Справа № 2-36/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Шаботинець С.В.

за участю позивача: ОСОБА_1.

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ДО ОСОБА_4, ТРЕТЯ ОСОБА -ДЕРЖАВНИЙ НОТАРІУС СЬОМОЇ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ КУЛІКОВ С.В., ОСОБА_5, ПРО ПОДІЛ СУМІСНОГО МАЙНА ПОДРУЖЖЯ ТА ВИПЛАТУ КОМПЕНСАЦІЇ ВАРТОСТІ Ѕ ЧАСТИНИ КВАРТИРИ, ТА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ ОСОБА_4 ДО ОСОБА_1 ПРО РОЗПОДІЛ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ ,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя. Позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги. 19 грудня 2011 року позивач надав суду останню уточнену позовну заяву в якій просив: розділити між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_4., спільно набуте майно, визнавши за ним ОСОБА_1., право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, загальною 71,9кв.м.; стягти з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2частини проданої нею квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у сумі 270838,50грн.; відповідачці ОСОБА_4. виділити у власність Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, загальною 71,9кв.м. В обґрунтування позову зазначив, 07 жовтня 2000 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою. Від цього шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Шлюб фактично був припинений з 23 червня 2005 року. Шлюб між ними розірваний на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2007 року. У зазначеному рішенні вказано, що шлюб між сторонами припинено з 23 червня 2005 року. Дане рішення набрало чинності. У період шлюбних стосунків ми придбали таке майно: квартира за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі - продаж нотаріусом у від 24.03.2003року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6. за реєстровим № 663. Квартира зареєстрована на ім'я відповідачки. Зазначена квартира складається з трьох житлових кімнат, загальною 70,5кв.м; квартира за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу від 24.03.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6. за реєстровим № 3143. Квартира зареєстрована на ім'я відповідачки. Зазначена квартира складається з трьох житлових кімнат, загальною 71,9кв.м. Тобто кожному з них повинно належати по Ѕ частині всього спільно набутого майна. Відповідно до висновку експертизи, вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 більша за вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 на 95246грн. Тому один з подружжя повинен бути компенсувати іншому подружжю половину різниці вартості обох квартир, що складає 47623 грн. У зв'язку з тим, що він з відповідачкою домовлялися про мирне врегулювання даного спору, навіть склали проект мирової угоди з приводу розподілу спільного сумісного майна, у липні 2011року вони з відповідачкою звернулися до суду з заявою про відкладення справи для затвердження мирової угоди та з заявою про зняття заборони на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, з метою улагодження даного питання. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2011 року знята заборона на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2. Після зняття заборони на зазначену квартиру, вони з відповідачкою почали шукати покупця на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, відповідачка ОСОБА_4. замовила необхідні для продажу документи в КП ДМБТІ. 24 жовтня 2011 року до нього звернулася відповідачка ОСОБА_4. та повідомила про те, що вона знайшла покупця на належну ним квартиру, тому йому необхідно наступного дня прибути до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, щоб укласти з покупцем попередній договір. Він - ОСОБА_1 25 жовтня 2011року, прибувши до нотаріальної контори, дізнався про те, що цього дня повинен бути укладений не попередній договір, а основний договір купівлі-продажу квартири. При цьому відповідачка ОСОБА_4. та її брат ОСОБА_3 повідомили йому про те, що після укладення договору та отримання коштів за квартиру, передадуть йому Ѕ частину її вартості. Не підозрюючи омани, він погодився надати згоду на продаж спірної квартири, що і було зроблено. Однак, відповідачка ОСОБА_4. отримавши від продавця кошти від продажу квартири, не розрахувалася з ним, завела його в оману, чим порушила умови їхньої домовленості. Після даних обставин він був змушений звернутися до правоохоронних органів з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності відповідачки ОСОБА_4. та її брата ОСОБА_3 На сьогоднішній день дане питання у правоохоронних органах ще не вирішено. У даному випадку відповідачка ОСОБА_4., уклавши даний договір, порушила вимоги ст. 369 ЦК України, не розділила виручені кошти від продажу квартири порівну, як того вимагає чинне законодавство. Тому позивач вважає, що відповідачка повинна виплатити йому компенсацію 1\2 частини проданої ОСОБА_5. квартири за адресою: АДРЕСА_3 що складає 270838,50 грн. У зв'язку з тим, що вказана квартира, продана відповідачкою, не може бути розділена між ними, то згідно до вимог ст. 71 Сімейного Кодексу України, йому повинна бути виплачена компенсація ринкової вартості цієї квартири. Стосовно розподілу між ним та відповідачкою квартири за адресою: АДРЕСА_1, то вважає, що згідно до вимог ст. 70 Сімейного Кодексу України, кожен з них має право на Ѕ частку зазначеної вище квартири.

