31.05.2012 Справа № 2-3493/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Карпенко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 держнотконтора про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на частину домоволодіння, –

В С Т А Н О В И В:

Уточнивши позовні вимоги, позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_3, ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на частину домоволодіння. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй належало 38/100 частини, що є квартирою № 2, домоволодіння № 36 по вул. Київській у м. Дніпропетровську. 10 лютого 2007 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання (догляду). Згідно зазначеного договору позивач передала ОСОБА_5, а він отримав у власність 38/100 частини, що є квартирою № 2, домоволодіння № 36 по вул. Київській у м. Дніпропетровську та зобов’язався забезпечувати позивача утриманням (доглядом) довічно. Однак ОСОБА_5 не виконував умови договору, не надавав матеріальної допомоги позивачу, не утримував домоволодіння у належному стані, не здійснював постійного догляду, не сплачував комунальні послуги. 31 грудня 2009 року ОСОБА_5 помер. Після його смерті спадкоємцями першої черги за законом були його діти ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2, які після його смерті також не виконують умов договору. Позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд договір довічного утримання (догляду) від 10 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений 10 лютого 2007 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за № 643, за яким, після смерті ОСОБА_5, що настала 31 грудня 2009 року, перейшли обов’язки до спадкоємця ОСОБА_2 –розірвати; визнати за ОСОБА_1 право власності на 38/100 частин, що є квартирою № 2, домоволодіння № 36 по вул. Київській у м. Дніпропетровську.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та її представник в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Допитаний в минулих судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_8 позовні вимоги не визнавав.

До суду надійшло повідомлення Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори з проханням розглядати справу без участі їх представника відповідно до діючого законодавства.

До суду надійшло повідомлення приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_3 з проханням розглядати справу без його участі відповідно до діючого законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 38/100 частини, що квартирою № 2, по вул. Київській у м. Дніпропетровську належало ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Ленінської районної у місті ради 08 грудня 2006 року, зареєстрованого в МБТІ м. Дніпропетровська 11 січня 2007 року № 9059435.

10 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 643.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

На виконання умов договору довічного утримання (догляду) відчужувач, ОСОБА_1, передала, а набувач, ОСОБА_5, отримав у власність 38/100 частини, що квартирою № 2, по вул. Київській у м. Дніпропетровську, інвентаризаційною вартістю 29166 грн.

Згідно п. 2.1. Договору матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватися Відчужувачу, оцінюється сторонами в 450 грн., яке підлягає індексації у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 2.2. Договору утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді: забезпечення Відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у частині домоволодіння житловою площею 38,1 кв.м. у відчужуваному домоволодінні, у обох сторін є право користування допоміжними приміщеннями; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря), вартість продуктів складає 300 грн. на місяць; надання побутових послуг (прання постільної білизни –один раз на 14 днів, послуги перукарні –один раз на місяць, ремонт побутової техніки), оцінюється сторонами у суму 30 грн. на місяць; щомісячне забезпечення відвідувань театрів, філармонії, залу органної музики або інших концертних залів, оцінюється у суму 20 грн. на місяць; забезпечення належними лікувальними засобами на підставі виданих рецептів на середню суму 100 грн. на місяць; набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов’язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Однак, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_5 не виконував умови договору довічного утримання (догляду), не надавав матеріальної допомоги ОСОБА_1, не утримував домоволодіння в належному стані, не здійснював постійного догляду, не сплачував комунальні послуги, тим самим фактично відмовився від виконання, покладених на нього договором обов’язків.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

Згідно ч. 1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд віджувача, не підлягають поверненню.

31 грудня 2009 року помер ОСОБА_5 –набувач за оспорюваним договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору, у разі смерті набувача майна обов’язки за договором переходять до спадкоємців, до яких перейде відчужена за цим договором квартира.

Згідно ч. 1 ст. 757 ЦК України обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

У відповідності зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були його діти: ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_2, які після смерті ОСОБА_5 також не виконують умов договору довічного утримання (догляду), тим самим фактично відмовилися від виконання, покладених на них договором обов’язків.

Згідно відповіді Другої ДДНК від 08.09.2011 року після смерті ОСОБА_5, померлого 31 грудня 2009 року з заявою про прийняття спадщини за законом зверталась ОСОБА_2, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Відповідно до п. 4.2. Договору, договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку невиконання умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін –у судовому порядку.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв’язку у сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, повністю доведеними, а тому можливим їх задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 526, 744-746, 749-751, 754-757, 1261, 1268-1270 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, 212, 213-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Договір довічного утримання (догляду) від 10 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений 10.02.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за № 643, за яким після смерті ОСОБА_5, що настала 31.02.2009 року перейшли обов’язки до спадкоємця ОСОБА_2 –розірвати.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 38/100 частин, що є квартирою № 2, домоволодіння № 36 по вул. Київській у м. Дніпропетровську.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Н.В. Залімська

Копія вірна: Суддя Секретар