Справа № 2-1571/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гребенюк В.В.,

при секретарі - Литовченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1», про усунення перешкод прав споживача, відшкодування шкоди та стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості по платі за утримання будинку і прибудинкової території та плати за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості по платі за утримання будинку і прибудинкової території та плати за комунальні послуги.

Зазначив, що проживає в квартирі АДРЕСА_2 обслуговування якого до липня 2010 року здійснював відповідач. Позивач та відповідач 6 грудня 2006 року уклали договір про участь на утримання будинку та прибудинкової території.

Порушення прав позивача відповідачем полягало в тому, що відповідач змусив позивача підписати договір про участь на утримання будинку та прибудинкової території, що не відповідав типовому договору, який затверджений чинною на той час Постановою КМ України від 12 липня 2005 року №560, чим суттєво зменшив права та збільшив обов'язки. Відповідач також і в подальшому ухилявся від приведення договору у відповідність з вищезазначеною постановою та Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Протягом всього періоду надання позивачу житлово-комунальних послуг відповідач грубо і систематично порушував умови договору та чинне законодавство України, чим суттєво порушував права споживача, за захистом яких позивач змушений звернутися до суду. В зв'язку з чим просив зобов'язати відповідача повернути зайво сплачені кошти в сумі 2 824 грн. 64 коп. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Відповідач не визнаючи позов подав заперечення, згідно з яких вбачається, що згідно розпорядження Подільської райдержадміністрації № 1197 від 22.12.2005 р. ТОВ «Сучасний дім 1» до 01.06.2010 р. являлось експлуатуючою організацією будинку № 45/2 по вул. Вишгородській, з 03.06.2010 будинок згідно розпорядження Подільської райдержадміністрації № 400 від 07.05.2010 р. переданий в експлуатацію ТОВ «ЖЕК-ПМ».

На підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 експлуатуюча організація заключила з позивачем договір про участь в утриманні будинку та при будинкової території від 06.12.2006 р. з додатком № 1, який має всі істотні умови договору для надання житлово-комунальних послуг. В чому саме, заключний договір, зменшив права споживача і в чому саме збільшив обов'язки - позивач не зазначив в позовній заяві.

Відповідно до законодавства, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, якість, ціну, права та обов'язки сторін та строк договору. Крім істотних умов є також звичайні умови, які передбачаються у законі чи іншому нормативному акті. Типові договори, передбачені законодавством, мають рекомендований характер і за взаємною згодою сторони право змінювати окремі його умови або доповнювати його зміст.

Згідно п.2.1.3. «В разі зміни тарифів по витратах на утримання будинку і тарифів на послуги, згідно Розпорядження та Постанов «Власник» зобов'язаний сплачувати відповідні суми у новому розмірі з дня затвердження тарифів ознайомившись з нормативними документами і розрахунками у «Виконавця», без зміни інших умов договору.

Згідно п.6.3 «невід'ємною частиною Договору є розрахунок щомісячних платежів». Щомісяця «власнику» надавались квитанції на сплату з зазначенням щомісячних тарифів, при зміні тарифів власники були проінформовані через об'яви в будинках з посиланням на розпорядження КМДА про зміну тарифів. Інформація про кожну зміну тарифів була також доведена до населення через пресу та телебачення.

Згідно договору, експлуатуюча організація бере на себе зобов'язання «надавати житлово-комунальні послуги», а «Власник» п.2.2.3 «своєчасно не пізніше 15 числа наступного місяця вносити плату на рахунок, за отримані послуги», тобто якщо взяти квитанцію за лютий 2010 року, куди входить сплата за обслуговування за лютий 2010 р. та розрахунок за опалення за січень 2010 згідно показників будинкового лічильника, та самостійного заповнення показників холодного та гарячого водопостачання згідно квартирних лічильників, може бути сплачена власником не пізніше 15 березня 2010 року, чим не порушується жоден пункт договору.

Виконавці послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих послуг і подають їх на затвердження органами місцевого самоврядування, в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Для встановлення тарифу на обслуговування по будинку 45/2 по вул. Вишгородській фактичні витрати були передані на Головний інформаційно-об'єднаний центр.

Тарифи по будинку, в якому мешкає позивач, затвердженні, згідно фактичних витрат, розпорядженням КМДА № 518 від 29.04.2009, де враховані фактичні витрати.

1 червня 2009 р. у м. Києві вступили в силу нові тарифи на житлово-комунальні послуги та обслуговування будинку. Підвищення відбулося у розмірі 50 % від фактичних затрат відповідно до розпорядження КМДА про нові тарифи на житлово-комунальні послуги населенню, бюджетними установами та інших споживачам від 29.04.2009 № 516, 517, 518, 519 та 520.

З цього часу розрахунки за надання послуг виробникам послуг (АЕК «Київенерго», «Промліфт», «Київспецтранс») експлуатуючою організацією теж проводилися за новими тарифами.

17 липня 2009 р. Кабінет Міністрів України призупинив дію розпоряджень КМДА № № 516, 518, 520 від 29 квітня 2009 року про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги для населення.

27 липня 2009 р. Київський апеляційний адміністративний суд Києва скасував ухвалу Шевченківського районного суду щодо припинення дії розпорядження столичної адміністрації про тарифи на житлово-комунальні послуги.

31 серпня 2009 р. влада Києва підписала нові розпорядження (розпорядження № 979 від 31.08.2009 р. «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та при будинкових територій») про зниження тарифів порівняно з червнем 2009 р. на житлово-комунальні послуги для населення на 5 %, згідно цього розпорядження власником був зроблений перерахунок в жовтні 2009 р. на 10 % (за серпень 2009 р. - 5 %, за вересень 2009 р. - 5 %) та листопаді 2009 р. на 10 % (за жовтень 2009 р. - 5 %, листопад 2009 р. - 5 %). Всі наступні місяці знижені на 5 %.

Перерахунку тарифів, що діяли в Києві з 1 червня 2009 р. до 1 серпня 2009 р. не передбачено в жодному нормативному документі.

На громадських слуханнях був присутній і позивач, що відображено в протоколі, хоча останній стверджує, що громадські слухання не призначались і не проводились.

На громадських слуханнях власником були доведені фактичні витрати згідно витрат по договорам з виконавцями послуг; була роз'яснена кожна стаття витрат, роздруковані екземпляри розрахунку були вручені присутнім, роз'яснено про право мешканців створення об'єднання співвласників будинку і право самим визначатися з організацією пр відмову від деяких послуг, як цього вимагає законодавство. На адресу експлуатуючої організації не надійшло звернення відмови мешканців від послуг в місячний термін, як це передбачено законодавством.

Питання тарифів, яке могло бути між експлуатуючою організацією та співвласниками на громадських слуханнях перенеслось, по пропозиції власників, в зв'язку з відсутністю представника Подільської РДА, хоча питання обговорення тарифів повинно вирішуватися тільки між власниками та експлуатуючою організацією, а представник Подільської РДА міг тільки спостерігати за розмовою.

Після заяв мешканців було декілька перевірок з питань, що до правильності розрахунків за послуги з утримання будинку та при будинкової території.

З представником Державної інспекції ЖКГ ОСОБА_2, представником експлуатуючої організації ТОВ « Сучасний дім 1» ОСОБА_3 та ініціативною групою будинку було проведено обстеження меж при будинкової території (до цього вся при будинкова територія прибиралася працівниками ТОВ «Сучасний дім 1» згідно проектного плану наданого Подільською РДА площею 10 906 кв.м.), що не заперечують і самі власники (присутнім при перевірці фактичного прибирання площі був і позивач, про що свідчить його підпис на акті).

Після заяв мешканців було декілька перевірок з питань, щодо правильності розрахунків за послуги з утримання будинку та при будинкової території Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві було доведено до експлуатуючої організації врахувати зауваження, що до тарифів на послуги з утримання та прибудинкової території і усунути порушення діючого порядку при майбутньому затвердженні на 100 % розрахунковому рівні, в зв'язку з тим , що тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території затверджені на рівні нижче розрахункового, а саме 50 % - 3,95 грн./кв.м. на місяць, проти розрахункового 100 % - 6,86грн./кв.м. (після перерахунку зміни площі при будинкової території тариф склав 4, 56 грн./кв.м. при 100 % розрахунковому рівні). Тариф на обслуговування 4,56 не затверджений, в зв'язку з тим, що громадські слухання в травні 2010 року не відбулися, тому тариф в розрахунках витрат на обслуговування застосовується 3,75 грн./кв.м.

