17.04.2012 Справа № 2-3543/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Карпенко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк»про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 14.08.2008 року між ним та ЗАТ «Альфа-Банк»було укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 21560,41 доларів США строком з 14.08.2008 року по 14.08.2013 року. Валютою кредитування в зазначеному договорі є долар США, що суперечить чинному законодавству України. Тобто вираження грошових зобов'язань у кредитному договорі в іноземній валюті, а не в гривні України, є неправомірним. А також використання іноземної валюти як засобу платежу можливе за наявності індивідуальної ліцензії НБУ. Також при укладанні кредитного договору був використаний текст договору, складений банком. Тобто банки позбавляють споживачів права свободи на визначення умов договору. Позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір № 490083956 від 14.08.2008 року, укладений між ЗАТ «Альфа-Банк»та ОСОБА_1

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 14.08.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», було укладено кредитний договір № 490083956, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 21560,41 доларів США зі сплатою 20,25 % річних строком з 14.08.2008 року по 14.08.2013 року. Предметом застави за вказаним договором є транспортний засіб HONDA ACCORD, 2005 року випуску, колір червоний, державний номер НОМЕР_1, № кузову -НОМЕР_2, тип -ЛЕГКОВИЙ-СЕДАН-В (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане 13.08.2008 року ВРЕР № 2, Дніпропетровська обл.).

У судовому засіданні також встановлено, що у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України при укладанні даного кредитного договору були дотримані всі передбачені законодавством істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. Окрім того, на момент укладання цього договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи.

За кредитним договором та відповідно до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, обґрунтовуючи свої вимог щодо визнання спірного кредитного договору недійсним в цілому з мотивів невідповідності закону його положень в частині валюти зобов'язання, позивач зазначив, що єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.

З такою позицією не можна погодитися, оскільки згідно ст. 192 ЦК України валютні цінності можуть використовуватися на території України у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 533 ЦК України на території України у випадках, встановлених законом, допускається використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків за зобов'язаннями.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банки мають право на підставі ліцензії здійснювати операції з валютними цінностями.

У відповідності з п. 2.3 глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 275 від 17.07.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Відповідачеві така банківська ліценція та дозвіл були надані (а.с. 31, 32, 33-34), тому немає підстав вважати, що відповідач був позбавлений права надати позивачеві кредит в іноземній валюті та приймати кошти в його погашення в іноземній валюті.

Також не можна погодитися з посиланням позивача на необхідність отримання відповідачем для надання кредиту в іноземній валюті індивідуальної ліцензії НБУ, оскільки згідно п. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»така є необхідною лише у тому випадку, якщо строк або розмір кредиту в іноземній валюті, який надається або отримується резидентом, перевищує межі, встановлені законодавством. В той же час чинне законодавство таких меж не визначає.

Доводи позивача в частині несправедливості положень оспорюваного кредитного договору суд оцінює критично, оскільки вони випливають лише з його особистих суб'єктивних оцінок як боржника, зацікавленого у мінімізації своїх грошових зобов'язань. При цьому на час укладання договору позивач був згодний з його умовами та взяв на себе відповідні зобов'язання добровільно, а покладання на нього ризику збільшення курсу гривні щодо долару США було відповідно компенсоване значно меншою ставкою за валютним кредитом порівняно з гривневим.

У відповідності зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у праві.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, недоведені та безпідставні, а, отже, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. ст. 15, 16, 192, 203, 525, 533, 629, 1054 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 59-60, 88, 212, 213-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання недійсним кредитного договору № 490083956, укладеного 14.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»та ОСОБА_2 -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.

Суддя Н.В. Залімська

Копія вірна: Суддя