ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 р. | Справа № А-8/156 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі :
Cуддя Шіляк Марина Анатоліївна
При секретарі Суканець Юрій Ігорович
За позовом: ТзОВ "Віктор"
м.Бурштин, вул.Шухевича,16/40,Галицький район, Івано-Франківська область,77111
до відповідача ДПІ в Галицькому районі
м.Галич, вул. Шевченка,10,77100
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №4673/0000722310/0 від
06.10.03
Представники:
Від позивача: Товкало П. О., (довіреність №б/н від04.08.06 )представник;
Від відповідача: Ковтун Н. О., (довіреність №4309/10/10 від21.07.06 )представник;
Від відповідача: Петраш М. С., (довіреність №6826/10/10 від04.10.06 )представник;
СУТЬ СПРАВИ: 15.08.06 до господарського суду Івано-Франківської області подано позов про визнання нечинним рішення про визначення суми податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 13647 грн. та штрафних санкцій по ньому у сумі 3525 грн. та з податку на додану вартість у сумі 9024 грн. та шрафних санкцій по ньому у сумі 380 грн. та здійснення повороту виконання зазначених рішень шляхом зарахування сум сплачених платежів у якості авансового платежу з податку на прибуток на суму 17172 грн. та збільшення податкового кредиту на суму 9404 грн. від 05.09.2006 р.
Ухвалою суду від 05.09.06 за наслідками попереднього засідання позовні вимоги роз"єднані. Предметом даного спору згідно із позовною заявою від 18.09.2006 р.є:
- визнання нечинним податкового повідомлення- рішення № 4673/0000722310/0 від 06.10.2003 р. про визначення Позивачу податкової заборгованості з ПДВ в сумах 1519 грн.- основного зобов"язання та 380 грн.- штрафних санкцій;
- здійснення повороту виконання зазначеного рішення.
Клопотанням, що подано в судове засідання 01.11.2006 р. представник позивача від позовних вимог в частині повороту виконання рішення ДПІ відмовився.
Відмова судом прийнята. За правилом, встановленим п.2.ч.1. ст.157 КАС України, провадження в цій частині підлягає закриттю.
Позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення- рішення Позивач обгрунтовує тим, що непрямі методи визначення податкових зобов"язань застосовані податковим органом безпідставно, стосовно суми податкового зобов"язання, що визначено без застосування непрямих методів, Позивач вказує, що на підтвердження придбання алкогольних та тютюнових виробів були подані усі первинні документи.
ДПІ проти позову заперечила, посилаючись на те, що норми законодавства України при застосуванні непрямих методів не були порушені; визначення податкових зобов"язань проводилось у відповідності із п.п. 4.3.3. п. 4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетамита державними цільовими фондами" та Постановою КМУ від 27.05.2002 р. № 697 "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов"язань за непрямими методами". Стосовно суми податкового зобов"язання з ПДВ, що визначено без застосування непрямих методів Відповідач вказує на непідтвердженість документально валових витрат по цій позиції, відповідно на відсутність підстав для включення суми ПДВ до податкового кредиту відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Доповнюючи заперечення, ДПІ посилається на порушення Позивачем при поданні позовної заяви строку звернення до адміністративного суду, встановленого п.2 ст.99 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив, що у період з 16 вересня по 1 жовтня 2003 року працівниками ДПІ в Галицькому районі Івано-Франківської області була проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ "Віктор" за період з 30.06.2002 р. по 01.07.2003 р. За результатами перевірки було складено Акт № 102/23925775/23-100 від 01.10.2003 р. на підставі якого було прийнято податкове повідомлення- рішення № 4673/0000722310/0 від 06.10.2003 р. відповідно до якого Позивачу (ТзОВ "Віктор") було визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість 1 519,00 грн. та штрафні санкції 380,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки (стор. 16 акту), для визначення суми податкових зобов"язань позивача були застосовані непрямі методи, в зв"язку з тим, що в ході документальної перевірки платником не підтверджено розрахунки, що наведені у декларації, наявними документами обліку , при цьому в рішенні №1 від 19.09.03 ДПІ в Галицькому районі про застосування непрямих методів визначення податкового зобов"язання по податку на прибуток податковою інспекцією підставою для застосування непрямих методів зазначений п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.02 № 697 "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов"язань за непрямими методами".
