19.03.2012 Справа № 2-4921/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Карпенко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй належить квартира АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які в ній не проживають з червня 2010 року, добровільно зніматися з реєстрації не бажають, чим чинить позивачу перешкоди у користуванні квартирою.

Позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідачів.

До суду надійшло повідомлення Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області з проханням розглядати справу без участі їх представника.

Третя особа -ОСОБА_4 надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підставою звернення ОСОБА_1 з позовом до суду є захист інтересів власника, пов'язаних із реалізацією складової частини змісту права власності -права користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

При вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, Житлового кодексу УРСР, інших законів України, практику Верховного Суду України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 4503, зареєстрованого в КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради 21 червня 2010 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності -це право володіння, користування і розпорядження майном.

У відповідності зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 150 ЖК УРСР, ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб, розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За даними довідки КЖЕП № 22 від 05 вересня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_1 з 08 грудня 2000 року.

Аналізуючи доводи позивача з приводу того, що реєстрація ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створює їй перешкоди у реалізації права користування квартирою, суд зауважує, що за змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»№ 1382-ІV від 11 грудня 2003 року, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що факт реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 жодним чином не впливає на обсяг прав та інтересів позивача щодо користування об'єктом права власності, у зв'язку із чим вимоги ОСОБА_1 щодо зняття відповідачів з реєстрації з підстав, наведених у позові, є такими, що ґрунтуються на припущеннях, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи у відповідності до ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що позивач від сплати судових витрат не звільнений, його вимоги задоволенню не підлягають, тому відшкодуванню за рахунок відповідача також не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 317, 321, 383 Цивільного Кодексу України, ст. 150 ЖК УРСР, постановою Пленуму верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст. ст. 2, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»№ 1382-ІV від 11 грудня 2003 року, ст. ст. 10, 11, 59-60, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213-215, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні квартрирою шляхом зняття з реєстрації -відмовити.

Відповідачами може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя Н.В. Залімська

Копія вірна: Суддя Сек