Тарифи які повинні встановлюватися згідно Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою КМУ від 20 травня 2009 р. № 529, повинні відображати фактичні втрати на будинок, згідно з заключними договорами з виробниками послуг. Фактичні витрати, які закладені в тариф, були надані перевіряючим організацім.

Розрахунок за опалення, при встановлені квартирного лічильника, може проводитися тільки після опломбування лічильника обслуговуючою організацією та заключення договору з експлуатуючою організацією.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі з наведених в ньому підстав просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

24.03.2011 року на адресу суду ТОВ «Сучасний дім 1» було подано зустрічний позов до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості по платі за утримання будинку і прибудинкової території та плати за комунальні послуги.

В обґрунтування заявленого зустрічного позову зазначило, що згідно договору купівлі-продажу від 31.10.2006 р. квартира за адресою: вул. Вишгородська, буд.45/2, кв.63 належить власнику ОСОБА_1. На підставі договору купівлі-продажу з власником експлуатуюча організація ТОВ «Сучасний дім 1» заключило договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 06.12.2006 року, в якому були врегульовані відносини між «власником» та «виконавцем» по всіх видах послуг, які надає експлуатуюча організація, по розцінкам, затвердженим розпорядженнями КМДА. У відповідності до ст. 162 Житлового Кодексу, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та вищевказаному договору на обслуговування, власник зобов'язаний своєчасно вносити платежі за обслуговування будинку та при будинкової території та комунальні послуги. Весь час, з дня набуття власності, власник користувався усіма послугами, які надавалися експлуатуючою організацією; про це свідчить надання теплової енергії в його квартиру, так як система опалення - це - єдина централізована система будинку; в будинок підведена система водопостачання та каналізації; працює ліфт; прибирається будинок та при будинкова територія та вивозиться сміття, та надаються інші послуги.

За всі ці послуги експлуатуюча організація сплачувала рахунки організаціям-виробникам послуг згідно договорів по діючим тарифам.

Згідно розрахунку експлуатуючої організації ТОВ «Сучасний дім 1» за відповідачем на 01.07.2010 р. нарахована заборгованість по платі за утримання будинку і прибудинкової території, та плати за комунальні послуги в розмірі 1 198 грн. 83 коп.

Щомісяця власнику надавалися квитанції для сплати за обслуговування та комунальні послуги, починаючи з 1 червня 2009 року ці квитанції сплачувались відповідачем на свій розсуд, у зв'язку з чим просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованості по платі за утримання будинку і прибудинкової території та плати за комунальні послуги.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом зустрічний позов не визнав в повному обсязі, заперечував проти його задоволення.

Представник відповідача за первісним позовом просив задовольнити зустрічний позов.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та заперечення представника ТОВ «Сучасний дім 1», з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_2 обслуговування якого до липня 2010 року здійснював ТОВ «Сучасний дім 1».

ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний дім 1» 6 грудня 2006 року уклали договір про участь на утримання будинку та прибудинкової території (надалі за текстом - договір) (а.с. 5-7).

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2011 року у справі № 2-а-1888/10 колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року підлягає скасуванню з ухваленням нової Постанови, якою у задоволені адміністративного позову відмовляється повністю.

Як встановлено в вищезазначеному судовому рішенні: «Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем - виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято Розпорядження від 30 листопада 2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення та гарячої води для населення» № 1332, «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» № 1333, «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 року № 978, № 979» № 1335 та «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 року № 978, № 979» від 30.03.2010 року № 191, «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» від 31.05.2010 року № 392.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1575-IV, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно із п. п. 2) п. а) ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, в чинній на момент прийняття зазначених Розпоряджень редакції, (далі -Закон № 280/97-ВР), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Рішення Конституційного суду України від 25.12.2003 року № 21-рп/2003 року, однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Згідно із п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15.01.1999 року № 401-XIV, міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві, що і було зроблено Київською міською радою, а саме сформовано її виконавчий орган в особі Київської міської державної адміністрації.

З урахуванням особливостей здійснення виконавчої влади в місті Києві, до повноважень Київського міського голови ОСОБА_4, який одночасно був головою Київської міської державної адміністрації, віднесено встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586- XIV, в чинній на момент прийняття зазначених Розпоряджень редакції, (далі -Закон - № 586- XIV), на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Згідно із п.п. 1-3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 року № 493/92 (далі - Указ), нормативно-правові акти , які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації ; реєстрацію нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю здійснюють обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції ; нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації , якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

У судовому засіданні представниками сторін не заперечувався той факт, що оскаржувані Розпорядження є нормативно -правовими актами.

