Справа № 2-4431/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гребенюк В.В.,

при секретарі - Литовченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (надалі за текстом - відповідач), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Зазначив, що 07.11.1999 року відповідно до наказу № 201/К від 05.11.2011 року він був прийнятий на роботу на посаду начальника района генеральних вантажів до Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт», 01 лютого 2007 року його було переведено на посаду начальника плавмеханізації та механізації району генеральних вантажів. 29.06.2011 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та протоколу загальних зборів акціонерів від 17.06.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт».

19.08.2011 року наказом по особовому складу № 356-к позивача було звільнено з посади начальника району генеральних вантажів. Однак, оскільки з 1 лютого 2007 року позивач дану посаду не займав, так як його було переведено на посаду начальника плавмеханізації та механізації району генеральних вантажів, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці, а відповідно до ч. 1 ст. 43 Кодексу законів про працю України (надалі за текстом - КЗпП України) розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, відповідач направив подання про отримання згоди на звільнення позивача до первинної профспілкової організації відповідача. 19 серпня 2011 року відбулося засідання профспілки де було ухвалено рішення відмовити у наданні згоди на звільнення позивача. В зв'язку з чим, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з викладених у ньому підстав та просили його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, надав письмові заперечення проти позову.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка ОСОБА_2, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 07.11.1999 року відповідно до наказу № 201/К від 05.11.2011 року позивач був призначений на посаду начальника района генеральних вантажів відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт», 1 лютого 2007 року його було переведено на посаду начальника плавмеханізації та механізації району генеральних вантажів. 29.06.2011 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» згідно протоколу загальних зборів акціонерів від 17.06.2011 року відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (а.с. 23).

19.08.2011 року наказом по особовому складу № 356-к позивача було звільнено з посади начальника району генеральних вантажів (а.с. 21, 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Згідно ч. 2 ст. 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідач направив подання за № 01-29-1020 від 15.08.2011 року про отримання згоди на звільнення позивача до первинної профспілкової організації ПАТ «Київський річковий порт», членом якої був позивач (а.с. 7).

19 серпня 2011 року на засіданні профспілки було прийнято протокол № 90, яким ухвалено рішення відмовити у наданні згоди на звільнення позивача (а.с. 10 - 11).

19 серпня 2011 року на Голову правління ПАТ «Київський річковий порт» направлений лист № 6 від 19.08.2011 року профспілки з повідомленням про відмову у наданні згоди на звільнення позивача (а.с. 8 - 9).

19.08.2011 року Голова правління ПАТ «Київський річковий порт» ОСОБА_3 підписує наказ по особовому складу № 356-к від 19.08.2011 року (а.с. 21).

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 під час роботи виявив поломку крана, після чого запису до вахтового журналу КП-125, відповідно до посадової інструкції не здійснив, такий запис він здійснив в серпні 2011 року, зазначивши дату 24.05.2011 року. Підпорядковувався по роботі начальнику району генеральних вантажів ОСОБА_1, по ремонту підпорядковувався груповому механіку ОСОБА_4 Начальник району генеральних вантажів ОСОБА_1 не примушував свідка до внесення запису до вахтового журналу КП-125.

Відповідно до п.2.6. посадової інструкції з охорони праці № 2 для кранівників портальних кранів після огляду крану та перевірки його механізмів кранівник повинен зробити відповідний запис у вахтовому журналі. При виявленні під час огляду та випробовування крану несправностей, що перешкоджають безпечній роботі крану, кранівник, не приступаючи до роботи, повинен вимкнути кран за допомогою рубильника, зробити відповідний запис у вахтовому журналі та доповісти про це особі, відповідальній за справний стан крану. Кранівник має право приступити до роботи на крані тільки після усунення виявлених несправностей і відповідному записі та підписі у вахтовому журналі особою, що усунула несправність (а.с. 80 - 84).

Таким чином, суд приходить до висновку що заперечення відповідача з посиланнями на п. 7.2. посадової інструкції начальника району генеральних вантажів про необхідність особистої доповіді в техвідділ безпідставне, оскільки даний пункт обумовлює не обов'язки начальника району генеральних вантажів, а його взаємовідносини з підрозділами підприємства. Інформування техвідділу про технічний стан крану та організація його ремонту входить до компетенції механіка ОСОБА_5, що обумовлено вимогами наказу голови правління відповідача від 09.11.2010 року та діючим наказом від 26.05.2011 року № 64. Після виявлення несправності КП-125 позивач відповідно до п. 2.4. «Інструкції для осіб, відповідальних за забезпечення проведення робіт по переміщенню вантажів кранами» заборонив його експлуатацію, що підтверджується відповідним записом у вахтовому журналі.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивача було звільнено з порушенням ч. 1 ст. 43 КЗпП України, тобто без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, більш того з відмовою у наданні згоди на звільнення позивача, отже відповідачем звільнено позивача без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України, відповідач зобов'язаний поновити його на попередній посаді.

Обґрунтовуючи розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач посилався на положення Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» 4 770 грн. 72 коп. + 4 887 грн. 04 коп. = 9 657 грн. 76 коп. (заробітна плата за останні два місяця роботи) 9 657 грн. 76 коп. / 41 день (кількість робочих днів за два місяці) = 235 грн. 56 коп. (заробітна плата за один день роботи). Кількість днів вимушеного прогулу з 19 серпня 2011 року по 19 грудня 2011 року становить: 7+22+21+22+12 = 106 днів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - 106 х 235 грн. 56 коп. = 24 969 грн. 36 коп.

Отже, відповідач при поновленні позивача на раніше займаній посаді зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 24 969 грн. 36 коп.

Розрахунки позивача відповідачем спростовані не були.

Обґрунтовуючи моральну шкоду, в результаті незаконного звільнення, позивач послався на те, що згідно ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідача позбавлено позивача гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти позивачу та його родині на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, позивач втратив душевний спокій, постійно перебував у роздратованому стані, оскільки при звільненні по статті, що передбачає систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення було поставлено під сумнів мою кваліфікацію як спеціаліста.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому просив стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінив в розмірі 5 000 гривень.

Суд вважає доведеними вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди та вважає справедливим та розумним розмір відшкодування у сумі 3 000 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Заперечення представника відповідача щодо не врахуванням первинною профспілковою організацією ПАТ «Київський річковий порт» та формальний підхід до розгляду і вирішення питання та повної і всебічної перевірки інформації стосовно дій позивача і не дослідження суттєвих обставин та надання необґрунтованого висновку стосовно позивача, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами та показами свідка ОСОБА_2

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним наказу по особовому складу № 356 - к від 19.08.2011 року, поновлення позивача на посаді начальника плавмеханізації та механізації району генеральних вантажів, стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 24 969 грн. 36 коп., стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 249 грн. 69 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 40 -41, 43, 47, 116, 235, 237 - 1 КЗпП України, Порядком обчислення заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57 - 58, 60 - 61, 88, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково;

Визнати недійсним наказ по особовому складу № 356 - к від 19.08.2011 року;

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника плавмеханізації та механізації району генеральних вантажів публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (Код ЄДРПОУ 03150071);

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (Код ЄДРПОУ 03150071) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 24 969 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 36 копійок;

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (Код ЄДРПОУ 03150071) на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі - 3 000 (три тисячі) гривень;

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити;

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (Код ЄДРПОУ 03150071) на користь держави судовий збір у розмірі - 249 (двісті сорок дев'ять) гривень 69 копійок та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення;

СУДДЯ Гребенюк В. В.