Справа № 2-4466/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гребенюк В.В.,

при секретарі - Литовченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Зазначав, що 14.07.2010 року, приблизно о 12 год., він перебував в дворі будинку 44 по вул. Волоській в м. Києві, відповідач з хуліганських спонукань, спричинив позивачу тілесних ушкоджень, за наступних обставин, так 14.07.2010 року приблизно о 11 год. 50 хв. відповідач швидко під'їхавши на своєму автомобілі «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1, стрімко підійшов до позивача та мовчки почав наносити жорсткі та сильні удари кулаками в височну частину та майже одночасно почав наносити сильні удари ногами по корпусу.

В цей же день позивач звернувся за медичною допомогою до медпрацівників бригади № 1 УШМД та був доставлений в лікарню в КМКЛ № 17, відділення полі-травми з діагнозом ЗТ, ЗТГК.

В цей же день медпрацівники повідомили в Подільський РУ ГУ МВС України в м. Києві.

25.06.2011 року була порушена кримінальна справа, відносно відповідача.

Приводом та підставою для порушення кримінальної справи стала заява позивача.

Крім тілесних ушкоджень та витрат на лікування в розмірі 364 грн. 81 коп., позивач зазнав ще й моральної шкоди, яка виражалась у стражданнях, переживаннях з приводу фізичного болю яка була ним оцінена в розмірі 300 000 грн. та поніс витрати на надання правової допомоги під час представництва його інтересів, як потерпілого по кримінальній справі на загальну суму 2 400 грн.

В подальшому представником позивача було збільшено позовні вимоги в частині стягнення витрат на надання правової допомоги під час представництва позивача, як потерпілого по кримінальній справі до 2 400 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з викладених у ньому підстав та просили його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник позов визнали в частині, після оголошення перерви в судовому засіданні за клопотанням сторін, для надання можливості сторонам укласти мирову угоду, проти задоволення позову в пред'явленому розмірі заперечували.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 28.09.2011 року постановою Подільського районного суду м. Києва у справі № 1-П-113/11 відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України на підставі п. «в» ст. 1, ст. ст. 6, 8 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року (а.с. 10 - 11, 20 21).

Відповідно до даної постанови Подільського районного суду м. Києва 15.08.2011 року старший слідчий СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві майор міліції ОСОБА_3 за згодою заступника прокурора Подільського району м. Києва ОСОБА_4, направив кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності відповідача на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року. 07.07.2010 року, приблизно о 12 год. 30 хв., позивач перебував в дворі будинку 46/32 по вул. Волоській в м. Києві, де у нього на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, виникла сварка з відповідачем. Під час сварки ОСОБА_5 обвинуватила позивача в тому, що позивач рухаючись заднім ходом на автомобілі «Део», д.н.з. НОМЕР_2 зачепив дитячу коляску з дитиною, на що позивач заперечував. Про даний конфлікт з позивачем ОСОБА_5 розповіла своєму чоловікові - відповідачу по справі.

14.07.2010 року приблизно о 11 год. 50 хв., позивач по своїх особистих справах перебував у дворі будинку 44 по вул. Волоській в м. Києві. В цей час, в двір указаного будинку на автомобілі «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 заїхав відповідач, де побачив позивача. В цей час, будучи обізнаним про попередній конфлікт, у відповідача на ґрунті особистих неприязних стосунків до позивача виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень останньому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, відповідач підійшов до позивача та спричинив ногами і кулаками не менш 6 ударів позивачу в область голови та тулубу, від яких останній присів біля двоповерхової забудови будинку 34 по вул. Щекавицькій в м. Києві, а відповідач залишив місце події.

Внаслідок злочинних дій відповідача позивачу були завдані тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудей - косий перелом 8 ребра зліва по задньо-пахвовій лінії; субплевральні гематоми, лівобічний «малий» гемоторакс, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 1668/Е від 26.11.2010 р. відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; у вигляді синців у поперековій ділянці зліва, в просекції гребня лівої здухвинної кістки, на зовнішній поверхні лівого плеча у середній третині; задна - на передньо-зовнішній поверхні передпліччя у верхній третині, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 1668/Е від 26.11.2010 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винність відповідача встановлена та доведена судовим рішенням, що набрало законної сили, а відтак доказуванню не підлягає.

Внаслідок спричинення тілесних ушкоджень позивач проходив курс лікування. Відповідно до наданих суду фіскальних чеків позивачем сплачено та понесено матеріальні збитки на суму 364 грн. 81 коп. (а.с. 7).

Розрахунки позивача, належними та допустимими доказами, відповідачем та його представником, спростовані не були та не заперечувались при розгляді справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення витрат на надання правової допомоги позивач обґрунтовував тим, що в період досудового слідства, він був змушений звернутись за наданням юридичної допомоги до фахівця в галузі права ОСОБА_6, що підтверджується договором про надання юридичних послуг № 1 від 01.10.2010 року (а.с. 4 - 5) та актом передачі - прийому коштів від 01.10.2010 року, за яким позивач сплатив 2 400 грн. (а.с. 6). Крім того, позивач уклав договір про надання юридичних послуг № 2 від 15.09.2011 року та акт передачі - прийому коштів від 15.09.2011 року, за яким позивач сплатив 2 000 грн. У зв'язку з поданим позовом, позивач уклав договір про надання юридичних послуг від 03.10.2011 року (а.с. 45 - 47), за послуги якого сплатив суму коштів у розмірі 8 000 грн., що підтверджується актом передачі-приймання коштів від 03.10.2011 року (а.с. 48).

Однак, до суду доказів укладення уклав договору про надання юридичних послуг № 2 від 15.09.2011 року та акту передачі - прийому коштів від 15.09.2011 року, позивачем та його представником надано не було, а надані суду докази на підтвердження понесення стороною витрат на надання правової допомоги у вигляді актів передачі - приймання коштів, судом оцінюються як неналежні та недопустимі, оскільки належним та допустимим доказом, у відповідності до положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98, дію якого припинено з 01.01.2012 року згідно із ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 року N 4014-VI, понесення витрат є прибутковий касовий ордер.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, позивачем відповідних актів та розрахунків витрат на правову допомогу, пов'язаних з участю представника позивача в судовому засіданні, обґрунтовано та надано до суду не було, також суду не було надано актів та відповідних розрахунків понесених витрат на правову допомогу, пов'язаних з участю захисника потерпілого, пов'язаних з представництвом інтересів останнього, під час проведення досудового слідства по кримінальні й справі № 57-2349.

Відповідно до ст. 22 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 23 ЦК України відшкодування моральної шкоди, передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України встановлено підстави для звільнення від доказування, зокрема вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи досліджені обставини справи та пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтувано та доведено факт спричинення діями відповідача моральної шкоди, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.

На основі з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а з відповідача слід стягнути на користь позивача суму завданих матеріальних збитків у розмірі 364 гривні 81 копійка, та суму завданої моральної шкоди у розмірі 30 000 гривень.

Згідно вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частки вимог. Враховуючи зазначене, з відповідача підлягає стягненню судові витрати на користь держави державне мито в розмірі 59 грн. 50 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98, ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 року N 4014-VI, ст. ст. 22 - 23, 1166 - 1167 ЦК України, ст. ст. 22 - 23, 61, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданих матеріальних збитків у розмірі 364 (триста шістдесят чотири) гривні 81 копійка;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 (сто двадцять) гривень та державне мито в розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) гривень 50 копійок;

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Гребенюк В. В.