Відповідно до частини третьої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року № 1160-IV, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, господарські відносини складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані Розпорядження дійсно є нормативно -правовими актами, тому як їх дія поширюється на невизначене коло осіб та породжує для них правові наслідки, але не є регуляторними актами, тому як вони не спрямовані на правове регулювання господарських відносин.

Суд першої інстанції помилково оцінив відсутність державної реєстрації оскаржуваних Розпоряджень, як підставу для визнання їх незаконними і нечинними в судовому порядку, оскільки нечинність цих Розпоряджень безпосередньо випливає з вимог вищевказаного Указу та п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, відповідно до яких у разі порушення вимоги державної реєстрації нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Згідно із п. 1 частини другої ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, тобто визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень або визнання його нечинним виключає одне одне.

Визнання акта незаконним, неправомірним, недійсним та протиправним, що є тотожними поняттями, та його скасування стосується актів індивідуальної дії, які в цьому випадку втрачають свою дію з моменту їх прийняття.

А визнання акта нечинним, стосується виключно нормативно-правового акта, наслідком чого є втрата ним чинності з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Зважаючи на це, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо задоволення позовних вимог Позивача, необґрунтовано визнано дії Відповідача - Київського міського голови ОСОБА_4 протиправними, неправомірно визнано незаконними та нечинними оскаржувані Розпорядження, бо той факт, що вони не набрали чинності, виключає необхідність визнання їх нечинними.»

Встановлені даним судовим рішенням обставини свідчать про те, що розпорядження від 30 листопада 2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення та гарячої води для населення» № 1332, «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» № 1333, «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 року № 978, № 979» № 1335 та «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 року № 978, № 979» від 30.03.2010 року № 191, «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» від 31.05.2010 року № 392 не набрали чинності, що виключає необхідність визнання їх нечинними.

Увалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року у справі № 2-а-9705/09/2670 ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року, якою клопотання позивача задоволено та вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони КМДА та КП «ГІОЦ» здійснювати розрахунки з урахуванням та посиланням на тарифи, що запроваджені розпорядженнями КМДА від 29.04.2009 р. за № 516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», № 518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», № 520 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», залишено без змін.

Таким чином, розпорядження КМДА від 29.04.2009 р. за № 516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», № 518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», № 520 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» з 12.08.2009 року було зупинено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 року постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2007 року скасовано, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, визнано дії Київської міської державної адміністрації при зміні тарифів на комунальні послуги з 01.12.06р. такими, що порушують ст. 6 п.п.1,6; ст.20 п.2; ст.30 п.п.3,4,5,7; ст. 31 п.п.2,3; ст.32 п.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та скасувано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 року № 640, 642, 643.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.01.2009 року № № 95, 96, 97 втратили чинність на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.02.2009 року № 229.

Відповідно до п. 2.2.3 договору, Власник зобов'язується своєчасно не пізніше 15 числа наступного місяця вносити плату на рахунок Виконавця.

Після введення в дію розпоряджень Голови Київської міської держадміністрації від 29 квітня 2009 р. № № 516, 518, 520, якими збільшено розмір тарифів на житлово-комунальні послуги для населення з 1 червня 2009 року, однак відповідачем було виставлено позивачу рахунок за новими тарифами за житлово-комунальні послуги фактично спожиті у травні 2009 року (а.с. 12).

В той час, як позивачу в рахунок за серпень 2009 року було включено несплату послуг в якості «боргу» у квитанцію та надано претензійний лист (а.с. 8).

24 червня 2009 року позивачем у відповідності до наданого відповідачем рахунку було сплачено 551 грн. 26 коп. Відповідач перерахунок сплачених коштів не провів, в той час, як різниця між вартістю послуг, що були надані в травні та повинні оплачуватись в червні 2009 року становить 139 грн. 86 коп., а вартість послуг, що надавались в червні 2009 року становила - 526 грн. 14 коп., внаслідок чого позивачу спричинено матеріальний збиток у розмірі 386 гривень 28 копійок (а.с. 12).

17 липня 2009 року Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 842-р «Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві» дія розпоряджень № № 516, 518, 520 була зупинена.