В квітні 2007 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4. до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Позивачка за зустрічним позовом неодноразово уточнювала позовні вимоги. 30 січня 2012 року ОСОБА_4. надала останню уточнену позовну заяву , в якій просила, розподілити між нею ОСОБА_4. та ОСОБА_1, порівну спільно набуте майно: визнати за нею ОСОБА_4. право власності на всю квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; визнати за нею, ОСОБА_4. право власності на 1/4 квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_4; стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію вартості проданого майна у сумі 11 162, 00 гривень; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4. В обґрунтування свого позову, позивач вказала на те, що 07.10.2000 року вона ОСОБА_4. уклала шлюб з ОСОБА_1 Шлюб між ними розірваний на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2007 року. Під час шлюбу подружжя набуло таке майно: Ѕ квартири, розташованої за адресою, АДРЕСА_4, що зареєстрована за ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 03.12.2003 року, вартістю 280 000, 00 гривень (двісті вісімдесят тисяч гривень 00 коп).; автомобіль марки РАВ-4, державний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску, вартістю 135 000,00 (сто тридцять п'ять тисяч гривень 00 коп), що був зареєстрований за ОСОБА_1; автомобіль марки «НІСАН ІНФІНІТІ», державний номер НОМЕР_2, 1997 року випуску , вартістю 60 000,00 (шістдесят тисяч) гривень, що зареєстрований за ОСОБА_1; обладнання для виготовлення метало пластикових вікон, що зареєстроване за ОСОБА_1 та яке він згідно договору продав за 252 500, 00 грн.; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, що зареєстрована за ОСОБА_4.; (яка була продана нами за спільною згодою і грошові кошти були поділені порівну); квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 425176,00 грн., що зареєстрована за ОСОБА_4.. Ѕ квартири, розташованої за адресою, АДРЕСА_4, що зареєстрована за ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 03.12.2003 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, згідно з розпорядженням № 2/477-03. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 під час шлюбу набув 1/2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, - ОСОБА_4. належить ј квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4. Автомобіль марки РАВ-4, державний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску, вартістю 135000,00 грн., що був зареєстрований за ОСОБА_4.. Цей автомобіль був проданий 09.08.2005 року ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_4. та звісно грошові кошти в розмірі половини вартості вищезазначеного автомобіля ОСОБА_1 ОСОБА_4. не передав. Таким чином, ОСОБА_1 повинен компенсувати ОСОБА_4. Ѕ вартості проданого автомобіля, тобто 135 000,00 / 2 = 67 500,00 гривень. Автомобіль марки «НІСАН ІНФІНІТІ», державний номер НОМЕР_2, 1997 року випуску, вартістю 60 000,00 грн., що зареєстрований за ОСОБА_1 Таким чином ОСОБА_1 повинен ОСОБА_4.: 60 000,00 :2 = 30 000,00 грн.. Обладнання для виготовлення металопластикових вікон, що зареєстроване за ОСОБА_1 та яке він продав за 252 500, 00 грн. Це обладнання дійсно було продано при наявності згоди ОСОБА_4., але половини коштів отриманих ОСОБА_1 за продане обладнання вона не отримала. Крім того, ОСОБА_1 й не заперечує цей факт. Насправді, коли ОСОБА_4. давала згоду на відчудження вищевказаного обладнання, ОСОБА_1 вів її в оману, обіцяючи, що він залишить їй всю квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка була придбана подружжям під час шлюбу, а собі залишить гроші отримані від продажу обладнання. Згідно договору, обладнання було продане за 252 500, 00 грн. Таким чином, ОСОБА_1 повинен компенсувати ОСОБА_4. 1/2 вартості проданого обладнання для виготовлення металопластикових вікон. Таким чином: 252 500,00 : 2 = 126250,00 грн. Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, що зареєстрована за ОСОБА_4.; (яка була продана ними за спільною згодою і

грошові кошти виручені від продажу були поділені порівну). Розрахунок з ОСОБА_1 був здійснений в повному обсязі 25.10.2011 року одразу після укладання договору купівлі - продажу вищезазначеної квартири. Так ОСОБА_4. передала ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 33 500,00 доларів США. (тридцять три тисячі п'ятсот доларів США) - половина вартості проданої квартири та 1100 (одну тисячу сто) євро - половину вартості коштів, які вони сплатили разом за послуги, пов'язані з діями по узаконенню перепланування вищевказаної квартири при наступних обставинах: 25.10.2011 року після укладання вищезазначеної угоди ОСОБА_4. разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_7, Спектором О.М., та ОСОБА_3, які саме можуть підтвердити факт передачі грошових коштів, сіли до автомобіля марки Фольцваген, державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4. У вказаному автомобілі при наявності вищезазначених свідків ОСОБА_4. передала ОСОБА_1 вищезазначені грошові кошти. Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 425176,00 грн., зареєстрована за ОСОБА_4. Таким чином, ОСОБА_1 належить Ѕ квартири, тобто в грошовому еквіваленті 425176,00 : 2 = 212588, 00 грн. Враховуючи викладене ОСОБА_1 повинен компенсувати ОСОБА_4. грошові кошти в розмірі: за автомобіль марки РАВ-4, державний номре НОМЕР_1, 2001 року випуску -67500,00 грн.; за автомобіль марки «НІСАН ІНФІНІТІ», державний номер НОМЕР_2, 1997 року випуску - 30 000 грн.; за обладнання для виготовлення металопластикових вікон - 126250,00 грн.. Загальна сума: 223750 грн. Ринкова вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 складає 425176,00грн.. Враховуючи те, що ОСОБА_1 претендує на Ѕ квартири, тобто в грошовому еквіваленті це складає 425176,00: 2 = 212588, 00 грн. Таким чином, різниця між заборгованістю ОСОБА_1 перед ОСОБА_4. та вартістю квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 складає: 223750,00 - 212588,00 = 11 162, 00 грн.. Для зручності взаєморозрахунків та враховуючи те, що ОСОБА_4. проживає у вищезазначеній квартирі та не має іншого житла, а ОСОБА_1 взагалі проживає у іншому місці та має інше житло, вважаю доцільним визнати за нею, ОСОБА_4. право власності на всю квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою від 31 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виділення у власність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, виділення у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2, щодо виділення у власність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, стягнувши компенсацію у сумі 47623 грн. на користь ОСОБА_4, виділення у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2, стягнувши компенсацію у сумі 47623 грн. на користь ОСОБА_4 -залишені без розгляду; позовні вимоги ОСОБА_4 щодо виділення у власність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_2, виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля Ніссан, комплекту обладнання для виробництва металопластикових вікон, грошових коштів від реалізації автомобіля в сумі 135000 грн., доходів від використання комплекту обладнання для виробництва металопластикових вікон, -залишені без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2. підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4. до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя просили відмовити.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4. та її представник ОСОБА_3 зустрічний позов підтримали, просили задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_1 просили відмовити.

Третя особа - ОСОБА_5. та її представник в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їхньою відсутністю.

