КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2008 № 42/118
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Коротун О.М.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача: Мельников А.А., дов. №493 від 21.05.2007
від відповідача : Вербовий О.В., дов. №2-48 від 26.03.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2008
у справі № 42/118 (Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Дніпротехсервіс"
до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення боргу за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 4435021,92 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2008 у справі №42/118 на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі-відповідач) 600000,00грн. основного боргу, в іншій частині позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „Дніпротехсервіс” (далі-позивач) 3712312,40грн. основного боргу, 102069,18грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 20640,74грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 25500,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на частковому виконанні відповідачем своїх договірних зобов’язань та відсутності доказів оплати за договором у повному обсязі.
Посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, які мають значення для розгляду справи, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову щодо стягнення боргу відмовити, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд при прийнятті рішення прийняв до уваги лише доводи та докази надані позивачем не надавши належної правової оцінки доказам відповідача, що є порушенням вимог статті 43 ГПК України, у відповідності до якої наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Крім того, відповідач зазначив, що розрахунки за договором припинені у зв’язку з закінченням строку дії договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 апеляційну скаргу відповідача прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 24.06.2008.
Представники сторін в судове засідання 24.06.2008 з’явилися. Відповідач підтримав доводи, які були викладені в апеляційній скарзі. Позивач проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, заперечив у повному обсязі та просив суд рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2008 залишити без змін, посилаючись на дотримання судом норм чинного законодавства та на повне з’ясування судом всіх обставин справи.
Зокрема позивач зазначив, що відповідно до приписів статті 202 Господарського кодексу України (далі-ГК України) господарське зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а відповідно до статті 180 ГК України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Заперечуючи проти позову, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо належного виконання своїх зобов’язань за договором, а після прийняття оскаржуваного рішення перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3712312,00грн. в рахунок часткового виконання рішення суду.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Між позивачем та відповідачем 01.10.2007 було укладено договір про постачання продукції №117тр-425 (далі-договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язувався передати відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення (фітинги трубопровідні сталеві (муфти, бандажі) в асортименті, кількості та якості, вказаними у специфікації № 1 (додатку № 1 до договору) загальною вартістю 5148960,00грн., а відповідач прийняти та протягом 45 календарних днів з моменту передачі оплатити одержаний товар (підпункт 5.4 пункту 5 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених умов договору, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 5148960,40грн., що підтверджується накладними №№ ДТС-005266, ДТС-005318, ДТС-005322 від 15.10.2007, 3/1156 від 16.10.2007, 3/1158 від 17.10.2007, 3/1165, 3/1163 від 18.10.2007, 3/1181 від 23.10.2007, 3/1251, 3/1252 від 13.11.2007, 3/1259 від 15.11.2007, 3/1276, 3/1274 від 21.11.2007, 3/1280 від 22.11.2007, 3/1303 від 29.11.2007, 3/1333 від 05.12.2007, 3/1366, 3/1367 від 18.12.2007, 3/1377 від 20.12.2007, довіреностями на отримання товару серія ЯОБ №476146 від 15.10.2007, серія ЯОБ №476231, серія ЯОБ №476228 від 12.11.2007, серія ЯОБ №476264 від 27.11.2007, серія ЯОБ №476315 від 17.12.2007, серія ЯОБ №476323 від 18.12.2007.
Проте, відповідач оплатив отриманий товар частково у розмірі 836648,00грн., що підтверджується банківською випискою станом на 28.11.2007, у зв’язку з чим позивач листами №3/55 від 22.01.2008 та №220 від 06.02.2008 звертався до відповідача з вимогою розрахуватися за отриманий товар та сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки вищезазначені листи залишені відповідачем без відповіді та без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до приписів статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні норми закріплені статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України).
Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень, це стосується і відповідача, який повинен був довести факт належного виконання своїх зобов’язань перед позивачем та факт відсутності заборгованості на час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідач перерахував на рахунок позивача 600000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2384 від 21.03.2008 та №2590 від 27.03.2008.
Враховуючи вищезазначене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності припинення провадження у справі в частині стягнення 600000,00грн. основного боргу та задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 3712312,40грн. При цьому судовою колегією критично оцінено посилання скаржника на те, що приймаючи рішення у даній справі, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам відповідача, оскільки будь-яких інших доказів, ніж зазначено вище, щодо належного виконання зобов’язання за договором відповідачем не надано.
Підпункт 6.1 пункту 6 договору передбачає відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором згідно чинного законодавства України.
Відповідно до приписів частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 102069,18грн, трьох процентів річних у сумі 20640,74грн.
При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання скаржника на те, що розрахунки за договором припинені у зв’язку з закінченням строку дії договору, оскільки відповідно до приписів статті 202 ГК України господарське зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а відповідно до статті 180 ГК України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
У зв’язку з вищезазначеним, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2008 прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, а тому апеляційна скарга Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2008 у справі №42/118 залишити без змін.
3. Матеріали справи №42/118 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Коротун О.М.
26.06.08 (відправлено)