Справа № 2-3232/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Карпенко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міськради про зміну ідеальних часток, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, третя особа КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради, про затвердження ідеальної частки, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її чоловіка ОСОБА_2 Після її смерті відкрилась спадщина на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1. ОСОБА_3 зазначену спадщину прийняв, однак право власності належним чином не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Позивач після його смерті у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. 13 вересня 2004 року КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради був складений акт ідеальних часток на домоволодіння АДРЕСА_1, відповідно до якого у фактичному користуванні ОСОБА_4 знаходилось 63/100 частини житлового будинку, а в користуванні ОСОБА_2 -37/100 частини. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради від 28 вересня 2004 року затверджено 63/100 частини спірного домоволодіння за ОСОБА_4, частка ОСОБА_2 затверджена не була.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд затвердити ідеальну частку ОСОБА_2, відповідно до акту ідеальних часток від 13 вересня 2004 року, складеного КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради, у розмірі 37/100 частин будинку АДРЕСА_1, а саме: у житловому будинку А-1 приміщення: 1-4 - житлова, 1-5 -житлова, 1-6 -коридор; у прибудові А?-1 приміщення: 1-2 -коридор; 1-3 -кухня; 1-7 -ванна, веранда а??-1, ганок а???, сарай Б, погріб В, вбиральня Д, сарай Е, сарай З, душ Ж, огорожі та споруди № 6-9, 12, І; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом шляхом спадкової трансмісії після смерті її чоловіка ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, який фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, яка складається з: у житловому будинку А-1 приміщення: 1-4 -житлова, 1-5 -житлова, 1-6 -коридор, вартість 3877 грн.; у прибудові А?-1 приміщення: 1-2 -коридор; 1-3 -кухня, 1-7 ванна, вартість 2037 грн.; веранда а??-1, вартість 358 грн.; ганок а???, вартість 85 грн.; сарай Б, вартість 1174 грн.; погріб В, вартість 1184 грн.; вбиральня Д, вартість 160 грн.; сарай Е, вартість 454 грн.; сарай З, вартість 124 грн.; душ Ж, вартість 262 грн.; огорожі та споруди № 6-9, 12, І, вартість 1157 грн.; навіс К, вартість 1190 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_5 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

ОСОБА_5 позовні вимоги визнала.

Представник КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належало 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 лютого 1987 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Якушевою Г.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1-401, зареєстрованого в КП «ДМБТІ»10 липня 1991 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 Після її смерті відкрилась спадщина на 2/3 частини вищезазначеного домоволодіння. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 був її син ОСОБА_3, який належним чином прийняв спадщину, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується відповіддю Другої ДДНК від 30 квітня 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 була його дружина ОСОБА_1, яка належним чином прийняла спадщину, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується відповіддю Другої ДДНК від 30 квітня 2010 року.

У відповідності зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Згідно акту ідеальних часток від 13 вересня 2004 року, складеного фахівцем КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради в домоволодінні АДРЕСА_1 у фактичному користуванні ОСОБА_4 знаходилося 63/100 частини домоволодіння, а у фактичному користуванні ОСОБА_2 -37/100 частини.

Власником 63/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на теперішній час є ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 05 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7

На підставі ч. 2 ст. 357 ЦК України, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він вирішується з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбанні (виготовлення, спорудження) майна.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

У відповідності з технічним паспортом КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради від 04 лютого 2011 року в домоволодінні АДРЕСА_1 самовільно побудовані веранда І поверх а3-2; надбудова ІІ поверх А-1,2, А2-2, А1-1,2, а1-2, а3-2; сарай Л, які підлягають введенню в експлуатацію та узаконенню.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У відповідності до вимог ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, будівлі, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю»визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Згідно ст. 14 Закону України «Про основи містобудування»від 16 листопада 1992 року до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: визначення території для містобудівних потреб згідно з рішенням відповідної ради; встановлення в межах своїх повноважень на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній; проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; організація охорони культурної спадщини; організація робіт, пов'язаних із створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності експлуатації будинків і споруд незалежно від форми власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»від 19 червня 2003 року до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать здійснення державного контролю за використанням та охороню земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановлення порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання; розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель та ін.

Відповідно до п. 1.6 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (із змінами та доповненнями станом на 19.05.2005 року) «Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти».

Також право власності на об'єкти нерухомого майна провадяться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети за наявності акта комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 331, 376, 1261, 1269-1270, 1276 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позову -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.