31.08.2009 року Розпорядженням № 979 голови Київської міської держадміністрації про погодження тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві, були встановлені нові тарифи, в тому числі і для будинку, який обслуговував відповідач, зокрема у розмірі 3 грн. 75 коп. за квадратний метр площі квартири.

Відповідач нараховував плату за попередньо-встановленими тарифами, в результаті чого позивачу спричинений збиток у розмірі 186 грн. 91 коп. у липні 2009 року та 386 грн. 28 коп. у серпні 2009 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 989 грн. 47 коп.

Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 529, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України 17.05.2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утриманню підлягає - прибудинкова територія.

Відповідачем акту на право власності чи користування земельною ділянкою за адресою м. Київ, вул. Вишгородська 45/2 до суду надано не було, згідно наданих відповідачем заперечень та письмових пояснень з додатками, відповідачем використано для розрахунку складової тарифу по прибиранню прибудинкової території 8 221,2 кв.м. (а.с. 57).

Відповідно до Акту Державної житлово-комунальної інспекції в м. Києві за № 40 від 17.12.2009 року зафіксовано завищення нарахування на квартплату 2 грн. 30 коп. за 1 кв.м. оскільки до площі прибирання прибудинкової території включені ділянки які повинні прибиратися іншими організаціями і не включатися до нарахування за житлово - комунальні послуги мешканцям. Крім того нарахування за прибирання прибудинкової території здійснюється без дотримання пропорційності між житловою частинами (приватними квартирами) та не житловою (магазини, офіси) та вказано на необхідність виконати тарифу та довести його до мешканців шляхом проведення громадських слухань (а.с. 115 - 117).

Позивачем, в своєму розрахунку було відмінусовано суму недоплачених ним коштів за наданими рахунками в розмірі 1 198 грн. 64 коп. з урахуванням чого, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених збитків в розмірі 1 865 грн. 17 коп.

Розрахунки позивача, належними та допустимими доказами, відповідачем спростовані не були.

В судовому засідання 05.05.2011 року свідок ОСОБА_5 підтвердив факт відсутності громадських слухань в будинку та порушення вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ від 20травня 2009 року № 529.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача відшкодування за спричинену позивачу моральну шкоду, яка обґрунтовувалась позивачем незаконними діями відповідача, які призвели до погіршення побутових умов позивача, необхідністю за рахунок особистого відпочинку витрачати час на вивчення законодавства, здійснення переписки з відповідачем, вирішення спорів у судовому порядку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Укладеним між позивачем та відповідачем договором про участь на утримання будинку та прибудинкової території не передбачено відшкодування моральної шкоди, правовідносини між сторонами випливають з укладеного між ними договору, тому правила зазначеної статті на них не поширюються, оскільки вони регулюють деліктні правовідносини.

Посилання позивача на ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів» є недоречним, оскільки відповідно до положень даної статті передбачено право споживачів об'єднуватися у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів), а відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", передбачене право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 22 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) особа, якій заподіяно збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом , якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним , зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Заперечення ТОВ «Сучасний дім 1» та вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають з огляду на наявні в матеріалах справи докази та положення «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України 17.05.2005 № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207, Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 529, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України 17.05.2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207 та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та свідченнями ОСОБА_5

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право: 1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; 2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; 4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; 6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу. Споживач зобов'язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; 3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу; 4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; 6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм; 7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку; 8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; 9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що Виконавець має право: 1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; 2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону); 3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього Закону; 4) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт; 6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг; 7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; 8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором. Виконавець зобов'язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; 3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; 4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством; 9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт; 10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Згідно ст. 162 Житлового Кодексу України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді державного мита в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року № 1160-IV, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, Постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 529, Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 842-р «Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві», Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 року № 493/92, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України 17.05.2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207, ст. ст. 22, 23, 611, 1167 ЦК Укарїни, ст. 162 Житлового Кодексу України, ст. ст. 72, 162 КАС України, ст. ст. 5, 6, 8, 10, 11, 60, 79, 88, 123, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1", про усунення перешкод прав споживача, відшкодування шкоди та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» (Код ЄДРПОУ 32772220) на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 2 824 (дві тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні 64 копійки;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог первісної позовної заяви - відмовити;

В задоволенні зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості по платі за утримання будинку і прибудинкової території та плати за комунальні послуги - відмовити;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» (Код ЄДРПОУ 32772220) на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 (сто двадцять) гривень;

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення;

СУДДЯ Гребенюк В. В.