Застосовуючи непрямі методи, (метод економічного аналізу) податковий орган збільшив позивачу податкове зобов"язання по ПДВ за червень 2003 р. на 5695 грн. та валовий дохід за I I квартал 2003 року на 28577 грн. в зв"язку із виявленням розбіжностей в залишках товарів. Також за непрямими методами визначено вартість орендної плати підприємцю Рипецькому В.М. та ПП "Віконт" - за методом "витрати плюс"(витратним), в зв"язку з чим збільшено валові доходи позивача за I I I квартал 2002 р. на суму 3159 грн.; за IV квартал 2002 року - 3159 грн.; за I квартал 2003 року - 3222 грн.; за I I квартал 2003 р.- 3222. Податкове зобов"язання з ПДВ за період з липня по грудень 2002 р. збільшено на 211 грн. щомісяця; за період з січня по липень 2003 р.на 215 грн. щомісяця.
Податковою інспекцією без застосування непрямих методів визначено податкове зобов"язання з ПДВ в сумі 773 грн. за період: вересень, листопад, грудень 2002 р. в зв"язку із виключенням з податкового кредиту сум податку, що сплачений в зв"язку з придбанням тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Таке виключення відбулося внаслідок не підтвердження понесених витрат та не включенням таких витрат до валових.
Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими частково, в частині визначення податкових зобов"язань за непрямими методами, виходячи з наступного.
Відповідно до п п.4.3.1. п 4.3. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону(платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію) у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно із 4.3.4 п. 4.3. ст.4 Закону .застосування непрямого методу для визначення
податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Як зафіксовано в акті перевірки та підтверджено представниками в судових засіданнях позивачем податкові дакларації до податкового органу подавались. Єдиною обставиною для визначення податкових зобов"язань за непрямими методами за таких умов, дані норми Закону визначають не підтвердження платником податків під час документальної перевірки розрахунків, наведених у декларації, наявними документами обліку.
Податковою інспекцією ні в рішенні про застосування непрямих методів, ні в запереченнях до позовної заяви не наведено суду обставин, що послугували підставою для застосування непрямих методів. Що стосується акту перевірки, то суд вважає, що загальне формулювання щодо непідтвердження позивачем розрахунків, наведених у декларації наявними документами обліку, без зазначення конкретних декларацій та розрахунків та підтвердження таких обставин документально, не є достатньою підставою для застосування непрямих методів.
Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Податковим органом не доведено суду правомірності свого рішення про застосування непрямих методів при визначені податкових зобов"язань. Отже, позовні вимоги в частині визначення податкових зобов"язань з ПДВ за непрямими методами в сумі 746 грн. обгрунтовані.
Стосовно визначення податкових зобов"язань з ПДВ в сумі 773 грн. без застосування непрямих методів суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, що була чинна на момент спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
До валових витрат підпункт 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції 2002-2003 років) відносить - суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшоговикористання у власній господарській діяльності.
Водночас підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону визначено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими , платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підтвердження витрат позивача в зв"язку з придбанням тютюнових виробів та алкогольних напоїв в вересні, листопаді та грудні 2002 року лише податковими накладними є не достатнім для віднесення таких витрат до валових та включення ПДВ до податкового кредиту.
Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Як пояснено суду в судовому засіданні представниками ДПІ, штрафні санкції застосовані лише в частині податкових зобов"язань, що визначені без застосування непрямих методів, отже в частині позовних вимог щодо штрафних санкцій в позові також слід відмовити.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду , суд не вважає обгрунтованим з огляду на те, що Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 01.09.05 , тобто після спірних відносин сторін в даному випадку. Отже, рік протягом якого позивач має право звернутися до адміністративного суду слід рахувати від дня набрання Кодексом адміністративного судочинства України чинності, оскільки Закон не має зворотньої сили. Позивач звернувся до суду 15.08.06, до закінчення річного строку.
Згідно із ст.58 Контитуції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.58, ст.124 Конституції України, Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетамита державними цільовими фондами", Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Кодексом адміністративного судочинства України , суд-
ПОСТАНОВИВ:
позов задоволити частково.
1.Податкове повідомлення-рішення ДПІ В Галицькому районі №4673/0000722310/0 від 06.10.03р.визнати нечинним в сумі 746 грн. основного платежу.
2.В решті позовних вимог щодо визнання податкового повідомлення-рішення нечинним відмовити.
3.В частині позовних вимог про поворот виконання рішення провадження закрити.
Виконавчий лист видати за заявою сторони після набрання постановою законної сили. бирає законної сили після закінчення строку подання заяви про и.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України.
Суддя Шіляк Марина Анатоліївна
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Суканець Юрій Ігорович