Третя особа - державний нотаріус Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликов С.В. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

В судовому засіданні встановлено, що 07 жовтня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4. був розірваний. Під час шлюбу подружжям ОСОБА_1 було придбано наступне майно: автомобіль марки РАВ-4, державний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску, що був зареєстрований за ОСОБА_1, знятий з обліку 09.08.2005 року (т.1 а.с.66); автомобіль марки «НІСАН ІНФІНІТІ», державний номер НОМЕР_2, 1997 року випуску, що зареєстрований за ОСОБА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (т.1 а.с.121); обладнання для виготовлення метало пластикових вікон, що зареєстроване за ОСОБА_1; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, що зареєстрована за ОСОБА_4. згідно договору купівлі-продажу від 24 березня 2003 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулініч С.А. (а.с.116,118); квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_4. згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6. від 24.10.2003 року (т.1 а.с. 111,113).

Крім того, ОСОБА_1 приймав участь у приватизації квартири АДРЕСА_4 і на підставі свідоцтва про право власності від 03.12.2003 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, згідно з розпорядженням №2-477-03 є власником Ѕ вищевказаної квартири (т.2 а.с.86).

Що стосується позовних вимог щодо квартири АДРЕСА_5. Вищевказана квартира була придбана під час шлюбу подружжя ОСОБА_1 і є спільною сумісною власністю подружжя, про що сторони в судовому засіданні не заперечували.

Встановлено, що під час розгляду справи сторони намагалися вирішити питання мирним шляхом за для чого забажали продати квартиру АДРЕСА_5. Згідно договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2011 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В., зареєстровано в реєстрі за №1-3360, ОСОБА_4. продала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5 (т.2 а.с.73). Як зазначив позивач ОСОБА_1. та його представник в судовому засіданні, 24 жовтня 2011 року до нього звернулася відповідачка ОСОБА_4. та повідомила про те, що вона знайшла покупця на належну ним квартиру АДРЕСА_2, тому йому необхідно наступного дня прибути до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, щоб укласти з покупцем попередній договір. Він 25 жовтня 2011року, прибувши до нотаріальної контори, дізнався про те, що цього дня повинен бути укладений не попередній договір, а основний договір купівлі-продажу квартири. При цьому відповідачка ОСОБА_4. та її брат ОСОБА_3 повідомили йому про те, що після укладення договору та отримання коштів за квартиру, передадуть йому Ѕ частин її вартості. Він погодився надати згоду на продаж спірної квартири. Однак, відповідачка ОСОБА_4. отримавши від продавця кошти від продажу квартири, не розрахувалася з ним, чим порушила умови їхньої домовленості. Відповідач ОСОБА_4. та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомили, що квартира АДРЕСА_2 була продана за згодою ОСОБА_1, після чого йому було передано в присутності двох свідків грошова сума -33500 доларів США з продажу квартири та 1100 Євро, як половину вартості коштів, які вони сплатили разом за послуги, пов'язані з діями по узаконенню перепланування вищевказаної квартири, що також в судовому засіданні повідомили допитані в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Однак, суд вищевказані ствердження ОСОБА_4., її представника ОСОБА_3 та показання свідків до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст.. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст.. 218 ЦК України, заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами запису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 27 постанови Пленуму "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року N 2, виходячи зі змісту ст. 59 ЦПК України та з урахуванням положень ч. 1 ст. 218 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

Згідно вищевказаного договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2011 року, квартира АДРЕСА_2 була продана за 541677,00 гривень, належних доказів щодо передачі ОСОБА_1 Ѕ частини вартості вищевказаної квартири в судовому засіданні не встановлено, тому з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_1 слід стягнути 270838 (двісті сімдесят вісімсот тридцять вісім) грн. 50 коп. - вартість Ѕ частини проданої квартири АДРЕСА_2, що була спільною власністю подружжя ОСОБА_1.

