МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35

"04" липня 2012 р. Справа № 2-601/11

Провадження по справі 2/1016/218/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом Чорногородської сільської ради Макарівського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, виселення із службового приміщення, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Чорногородської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання права власності на житло, -

в с т а н о в и в :

Чорногородська сільська рада Макарівського району Київської області (далі -Чорногородська сільська рада) позивається до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 із позовом про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, виселення із службового приміщення.

В обґрунтування позову, сільська рада вказувала на те, що 20.11.2001 року згідно рішення виконавчого комітету Чорногородської сільської ради дільничному інспектору ОСОБА_1., було надано службове житло - жилий будинок АДРЕСА_1 (далі -спірне житло). 29.09.2001 року ОСОБА_1, отримав ордер на вселення у вказаний жилий будинок, де проживає разом з дружиною та дітьми. 12.06.2006 року згідно наказу ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1, був звільнений з органів внутрішніх справ та припинив виконувати обов'язки на території Чорногородської сільської ради. Відповідно до рішення № 65 від 29.08.2006 року виконавчого комітету Чорногородської сільської ради ОСОБА_1, повинен був звільнити службовий будинок, але не звільнив його і не бажає виконувати рішення виконкому ради. Оскільки ордер на службове житло ОСОБА_1, був виданий без відповідної правової підстави, так як рішення про надання йому житла було ухвалено пізніше а ніж виданий ордер, а також оскільки ОСОБА_1, був звільнений з органів внутрішніх справ, сільська рада просила визнати недійсним відповідний ордер а також виселити відповідача та членів його сім'ї із службового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_1, заявив зустрічний позов до Чорногородської сільської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування зустрічного позову вказав, що згідно ст. 23 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»він має право на безоплатну приватизацію житла, яке займає. У 2005 році з відповідним клопотанням він звернувся до сільської ради, проте остання йому відмовила у приватизації спірного житла. Вказану відмову вважає безпідставною.

В судовому засіданні представник Чорногородської сільської ради первісний позов підтримав, просив його задовольнити із вказаних у позові підстав, при цьому заперечуючи проти задоволення вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1, за його безпідставністю. Додатково просив поновити сільській раді строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про визнання ордера недійсним, додатково вказуючи, що в даному випадку позовна давність застосовуватися не може.

ОСОБА_1, його представник в судовому засіданні проти позову Чорногородської сільської ради заперечували, просили відмовити у його задоволенні з тих підстав, що ордер ОСОБА_1, видавався не на службове приміщення, а в загальному порядку на житло з державного житлового фонду і цей ордер був єдиною підставою для вселення і до цього часу є чинним. Приміщення, у яке він заселився з членами родини в статус службового не переводилось. Щодо вимог про визнання ордеру недійсним заявив про сплив позовної давності. Що ж до зустрічного позову, то ОСОБА_1, вимоги за цим позовом підтримав, просив його задовольнити із вказаних у ньому підстав.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, з 20.01.1996 року по 02.06.2006 року працював на службі у ГУ МВС України у Київській області, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні.

29.09.2001 року ОСОБА_1, як дільничому інспектору, із сім'єю, яка складається із 4 чоловік (дружина ОСОБА_2, сини -ОСОБА_3, ОСОБА_5.) виконкомом Чорногородської сільської ради був виданий ордер №15 на жиле приміщення -квартиру з 4х кімнат по АДРЕСА_1. Застереження, що вказаний ордер виданий на службове житло, на ордері відсутні. Підставою видачі зазначеного ордеру вказане рішення № 114 Чорногородської сільської ради від 20.10.2000 року.

Як встановлено судом, зазначеним вище рішенням, яке вказано підставою видачі ОСОБА_1, ордеру на спірне житло, жилий будинок -квартиру по АДРЕСА_1 вирішено надати під житло, як службове приміщення ОСОБА_4, - дільничому інспектору, за його заявою, проте останній за захистом своїх житлових прав не звертався, та, як свідчать матеріали справи на вказане житло не претендує.

Питання ж про надання ОСОБА_1, жилого будинку по АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі сільської ради, як службового житла було вирішено виконкомом Чорногородської сільської ради лише 20.11.2001 року, тобто вже після того, як ОСОБА_1, був виданий ордер на вселення у вказаний будинок, про що свідчить архівний витяг з протоколу засідання виконавчого комітету вказаної сільської ради, а також не заперечувалося сторонами.

ОСОБА_1, після отримання ордеру заселився у спірне житло, зареєструвався у ньому та проживає до цього часу.

Доказів про те, що у спірному житлі проживають члени родини ОСОБА_1, матеріали справи не містять.

У 2005 році ОСОБА_1, звернутася до Чорногородської сільської ради із заявою про надання йому у приватну власність спірного житла, яке він займав, проте рішенням Чорногородської сільської ради від 28.04.2005 року № 152 ОСОБА_1, було відмовлено у вказаному клопотанні. Будь-яких інших документів, окрім копій посвідчень громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які б підтверджували дотримання ОСОБА_1, порядку приватизації житла матеріали справи не містять.

Після звільнення ОСОБА_1, із органів внутрішніх справ, рішеннями, ухваленими Чорногородською сільською радою 25.07.2006 року та 29.08.2006 року, остання запропонувала ОСОБА_1, звільнити займаний ним службовий будинок по АДРЕСА_1.

Що ж до будинку-квартири № АДРЕСА_1 то судом встановлено, що рішенням Чорногородської сільської ради від 27.09.1996 року приміщення, пристосоване до дитячого садка, який був 29.06.1996 року закритий, переведено в розряд службового житла без права приватизації. Те, що вказане приміщення дитячого садка і є будинком по АДРЕСА_1 вбачається із довідки Чорногородської сільської ради від 06.02.2009 року, протоколу засідання виконкому Чорногородської сільської ради №3 від 29.06.1996 року, актом приймання-передачі дитячого садка на баланс сільської ради від 31.01.1992 року, інвентаризаційною справою та не заперечувалося сторонами в засіданні.

В матеріалах справи також наявна довідка Макарівської районної ради № 73 від 06.07.2007 року, з якої вбачається, що до Комунальної власності Чорногородської сільської ради належить 1 службовий будинок площею 115 кв.м. Посилань на те, що цим будинком є саме спірне житло, не міститься. Аналогічна довідка наявна у справі, що видана управлінням статистики у Макарівському районі № 1-07/241 від 09.07.2007 року.

Вирішуючи вимоги як за первісним позовом так і за зустрічним, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 47 Основного Закону кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту порушених прав, зокрема, є відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЖК УРСР, що є спеціальним законом по відношенню до ЦК України, який регулює житлові відносини, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд, який включає: державний житловий фонд - жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі; громадський житловий фонд - жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям; фонд житлово-будівельних кооперативів; приватний житловий фонд - жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності.

З державного чи громадського житлового фонду громадянам можуть надаватися жилі приміщення як на загальних умовах (тим, що потребують поліпшення житлових умов), так і у якості службового житла - глава 1 розділу ІІІ ЖК УРСР «Надання жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду».

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно зі ст. 118 ЖК УРСР, службові жили приміщення призначаються для заселення громадянам, які за характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 121, 122 ЖК України, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. Єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення є спеціальний ордер, який видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, ордер ОСОБА_1, на жиле приміщення було видано не на підставі рішення сільської ради про надання йому службового житла, оскільки останнє було прийнято радою пізніше, ніж видано вказаний ордер. А тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, було видано ордер на жиле приміщення на загальних підставах.

Крім того, при вирішенні питання про виселення зі службових жилих приміщень необхідно встановлювати, чи віднесено спірне жиле приміщення до службових. При цьому слід виходити з того, що приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду вважаються службовими з часу винесення рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради про включення їх до числа службових, що кореспондується із п. 9 ч. 1 ст. 15 ЖК УРСР, а в будинках колгоспів - з часу затвердження виконавчим комітетом відповідної Ради рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених.

В матеріалах справи відсутні рішення виконкому районної ради про надання спірному житлу статусу службового, а відтак суд приходить до висновку, що спірне житло, не є службовим.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимог сільської ради про виселення із службового житла слід відмовити.

Вимоги ж сільської ради про визнання недійсним ордеру на жиле приміщення задоволенню не підлягають також, оскільки сільська рада пропустила передбачені ч. 2 ст. 59 ЖК УРСР та ст. 257 ЦК України строки давності на звернення до суду з цими вимогами без поважних причин. При цьому суд виходить із того, що сільській раді з моменту видачі ордеру було відомо про те, що вказаний ордер ОСОБА_1, був виданий на підставі рішення ради про передачу спірного житла іншій особі. Підстав для поновлення строку давності за цими вимогами суд не вбачає.

Посилання Чорногородської сільської ради на те, що відповідно до п. 4 ст. 268 ЦК України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється в даному випадку судом не приймається до уваги, оскільки вказана норма може застосовуватися виключно у випадку, коли власник і орган самоврядування, рішенням якого порушуються права власника не одна і та ж особа.

Щодо вимог за зустрічним позовом про визнання права власності, то вони задоволенню також не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ОСОБА_1, не був та не є власником спірного житла, не отримував правовстановлюючого документу на це житло а тому такий спосіб захисту порушеного права не може бути застосований у даному випадку. Питання законності відмови сільської ради щодо передачі йому у власність житла могло бути предметом розгляду загального суду в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК України, чинному на момент такої відмови, або ж адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України, який набрав чинності з 01.09.2005 року.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України як за первісним позовом так і за зустрічним позовом у разі відмови у їх задоволенні стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні первісного позову Чорногородської сільської ради Макарівського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, виселення із службового приміщення, як і у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Чорногородської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання права власності на житло - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.

Головуючий О.В.Тандир