ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "25" червня 2008 р. по справі № 01/54-64
за позовом малого підприємства "Дует"
до відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго"
про стягнення 54 794,74 грн.
суддя Якушева І.О.
Представники:
від позивача: н/з;
від відповідача: Пархомчук В.М. - юрисконсульт (дов. №19/26-5573 від 29.12.2007р.)
Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 54 794,74грн. в якості відшкодування вартості електричної енергії недовідпущеної з вини ВАТ "Волиньобленерго" в порушення умов договору на користування електричною енергією №395 від 16.02.2002р. за період з 14.02.2004р. по 31.03.2008р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач у відзиві №529/932 від 19.05.2008р. проти позову заперечив, посилаючись на таке:
- 11.02.2004 року Луцькою міською філією ВАТ «Волиньобленерго» було припинено постачання електричної енергії на приміщення за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 30, яке знаходилося на балансі МП «Нетрадиційні методи лікування», що підтверджується довідкою Волинського обласного бюро технічної інвентаризації виданою 20.01.2004 року №45.
20.12.2005року на підставі договору купівлі-продажу вбудовано-прибудованого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 30, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Зубенко Т.І. за р. №3793 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунального підприємства «Волинське обласне бюро техінвентаризації»22.12.2005 року за р. №13294355, який був укладений між МП «Нетрадиційні методи лікування»та ТзОВ «Інтербізнес», перейшло у власність останнього.
Отже, як юридично так і фактично, з дати підписання вищевказаного договору купівлі-продажу вбудовано-прибудованого приміщення двома сторонами, а також підписання передавального акту до цього договору, яким визначено момент переходу права власності від продавця до покупця, МП «Дует»(як власник 1/3 приміщення) втратило право на користування приміщенням та всіма інженерними комунікаціями, в тому числі комунікаціями, які забезпечують передачу електричної енергії.
Пункт 6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕ від 17.10.2005 року, тобто тієї редакції ПКЕЕ, яка діяла на час виникнення правовідносин, було передбачено, що у разі звільнення займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше, ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та надати заяву щодо розірвання договору.
Всупереч вимог п.6.18 ПКЕЕ, позивач - МП «Дует», як споживач електричної енергії, не повідомив Луцьку міську філію ВАТ «Волиньобленерго», як постачальника електричної енергії та відповідну заяву не подав.
І хоча, формально, виходячи з норм чинного на момент виникнення даних правовідносин законодавства, договір на користування електричною енергією №395, сторонами за яким виступають МП «Дует»як споживач електричної енергії та Луцька міська філія ВАТ «Волиньобленерго»як постачальник електричної енергії, продовжує діяти, все ж, фактично, за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 30, Луцька міська філія ВАТ «Волиньобленерго», як електропостачальна організація, не могла постачати електричну енергію МП «Дует», як споживачу, оскільки ця юридична особа звільнила це приміщення і воно вже належало іншому власнику, а саме - ТзОВ «Інтербізнес».
Фактично, Луцька міська філія ВАТ «Волиньобленерго»своїми діями, які пов'язані із розірванням договору на користування електричною енергією №395 із споживачем - МП «Дует», недопоставила продукцію - електричну енергію, лише за період з 11.02.2004 року (дати припинення постачання електричної енергії) по 20.12.2005 року (дати укладення договору купівлі-продажу вбудовано-прибудованого приміщення за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, ЗО).
Дані дії Луцької міської філії ВАТ «Волиньобленерго»відповідно до ч.2. ст.27 Закону України «Про електроенергетику»належать до числа правопорушень в електроенергетиці, що тягнуть за собою відповідальність, встановлену ч. 10 ст. 24 цього ж закону та п.3.2. договору.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про електроенергетику»правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Санкція, передбачена ч.10 ст.24 Закону України «Про електроенергетику»є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафом, за позовом про стягнення якого ст.258 Цивільного кодексу України встановлені скорочені строки позовної давності.
В силу ч.1. ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 Господарського кодексу України).
Оскільки саме внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо поставки електричної енергії за період з 11.02.2204 року по 20.12.2005 року у позивача виникає право стягнути з відповідача двократний розмір відшкодування вартості недовідпущеної електричної енергії, яка є видом відповідальності, в результаті застосування якої для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.
Доводи про застосування до обов'язку енергопостачальника сплатити двократну вартість недовідпущеної електричної енергії, як санкції, яка передбачена ч.10 ст. 24 Закону України «Про електроенергетику»скорочених строків позовної давності, передбачених ст.258 Цивільного кодексу України, підтверджується і судовою практикою по схожих справах, які за своєю правовою природою виникнення та реалізації містять однакові елементи господарських правовідносин.
