ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  24.06.08                                                                                                         Справа № 11/136

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Легуцькому І.Б.         

За позовом: Дочірнього підприємства „Львівський хлібзавод № 5” Відкритого акціонерного товариства „Концерн Хлібпром”, м.Львів

До  відповідача:  Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с.Надиби, Старосамбірського району Львівської області

Про стягнення заборгованості в розмірі 5393,39грн.

Представники:

Від позивача -Козак-предст. згідно доручення

Від відповідача  - не з'явився

     Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

     Позов заявлено Дочірнім підприємством „Львівський хлібзавод № 5” Відкритого акціонерного товариства „Концерн Хлібпром” про стягнення із Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 5393,39грн. боргу.

     Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

          Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

     В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

01 листопада 2005року між СП „Самбірський хлібокомбінат” ДП „Львівський хлібзавод № 5” ВАТ „Концерн Хлібпром”, що є структурним підрозділом дочірнього підприємства „Львівський хлібзавод № 5” Відкритого акціонерного товариства „Концерн Хлібпром” без статусу юридичної особи та СПД ОСОБА_1було укладено договір № 100/11-05 поставки хлібобудочних виробів.

На підставі укладеного між сторонами договору позивач за період з 01.11.2005року по 22.05.2007року поставляв відповідачу продукцію на загальну суму 22472,86грн., що підтверджується відповідними товарно-транспорними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно п. 4.2 договору термін оплати встановлений по факту відвантаження протягом одного календарного дня від дати передачі продукції відповідачу.

Із врахуванням систематичного порушення відповідачем умов договору щодо оплати у нього станом на 07.09.2007року утворилась заборгованість в розмірі 2576,40грн.

07.11.2007року між сторонами була укладена угода про визнання відповідачем заборгованості та умови і порядок її погашення.

Відповідно до п.3 угоди від 07.11.2007року відповідач зобов'язався здійснити погашення заборгованості в розмірі 2576,40грн. згідно узгодженого між сторонами графіку, який передбачав термін останньої оплати 10.04.2008року в розмірі 576,40грн.

Дана сума відповідачем сплачена не була, що стало підставою звернення позивача до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

Відповідно до п.4 ст. 231 ГКУ у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п.8.2 договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від вартості орієнтовної суми договору, визначеної згідно з п.п.2.2. та п.2.4 договору, в разі прострочення термінів платежу до Договору понад 3(три) дні чи необґрунтованої відмови у прийнятті замовленої продукції.

Відповідно до п.2.3 договору загальна сума договору становить загальну вартість окремих операцій поставки продукції, що були проведені сторонами в рамках договору, тобто 22472,86грн. Таким чином, сума штрафу відповідно до договору становить 2247,29грн.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб»єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦКУ. Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару.

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач  здійснив постачання товару  на суму 22472,86грн., а відповідач зобов'язався провести оплату.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім суми основної заборгованості позивачем правомірно нараховано 44,89грн. річних та 524,81грн. інфляційних згідно ст. 625 ч.2 ЦК України, яка зазначає, що  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судове засідання позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в зв'язку із її погашенням.

Таким чином, стягненню підлягає 2247,29грн. штрафу, 524,81грн. інфляційних та 44,89грн. річних.

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позов не заперечив, доказів оплати не подав.

     Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються  вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

     Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

     Керуючись ст. 49, п.1.1 ст. 80, ст.ст. 82-84, 116 ГПК України, суд,-

 в и р і ш и в :

             Позов задоволити частково.

В частині стягнення суми основної заборгованості провадження у справі припинити.

Стягнути з Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с.Надиби, Старосамбірського району Львівської області (код ЄДРПОУ 247226408) на користь Дочірнього підприємства „Львівський хлібзавод № 5” Відкритого акціонерного товариства „Концерн Хлібпром”, м.Львів, вул. Хлібна, 2 (код ЄДРПОУ 32484246) 2247,29грн. штрафу, 524,81грн. інфляційних, 44,89грн. річних, 102,00грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя