з приводу розірвання попереднього його шлюбу, можливості укласти шлюб між ними не було. За письмовим дорученням, наданим ОСОБА_8, вона отримувала свідоцтво про смерть попередньої його дружини.

04.01.2006 року за бажанням ОСОБА_8 між ними був укладений шлюб.

За його ж ініціативою та бажанням був укладений за участю свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заповіт на ім'я ОСОБА_4

Весь час і до смерті ОСОБА_8 був у твердому розумі та ясній пам'яті.

Просили усунути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від права на спадкування за законом з підстав, передбачених ч.5 ст.1224 ЦК України та відмовити в задоволенні первісного позову.

14.11.2011 року відповідачка ОСОБА_6 померла.

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 09.12.2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним шлюбу, анулювання актового запису про шлюб і в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, стягнення судових витрат відмовлено.

На рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 09.12.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу.

Посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Ухвалою колегії суддів від 22.02.2012 року прийнято відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 від позову в частині визнання недійсним заповіту від 25.03.2004 року, укладеного від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4, з підстав вчинення його особою, яка не розуміла значення своїх дій та не керувала ними, і провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, покази свідків, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін, виходячи з наступних підстав:

Згідно вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з тих обставин, що позивачами не надано суду належних і допустимих доказів для визнання заповіту недійсним з тієї підстави, що волевиявлення заповідача ОСОБА_8 не було вільним і не відповідало його волі, а також не надано суду належних і допустимих доказів фіктивності шлюбу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Судом встановлено, що з січня місяця 2004 року ОСОБА_6, її син ОСОБА_4 зі згоди ОСОБА_8 вселились в будинок АДРЕСА_1, що належав на праві власності ОСОБА_8 і разом з останнім стали спільно проживати, вести спільне господарство.

На підставі поданої ОСОБА_8 письмової заяви від 15.11.2005 року відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області було зареєстровано місце проживання ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 в якості члена сім'ї власника цього будинку (онука) (т.1 а.с.182).

25.03.2004 року ОСОБА_8 в присутності обраних ним особисто двох свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 склав заповіт на користь ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №669 (т.1 а.с.58).

Із змісту заповіту вбачається, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 внаслідок неграмотності не може прочитати та підписати цей заповіт власноручно, за його проханням та в його присутності цей заповіт підписують свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_9, кожний з яких перед підписанням прочитали його вголос в присутності ОСОБА_8 і який погодився з тим, що зміст заповіту відповідає його дійсним намірам.

Відповідно до ч.2 ст.1247 ЦК України якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Відповідно до п.п.157, 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при не менше двох свідків, присутність яких є обов'язковою.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Колегією суддів встановлено, що при посвідченні оспорюваного заповіту в повній мірі зазначені вище вимоги закону були дотримані.

Доводи апеляції про те, що ОСОБА_8 був грамотний і у разі його волевиявлення на складання заповіту на користь ОСОБА_4 міг його сам прочитати та підписати не спростовують дотримання вимог закону при посвідченні нотаріусом заповіту.

Крім того, в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження важкого стану здоров'я ОСОБА_8 на час складання ним заповіту, що також апелянти і самі вказують у апеляційній скарзі.

Судом також встановлено, що 01.12.2005 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 звернулись до відділу РАЦС Чернівецького міського управління юстиції із спільною заявою про реєстрацію шлюбу (т.1 а.с.156).

04.01.2006 року їх шлюб було зареєстровано.

Відповідно до ч.2 ст.33 СК України, п.4.14 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5, за заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Судовою колегією встановлено, що реєстрація шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відбувалась за їх спільною заявою в салоні легкового автомобіля, на якому вони приїхали до РАЦСу, біля приміщення РАЦСу у зв'язку зі станом здоров'я ОСОБА_8 та відсутністю можливості пройти в приміщення урочистих подій. Незадовільний стан його здоров'я в січні місяці 2006 року об'єктивно підтверджується довідкою МСЕК, згідно якої ОСОБА_8 встановлена перша група інвалідності безстроково (т.1 а.с.52).

Отже, колегія суддів вважає, що реєстрація шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відбулась в межах діючого законодавства.

Доводи апеляції про відсутність волі ОСОБА_8 не відповідають фактичним обставинам і спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачами ОСОБА_12 та ОСОБА_2 не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених ними позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, вірно застосовано до даних правовідносин норми матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 09 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис Марчук В.Т.

Судді: підпис Половінкіна Н.Ю.

підпис Литвинюк І.М.