Зокрема, про це зазначено як у рішеннях господарських судів першої інстанції (рішення господарського суду Волинської області №01/118-38.1 від 12.09.2007року) так і судів вищої інстанції (постанова Вищого господарського суду України від 11 березня 2008 року по справі №01/118-38.1. та постанова Вищого господарського суду України від 17.01.2007року по справі № 29/247-06-6305).
Відповідно до п.3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Пунктом 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на належне повідомлення позивача про судовий розгляд справи 25.06.2008р., зважаючи на те, що пояснення позивача були заслухані в судовому засіданні 21.05.2008р., справу розглянуто за відсутності в судовому засіданні 25.06.2008р. представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
в с т а н о в и в:
позивач - мале підприємство "Дует" звернулось з позовною заявою до господарського суду, в якій просить стягнути з відповідача –ВАТ "Волиньобленерго" 54 794,74 грн. в якості відшкодування вартості електричної енергії недовідпущеної з вини ВАТ "Волиньобленерго".
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.02.2004р. відповідач всупереч вимог ст.188 ГК України в односторонньому порядку розірвав договір №395 і протиправно припинив електропостачання.
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.05.2005р. одностороннє розірвання ВАТ "Волиньобленерго" договору №395 на користування електроенергією від 16.02.2002р. визнано недійсним.
Посилаючись на ч.10 ст.24 Закону України "Про електроенергетику", п.3.2. договору позивач нараховує і просить стягнути з відповідача 54 794,74 грн. в якості відшкодування вартості електричної енергії недовідпущеної з вини ВАТ "Волиньобленерго" в порушення умов договору на користування електричною енергією №395 від 16.02.2002р. за період з 14.02.2004р. по 31.03.2008р.
Позовна вимога МП "Дует" до задоволення не підлягає.
16.09.2002р. між ВАТ "Волиньобленерго" і МП "Дует" було укладено договір №395 на користування електроенергією.
11.02.2004 року Луцькою міською філією ВАТ «Волиньобленерго»було припинено постачання електричної енергії на вбудовано-прибудоване приміщення за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 30.
Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду від 10.05.2005р. у справі №01/12-24, яким одностороннє розірвання ВАТ "Волиньобленерго" договору №395 на користування електроенергією від 16.02.2002р. визнано недійсним.
Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).
Внаслідок неправомірного одностороннього розірвання договору на користування електроенергією відповідач недопоставив позивачу електроенергію.
Незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед енергопостачальниками, є відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушенням в електроенергетиці.
У відповідності із ч.1 ст.27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Передбачена частиною 10 статті 24 Закону України "Про електроенергетику" санкція, про що зазначається і у статті 27 цього Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
За змістом п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
Як випливає із змісту ст.256 Цивільного кодексу України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.
У відповідності із ч.2 ст.258, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Надані позивачем пояснення, подані документи дають підстави дійти висновку про те, що про допущене відповідачем правопорушення позивачу стало відомо в лютому 2004р., коли відповідач припинив постачання електроенергії.
З позовом до господарського суду позивач звернувся 18.04.2008р., тобто після спливу одного року.
З огляду на викладене, позивачем пропущено строки позовної давності для стягнення з відповідача 54 794,74 грн. в якості відшкодування вартості електричної енергії недовідпущеної з вини ВАТ "Волиньобленерго" в порушення умов договору на користування електричною енергією №395 від 16.02.2002р. за період з 14.02.2004р. по 31.03.2008р.
Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем до винесення рішення заявлено про застосування позовної давності.
Разом з цим судом встановлено, що в грудні 2005р. вбудовано-прибудоване приміщення за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 30 МП "Нетрадиційні методи лікування", за яким згідно з довідкою Волинського обласного бюро технічної інвентаризації №45 від 20.01.2004 року було зареєстровано право власності на це приміщення станом на січень 2004р., згідно з договором купівлі-продажу від 21.12.2005р. було відчужено ТзОВ «Інтербізнес», цього ж дня складено передавальний акт, а 15.12.2006р. ТзОВ «Інтербізнес»згадане приміщення відчужено ТзОВ "Інвест-Сервіс", що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.12.2006р.
Враховуючи наведене, в позові про стягнення з відповідача 54794,74 грн. слід відмовити.
Керуючись ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст.26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в:
в позові малого підприємства "Дует" до відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" про стягнення 54 794,74 грн. відмовити.
Суддя І.О.Якушева
Дата виготовлення повного тексту рішення: 1.07.2008р.