справа № 2-1837/11

№ провадження 2/415/1387/12

РІШЕННЯ

Іменем України

01.03.2012 м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.

при секретарі Гаркуше В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд комунальної власності м. Дніпродзержинська «Про визнання права спільної часткової власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом», та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд комунальної власності м. Дніпродзержинська, Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора «Про усунення спадкоємця від права на спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом», -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом «Про визнання права спільної часткової власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом» посилаючись на те, що, згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 02.07.1998р. центральною комісією по приватизації житлового фонду ВО «Придніпровський хімзавод», його родина: матір - ОСОБА_5, батько - ОСОБА_6, та він, приватизували двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 його матір померла, але не він, ні його батько, після смерті матері до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертались. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько, ОСОБА_6. Після смерті батька він звернувся до Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину. Проте, у зв'язку з тим, що, у Свідоцтві про право власності на житло, виданого 02.07.1998р. центральною комісією по приватизації житлового фонду ВО «Придніпровський хімзавод» не визначено частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, та, відповідно до ст.3 ЦПК України, ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», рекомендовано звернутися до суду, на підставі чого він просить визначити частки кожного із співвласників у спільному майні, а також визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після померлого батька - ОСОБА_6, на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати за ним в цілому право власності на 5/6 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому, посилаючись на невиконання його братом, позивачем за первинним позовом ОСОБА_1, обов'язку щодо догляду за хворим батьком, та ненадання допомоги тяжко хворому батькові, який потребував сторонньої допомоги, просить усунути позивача за первинним позовом ОСОБА_1 від права на спадкування, після чого визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_6, на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач за первинним позовом ОСОБА_1 підтримав позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві; проти зустрічних позовних вимог відповідача ОСОБА_3 заперечував частково, а саме в частині усунення його від права на спадкування за законом. В частині визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності в порядку спадкування за законом визнав в частині визнання за позивачем права на спадкову частку у розмірі 1/6 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх заперечень відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 суду пояснив, що, за життя батько дійсно хворів на онкозахворювання, але не був безпорадним та міг самостійно ходити у лікарню, в аптеку, самостійно доглядати за собою. До батька він особисто приходив 1-2 рази на місяць та неодноразово пропонував допомогу батькові, але батько відмовлявся від його допомоги. Також, до батька неодноразово приходили і його діти - онуки батька. За життя батька він мешкав разом із дружиною, після смерті батька мешкає в квартирі, де жив батько. За життя батька він працював, а останні два роки знаходиться на пенсії. Брат сам йому сказав, що візьме на себе усі клопоти щодо догляду за батьком. Гроші на ліки та продукти, які батькові покупав брат - відповідач ОСОБА_3, батько надавав ОСОБА_3 із своєї пенсії. Також, після смерті, батько залишив йому і брату, кожному, кошти. Коли батько помер - він жив на дачі. За деякий час до смерті батька він сам 1 місяць знаходився у лікарні, а потім 1 місяць вдома. Участь у похованні батька він приймав таким чином, що був присутнім на похованні. Він пропонував допомогу брату, але він відмовився.

Відповідач за первинним позовом - ОСОБА_3 позовні вимоги позивача ОСОБА_1 визнав частково, а саме в частині визнання за співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 права спільної часткової власності, та, посилаючись на обставини, викладені у зустрічному позові, підтримав вимоги зустрічного позову, та суду пояснив, що, у зв'язку з тяжкою хворобою його батька, усі клопоти щодо догляду за батьком ніс він та його дружина. З 2008р. батько був тяжко хворим, а помер у 2010р. На час хвороби батька він мешкав з батьком окремо, але навідувався до батька через день, а то і кожен день. Батько виділяв зі своєї пенсії кошти на ліки та продукти, а приготування їжі та забезпечення догляду за батьком здійснював він та його дружина, але, так як він не мешкав разом із батьком, йому було важко здійснювати догляд за батьком. Тому, він звернувся до брата - позивача ОСОБА_1 за допомогою, але брат відмовив йому допомагати піклуватись за батьком. Коли батькові робили хіміотерапію, потрібно було кожен день доглядати за батьком, але у цей період також брат не приймав участі у догляді за батьком, якому був потрібен спеціалізований догляд. Брат з'являвся у батька один раз на місяць, а іноді - ще менше. Батько навіть турбувався з цього приводу, просив його подзвонити брату. Батько виділяв зі своєї пенсії кошти йому і брату - позивачу ОСОБА_1 Він особисто кошти від батька не брав, брав лише на бензин, так як возив батька до лікарні. Брат кошти від батька брав. До нотаріуса із заповітом щодо розпорядження своїм майном батько не звертався. Всі комунальні послуги за квартиру зі своєї пенсії сплачував батько. Перед смертю батько зібрав кошти для того, щоб встановити пам'ятник на могилі матері та своїй, які він зберігає, щоб поставити ці пам'ятники. Державну допомогу на поховання отримав він особисто після поховання, але поховання батька він здійснив за свої кошти. До часу смерті батько знаходився у свідомості, й мав можливість висловити своє волевиявлення щодо відповідача. Діти брата приходили на Новий рік. Питання щодо поділу спадщини виникло після поховання батька.

Представник позивача за первинним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги свого довірителя у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та суду пояснив, що, як вбачається з пояснень свідків, померлий батько позивача за первинним позовом дійсно хворів на тяжку хворобу, але при цьому, до останніх днів вільно рухався, власно відчиняв двері власної квартири, тобто не був безпорадним. Незважаючи на це, він потребував стороннього догляду, який дійсно, в останні роки його життя йому надавав позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3, та його дружина, але, при цьому, позивачем за зустрічним позовом не доведений факт пред'явлення покійним батьком права вимоги на утримання з боку відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, тобто не доведений факт саме звернення покійного за життя до відповідача щодо отримання допомоги, надання коштів, ліків тощо. Сам факт наявності тяжкої хвороби покійного не може бути взятий за підставу усунення від права на спадкування і через те, що покійний ОСОБА_6, отримуючи допомогу від позивача за зустрічним позовом, не мав необхідності в її отриманні понад те від відповідача, та за життя не ставив жодних питань щодо надання переваг жодному з синів у отриманні належного йому майна чи позбавлення права на спадкування після його смерті шляхом складання заповіту, й жодним чином не висказував свого незадоволення діями або бездіяльністю відповідача за зустрічним позовом.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримала зустрічні позовні вимоги свого довірителя у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, та суду зазначила, що, як вказав відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 у ході розгляду справи, та підтвердили у своїх поясненнях свідки, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 навідувався до свого хворого батька лише раз на місяць, і, при цьому він стверджує, що батько самостійно міг здійснювати догляд за собою. Але, на її думку, якщо відповідач лише раз на місяць відвідував свого хворого на онкологічне захворювання батька, він не може об'єктивно визначити стан хвороби батька, і ступінь тієї допомоги, якої потребувала хвора людина. Про те, що батько перебував у тяжкому стані й потребував допомоги, свідчить той факт, що він пройшов хіміотерапію і потребував таких сильних ліків, як трамадол, що свідчить про те, що в нього були сильні болі, й тяжкий моральний стан. Після хіміотерапії він потребував спеціального догляду, так як не міг самостійно готувати собі їжу, тобто кожного дня йому була необхідна стороння допомога, яку здійснював позивач за зустрічним позовом та його дружина. Відповідач ОСОБА_1 знаходився у лікарні лише місяць, й місяць перебував на лікарняному, тобто мав можливість увесь інший час надавати допомогу своєму хворому батькові. В судовому засіданні є встановленим, що хворий батько тяжко хворів і не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, відповідно до чого між сторонами склалися певні правовідносини, що відповідають ч.5 ст.1224 ЦК України, на підставі чого просить задовольнити позов свого довірителя.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська, Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, що дозволило суду визнати їх неявку в судове засідання з неповажних причин та, відповідно до ч.2 ст.169 ЦПК України, провести розгляд справи у їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він жив в одному будинку з померлим батьком позивача та відповідача по справі. Також, він знайомий як з позивачем, так і відповідачем. Знає, що у померлого була тяжка хвороба, й він хворів довго. ОСОБА_3 приходив до батька кожен день, допомагав батькові й піклувався про нього. ОСОБА_1 приходив до батька рідко. Допомогу батько потребував кожного дня, й не виходив на вулицю пів року. Чи відносився батько до своїх синів гірше, чи ліпше - він не знає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він мешкає й мешкав по сусідству з батьком та матір'ю позивача та відповідача. Знає, що батько хворів, а чим - не знає. Бачив, що з ОСОБА_3 батько часто їздив на дачу. Олександр був у батька часто. Як батько відзивався про синів - він не знає. Він бачив, що батько ходив по хліб, й обходився самостійно, а останній час їжу йому привозив ОСОБА_3. Чи був батько лежачий - він не знає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є дружиною позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 Батько чоловіка з 2000 року хворів на рак шкіри, переніс декілька операцій, хіміотерапію. Вона доглядала за батьком чоловіка разом із чоловіком, готовила їжу, робила ін'єкції. До останнього часу батько намагався обходитись своїми силами. Вона особисто купувала батькові ліки, й привозила лікарів. Останній рік життя батько не виходив із квартири. Загострення хвороби батька розпочалось за 2 роки до смерті, після хіміотерапії. Батько не міг самостійно готувати собі їжу, так як йому було заборонено бути біля вогню. Батько їв через соломинку. До відповідача за допомогою вони з чоловіком не звертались. Відповідача у батька вона ніколи не бачила. По квартирі батько пересувався самостійно. Пенсію батька отримував її чоловік - ОСОБА_3. Комунальні послуги сплачував батько. Продукти купували вони з чоловіком, а також вони готовили батькові їжу. Питання щодо складання заповіту у батька не виникало. Скандал з відповідачем відбувався після поховання батька.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є донькою позивача за первинним позовом - ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_3 - її рідний дядя. Вона особисто з сестрою приходила до діда на свята. Він самостійно відкривав їм двері, також самостійно приймав ліки. Але, у нього була велика рана на голові, й він не любив, коли до нього приходили в гості. Вони пропонували допомогу, але дядя відмовився. Батько навідувався до діда раз на місяць. Батько припинив працювати у 2009 році. За деякий час до смерті діда батько знаходився у лікарні, в реанімації.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є донькою позивача за первинним позовом - ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_3 - її рідний дядя. У березні 2009р. вона останній раз із сестрою була у діда, він самостійно відкрив їм двері, та пригощав чаєм. Але, дід не хотів, щоб вони бачили, як він страждає. Батько до діда приходив щомісяця. За дідом доглядав дядя. У батька з дідом були нормальні стосунки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він є сином позивача за первинним позовом - ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_3 - його рідний дядя. Дід хворів, але він не хотів, щоб рідні бачили його в такому стані. Батько приходив до діда щомісяця. Яким чином батько допомагав діду - йому не відомо. Діду допомагав дядя, але дід не був лежачим.

Вислухавши сторони, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первинним позовом ОСОБА_1 є обґрунтованими й такими, що підлягають частковому задоволенню; а позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 є не обґрунтованими, й такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

В ході судового розгляду, з урахуванням наданих суду доказів, було встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 02.07.1998р. центральною комісією по приватизації житлового фонду ВО «Придніпровський хімзавод» (а.с.10), квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності належить: ОСОБА_6, ОСОБА_5, та позивачу за первинним позовом ОСОБА_1

Згідно розпорядження Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська від 22.03.2011р. (а.с.9), останнім було внесено зміни до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 02.07.1998р. центральною комісією по приватизації житлового фонду ВО «Придніпровський хімзавод», із зазначенням права спільної часткової власності власників вищевказаної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про народження, виданого 10.11.1958р. Дніпродзержинським міськЗАГСом (а.с.13), позивач за первинним позовом - ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.15), ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.16), ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

Як вбачається з Постанови нотаріуса Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.04.2011р., звернувшись до нотаріуса після смерті батька для отримання свідоцтва про право на спадщину - частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, позивач за первинним позовом ОСОБА_1 отримав відмову у видачі зазначеного свідоцтва через невизначеність часток кожного із співвласників у праві спільної власності, та рекомендацію звернутися до суду.

Згідно ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 02.07.1998р. центральною комісією по приватизації житлового фонду ВО «Придніпровський хімзавод», квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності належить: померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5; померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6, та позивачу за первинним позовом ОСОБА_1

Звернувшись після смерті матері та батька до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивач за первинним позовом ОСОБА_1 отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на невизначеність часток кожного із співвласників у праві спільної власності, та рекомендацію звернутись до суду.

Таким чином, встановивши, що, домовленості між співвласниками вищезазначеної квартири щодо розміру частки кожного у спільному майні як на час відкриття спадщини після померлої матері позивача ОСОБА_1, так і на час відкриття спадщини після померлого батька позивача ОСОБА_1 - встановлено не було; та, приймаючи до уваги, що, про будь-яке рішення суду, що стосується даного предмета спору - в ході розгляду справи суду не повідомлено, суд вважає можливим на підставі ст. ч.2 ст.370 ЦК України задовольнити вимоги позивача за первинним позовом в частині визначення розміру часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для подальшого звернення позивача до нотаріальної контори та реалізації права на спадкування.

Разом з тим, вимоги позивача за первинним позовом щодо визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належала його померлому батькові, та померлій матері, а також визнання за ним права власності на 5/6 часток вищевказаної квартири суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, який, відповідно до вимог ст.68 Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.23 Постанови Верховного суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Таким чином, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року «Про нотаріат» покладено на нотаріальний орган. З наведеного суд вбачає, що, питання щодо визнання за позивачем за первинним позовом права на спадщину, враховуючи наявність умов для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину - судовому розглядові не підлягає, на підставі чого позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після померлого батька - ОСОБА_6 на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також визнання за позивачем права власності на 5/6 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - суд вважає такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вирішення питання, чи мали місце обставини, якими позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 обґрунтовує свої позовні вимоги, суд виходив з наступного.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, згідно свідоцтва про народження, виданого 17.05.1955р. міським бюро ЗАГС «Д» м. Дніпродзержинська (а.с.62), позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Згідно свідоцтва про народження, виданого 10.11.1958р. Дніпродзержинським міськЗАГСом (а.с.13), позивач за первинним позовом - ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Згідно довідки, наданої спеціалізованою медико-санітарною частиною № 8 м. Дніпродзержинська від 27.02.2012р., з 2000 року ОСОБА_6 знаходився на диспансерному обліку у міському онкодиспансеру з діагнозом «рак шкіри». З листопада 2009р. потребував сторонньої допомоги.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.16), ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, спадкоємці якого - сторони по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до нотаріуса Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується постановою нотаріуса Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.04.2011р.

