Справа № 2-4465/11

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Карпенко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ВГІРФО Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстрації. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй належить домоволодіння АДРЕСА_1 В зазначеному домоволодінні, крім неї, зареєстровані також ОСОБА_2, її неповнолітній син ОСОБА_3, ОСОБА_4, її неповнолітня донька ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які з червня 2008 року в домоволодінні не проживають, добровільно зніматися з реєстрації не бажають, чим чинять позивачу перешкоди у користуванні домоволодінням.

Позивач просила суд усунути їй перешкоди з боку відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 зобов'язати ВГІРФО Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з реєстрації в домоволодінні АДРЕСА_1

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги не визнає.

Представник ВГІРФО Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підставою звернення ОСОБА_1 з позовом до суду є захист інтересів власника, пов'язаних із реалізацією складової частини змісту права власності -права користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1

При вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, Житлового кодексу УРСР, інших законів України, практику Верховного Суду України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська віл 24 березня 2011 року, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради 10 серпня 2011 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності -це право володіння, користування і розпорядження майном.

У відповідності зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 150 ЖК УРСР, ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб, розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За даними домової книги, паспортів, довідки квартального комітету № 34 Ленінського району м. Дніпропетровська від 14 травня 2011 року та відомостей адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані в домоволодінні АДРЕСА_1

Аналізуючи доводи позивача з приводу того, що реєстрація відповідачів створює їй перешкоди у реалізації права користування домоволодінням, суд зауважує, що за змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»№ 1382-ІV від 11 грудня 2003 року, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що факт реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у домоволодінні АДРЕСА_1 жодним чином не впливає на обсяг прав та інтересів позивача щодо користування об'єктом права власності, у зв'язку із чим вимоги ОСОБА_1 щодо зняття відповідачів з реєстрації з підстав, наведених у позові, є такими, що ґрунтуються на припущеннях, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи у відповідності до ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що позивач від сплати судових витрат не звільнений, його вимоги задоволенню не підлягають, тому відшкодуванню за рахунок відповідача також не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 317, 321, 383 Цивільного Кодексу України, ст. 150 ЖК УРСР, постановою Пленуму верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст. ст. 2, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»№ 1382-ІV від 11 грудня 2003 року, ст. ст. 10, 11, 59-60, 212, 213-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні власністю, домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, зняття з реєстрації -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.

Суддя Н.В. Залімська

Копія вірна: Суддя Секретар