Що стосується позовних вимог щодо квартири АДРЕСА_1. Вищевказана квартира була придбана під час шлюбу подружжям ОСОБА_1 24.10.2003 року, тобто є спільною власністю подружжя ОСОБА_1. Суд не приймає до уваги вимоги ОСОБА_4., щодо вирішення спору по вищевказаній квартирі, а саме: в зустрічній позовній появі ОСОБА_4. зазначає, що враховуючи, що ОСОБА_1 повинен компенсувати ОСОБА_4. грошові кошти в розмірі: за автомобіль марки РАВ-4, державний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску -67500,00 грн.; за автомобіль марки «НІСАН ІНФІНІТІ», державний номер НОМЕР_2, 1997 року випуску - 30 000 грн.; за обладнання для виготовлення металопластикових вікон - 126250,00 грн., загальна сума: 223750 грн., ринкова вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 складає 425176,00грн.. Враховуючи те, що ОСОБА_1 претендує на Ѕ квартири, тобто в грошовому еквіваленті це складає 425176,00:2 = 212588, 00 грн., різниця між заборгованістю ОСОБА_1 перед ОСОБА_4. та вартістю квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 складає: 223750,00 - 212588,00 = 11 162, 00 грн.. Для зручності взаєморозрахунків та враховуючи те, що ОСОБА_4. проживає у вищезазначеній квартирі та не має іншого житла, а ОСОБА_1 взагалі проживає у іншому місці та має інше житло, вважає доцільним визнати за нею, ОСОБА_4. право власності на всю квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1., стягнувши з ОСОБА_1 компенсацію в сумі 11 162,00 грн. Вирішуючи спір щодо вищевказаної квартири, суд виходив з наступного: спірна квартира придбана під час шлюбу подружжям ОСОБА_1 24.10.2003 року, тобто є спільною власністю подружжя ОСОБА_1, а вищевказане майно, компенсацію за продаж якого ОСОБА_4. пропонує врахувати за вартість Ѕ частини квартири і стягнувши залишок з ОСОБА_1 на її користь, не є предметом позову, який розглядається і на теперішній час у власності подружжя не знаходиться. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню і слід поділити майно, яке є спільною власністю подружжя ОСОБА_1, виділивши у власність ОСОБА_1 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, вартість якої складає -201 684 (двісті одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн.., виділивши у власність ОСОБА_4, Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, вартість якої складає -201 684 (двісті одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. А ОСОБА_4. в частині позовних вимог щодо визнання за нею права власності на вищевказану квартиру та стягнення з ОСОБА_1 на її користь компенсації вартості проданого майна в сумі 11162,00 грн. -відмовити.

Що стосується позовних вимог щодо розподілу квартири АДРЕСА_4, то в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно приймав участь у приватизації квартири АДРЕСА_4 і на підставі свідоцтва про право власності від 03.12.2003 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, згідно з розпорядженням №2-477-03 є власником Ѕ вищевказаної квартири (т.2 а.с.86). Однак, вищевказана квартира не підлягає розподілу, оскільки відповідно до ч.5 ст. 61 Сімейного Кодексу України, на яку посилається ОСОБА_4., дійсно передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, але Закон України, яким внесено зміни до ст.. 61 СК України був прийнятий 11.01.11 року та набрав чинності 09.02.11 року і не має зворотної сили.

Згідно статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4. слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст..57, 60, 61 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 11, 15, 60, 88, 107, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ДО ОСОБА_4, ТРЕТЯ ОСОБА -ДЕРЖАВНИЙ НОТАРІУС СЬОМОЇ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ КУЛІКОВ С.В., ОСОБА_5, ПРО ПОДІЛ СУМІСНОГО МАЙНА ПОДРУЖЖЯ ТА ВИПЛАТУ КОМПЕНСАЦІЇ ВАРТОСТІ Ѕ ЧАСТИНИ КВАРТИРИ -задовольнити.

Поділити майно, яке є спільною власністю подружжя ОСОБА_1, виділивши у власність ОСОБА_1 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, вартість якої складає -201 684 (двісті одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн.., виділивши у власність ОСОБА_4, Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, вартість якої складає -201 684 (двісті одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 - 270838 (двісті сімдесят вісімсот тридцять вісім) грн. 50 коп. - вартість Ѕ частини проданої квартири АДРЕСА_2, що була спільною власністю подружжя ОСОБА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 ДО ОСОБА_1 ПРО РОЗПОДІЛ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги.

Суддя І.Ю.Ткаченко