16.03.2012 Справа № 2-4848/11

          ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Карпенко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 29 вересня 2008 року він та відповідач уклали договір позики коштів, в цей же день позивач передав відповідачу 56500 грн., а ОСОБА_2 зобов’язався повернути гроші до 10 грудня 2008 року, що підтверджується розпискою. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2009 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто суму боргу в розмірі 56500 грн., суму інфляції в розмірі 3751,60 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 427,23 грн., відсотки за користування позикою згідно облікової ставки НБУ в розмірі 3046,36 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 637,25 грн., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 30 грн., всього суму в розмірі 64392,44 грн. 03 березня 2010 року на підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ДМУЮ від 05 березня 2010 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3024/09 р. Однак на теперішній час рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2009 року не виконано. Позивач вважає, що в зв’язку з невиконанням зазначеного рішення, додатково стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування позикою в розмірі 13107,61 грн., інфляційні збитки в розмірі 12802,90 грн., три відсотки річних в розмірі 4225,89 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь відсотки від суми позики в розмірі 13107,61 грн., інфляційні збитки в розмірі 12802,90 грн., три відсотки річних в розмірі 4225,89 грн. та судові витрати.

Позивач надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 29 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики коштів, в цей же день позивач передав відповідачу 56500 грн., а відповідач зобов’язався повернути борг до 10 грудня 2008 року, що підтверджується розпискою. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, однак до цього часу ОСОБА_2 суму боргу не повернув.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2009 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто суму боргу в розмірі 56500 грн., суму інфляції в розмірі 3751,60 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 427,23 грн., відсотки за користування позикою згідно облікової ставки НБУ в розмірі 3046,36 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 637,25 грн., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 30 грн., всього суму в розмірі 64392,44 грн.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

03 березня 2010 року на підставі вищезазначеного рішення було видано виконавчий лист № 2-3024/09 р.

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 05 березня 2010 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3024/09 р. Однак на теперішній час рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2009 року не виконано, що підтверджується довідкою Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 07 вересня 2011 року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов договору; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальнику повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, зважаючи на те, що рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2009 року на теперішній час не виконано, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача відсотки за користування позикою в розмірі 13107,61 грн., інфляційні збитки в розмірі 12802,90 грн. та три відсотки річних в розмірі 4225,89 грн. за період з 13 березня 2009 року по 08 вересня 2011 року.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 301,36 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв’язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, повністю доведеними, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 526, 611, 625, 1046-1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 59-61, 88-89, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213-215, 218, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відсотки від суми позики в розмірі 13107,61 грн. (тринадцять тисяч сто сім гривень шістдесят одна копійка), інфляційні збитки в розмірі 12802,90 грн. (дванадцять тисяч вісімсот дві гривні дев’яносто копійок), три відсотки річних у розмірі 4225,89 грн. (чотири тисячі двісті двадцять п’ять гривень вісімдесят дев’ять копійок), судовий збір у розмірі 301,36 грн. (триста одна гривня тридцять шість копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (сто двадцять гривень).

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення.