ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

                                                  17.06.08                                                                                                         Справа № 30/51

    за  позовом:  ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в особі ВАТ „ Укрсімбанк” в м. Харкові, м. Харків

до   відповідача: ВАТ „Електронбанк”, м. Львів

про   визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

                                                                         

                                                                                                                       Суддя  Н.Мороз

                                                                                                       

Представники:

від  позивача –     н/з

від  відповідача -  Кальмук Н.Б. –заст. нач.

 

             Відповідачу  роз”яснено зміст прав та обов”язків, згідно ст.20,22 ГПК України.

Суть спору:             

            Позов заявлено ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в особі ВАТ „ Укрсімбанк” в м.Харкові, м.Харків  до ВАТ „Електронбанк”, м. Львів про визнання виконавчого напису нотаріуса  таким, що не підлягає виконанню.

           Ухвалою суду від 19.02.2008р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.03.2008р.

11.03.2008р., 03.04.2008р., 24.04.2008р., 20.05.2008р.  розгляд справи відкладався з причин, наведених у відповідних   ухвалах  суду.

Представник позивача  в судове засідання 17.06.2008р. не з’явився, причин неявки суду не повідомив.   

Представник відповідача в судове засідання з»явився, проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов №16-1/1411 від 05.03.2008р. В позові просить відмовити.  

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення  повноважних представників  сторін, судом встановлено наступне.

            23 січня 2006 року приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу ТзОВ „Еліт метал” було видано свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів.

Майно вказане у згаданому свідоцтві 21.02.2006 року стало предметом договору іпотеки, укладеного між ВАТ „Електрон Банк” (іпотекодержатель) та ТзОВ „Еліт метал” (іпотекодавець).

07.08.2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального кругу було вчинено виконавчий напис №6131 про стягнення з ТзОВ „Еліт метал” на користь ВАТ „Електрон Банк” заборгованості, в якому нотаріус пропонує звернути стягнення на майновий комплекс заводу скловиробів, що знаходиться у м.Буську, по вул.Івасюка, 3, в тому числі і на склоформуючу машину У8М/2.

Позивач у справі вважає, що згадана склоформуюча машина У8М/2 належить ТзОВ „Артемівський завод скловиробів”.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під охоронюваним законом інтересом, згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004,  треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно ч.3 ст.15 ГПК України, справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Відповідно до ч.7 ст.50 Закону України „Про нотаріат”, спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса,  розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Вищенаведені норми визначають ознаки спірних правовідносин, які підлягають розгляду в господарських судах, такими, зокрема, є:

- предмет спору - визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково;

- суб‘єктний склад –позивач –боржник; відповідач - стягувач.

В даному випадку, позивач не є боржником, а відповідач не є стягувачем по відношенню до позивача.

А тому, суд вважає, що ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” не є належним позивачем у справі, а оскільки Господарський процесуальний кодекс України не надає суду можливості здійснити заміну неналежного позивача на належного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Також суд, звертає увагу позивача у справі на те, що згідно з частиною першою статті 50 Закону України „Про нотаріат”, заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи робочого місця приватного нотаріуса.

Перелік нотаріальних дій передбачено ст.34 цього ж Закону, серед яких є і виконавчий напис (п.17 ч.1).

Отже, іншим заінтересованим особам, які вважають неправильною вчинену нотаріальну дію, крім боржника, ч.1 ст.50 Закону України „Про нотаріат” передбачений спосіб захисту, який підлягає реалізації у районному, районному у місті, міському чи міськрайонному суді.

 Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись   ст.ст.15, 32, 33, 43, 49, 82, 84,85 ГПК України, господарський  суд,-

                                                  

                                               В И Р І Ш И В:

          В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                             Мороз Н.В.