Являючись спадкоємцем за законом після померлого батька, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3, посилаючись на положення ч.5 ст.1224 ЦК України, просить суд усунути відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 від права на спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спадкодавець - їх з відповідачем ОСОБА_1 батько, через тяжку хворобу знаходився у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги, від надання якої відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ухилявся.

Згідно положення ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 6 Постанови Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши докази, надані позивачем за зустрічним позовом на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, та, приймаючи до уваги пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, суд вважає доведеним в ході розгляду справи той факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 батько сторін по справі - ОСОБА_6 певний період часу тяжко хворів, та, як тяжко хворий, і людина похилого віку, потребував сторонньої допомоги.

Також, приймаючи до уваги пояснення сторін, пояснення свідків, суд вважає доведеним в ході розгляду справи й той факт, що позивач за зустрічним позовом, являючись сином спадкодавця - ОСОБА_6, надавав батькові відповідну допомогу протягом усього часу хвороби останнього.

Разом з тим, приймаючи до уваги пояснення сторін, кожен з яких вказав на те, що, померлий ОСОБА_6 отримував пенсію, виділяв зі своєї пенсії кошти на ліки та продукти харчування, та, до часу своєї смерті проживав в квартирі один, тобто фактично обходився без сторонньої допомоги, суд, враховуючи також пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, кожен з яких зазначив, що померлий ОСОБА_6 до часу смерті мешкав один та самостійно намагався обходитись своїми силами - вважає не доведеною ту обставину, що спадкодавець ОСОБА_6 знаходився саме у такому безпорадному стані, коли був неспроможним своїми силами самостійно, а саме фізично та матеріально, забезпечувати умови свого життя.

Крім того, в судовому засіданні позивач за зустрічним позовом суду пояснив, що, до часу смерті батько усвідомлював значення своїх дій, та міг керувати ними.

Також, згідно пояснень сторін, як позивач за зустрічним позовом, так і відповідач за зустрічним позовом суду зазначили, що спадкодавець - їх померлий батько, залишив після смерті, кожному, відповідну суму коштів.

З вищенаведеного суд вбачає, що, маючи можливість за життя усунути спадкоємця - відповідача ОСОБА_1 від права на спадкування, спадкодавець - померлий ОСОБА_6 протягом усього часу своєї хвороби зазначеним правом не скористався, залишивши при цьому після своєї смерті відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 відповідну суму коштів.

Проаналізувавши зазначені факти, суд приходить до висновку, що, вказані обставини спростовують твердження позивача за зустрічним позовом, що відповідач за зустрічним позовом уникав у повному обсязі обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, а саме, усвідомлюючи свій обов'язок, та маючи можливість його виконувати, не вчиняв необхідних для цього дій.

Таким чином, встановивши в ході розгляду справи факт знаходження спадкодавця ОСОБА_6 через похилий вік та тяжку хворобу у стані, коли останній потребував сторонньої допомоги протягом відповідного часу хвороби, та, приймаючи до уваги не доведеність в ході розгляду справи тієї обставини, що відповідач за зустрічним позовом ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, суд, враховуючи, що, за змістом ч.5 ст.1224 ЦК України спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному настанні вказаних обставин, і доведеності зазначених фактів у їх сукупності - вважає зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи те, що, згідно п.224 розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004р. нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні, керуючись ст.ст.4, 5, 10, 15, 60, 169, 208, 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 355, 368, 370, 1224, 1226, 1269, 1297, 1299, ЦК України, Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року «Про нотаріат», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд комунальної власності м. Дніпродзержинська «Про визнання права спільної часткової власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом» - задовольнити частково.

Визнати, що померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належала 1/3 частка квартири АДРЕСА_1, загальною площею 46,9 кв.м., жилою площею 28,8 кв.м.

Визнати, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належала 1/3 частка квартири АДРЕСА_1, загальною площею 46,9 кв.м., жилою площею 28,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право спільної часткової власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 46,9 кв.м., жилою площею 28,8 кв.м.

В решті позову відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд комунальної власності м. Дніпродзержинська, Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора «Про усунення спадкоємця від права на спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.