КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.05.2008                                                                                           № 48/391

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: Брус О.М. – представник за довіреністю,

від відповідача : представник  не з’явився,     

від третьої особи: представник  не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тектоніка АРТ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.12.2007

 у справі № 48/391  

 за позовом                               Приватного підприємства "Тектоніка АРТ"

 до                                                   Акціонерного товариства закритого типу "Київавторемтранс"

 третя особа           Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація

 про                                                  припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

 У вересні 2007 року Приватним підприємством „Тектоніка АРТ” заявлено позов про припинення юридичної особи шляхом ліквідації юридичної особи – Акціонерного товариства закритого типу „Київавторемтранс”, а також витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

                Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 19.12.2007р. у справі № 48/391 в задоволенні позову відмовлено повністю.

               Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 19.12.2007р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись  на порушення  господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.   

          Відповідачем та третьою особою  не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідачем та третьою особою не використано наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

        Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.   

Акціонерне товариство закритого типу «Київавторемтранс» було створене шляхом реорганізації Орендного підприємства механізації будівництва «Академрембуд» та зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.07.94р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ 1992.

03.09.99р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було зареєстровано випуск цінних паперів Відповідачем. Відповідно до Свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснила реєстрацію акцій Відповідача на загальну суму вісім тисяч вісімсот гривень номінальною вартістю п'ять гривень кожна, які випущені у документарній формі, а саме: одна тисяча сімсот шістдесят штук простих іменних акцій.

Як свідчать матеріали справи, на загальних зборах акціонерів Відповідача 27.12.02р. було прийнято рішення про затвердження нової редакції Статуту (протокол № 1/02 від 27.12.02р.). Нова редакція Статуту Акціонерного товариства закритого типу «Київавторемтранс» була зареєстрована 27.03.03р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією, реєстраційний номер 1992.

Приватне підприємство «Тектоніка АРТ» є акціонером Акціонерного товариства закритого типу «Київавторемтранс», якому належить 100 простих іменних акцій, що становить 5,681818% статутного капіталу Відповідача.

При розгляду судом першої інстанції даної справи позивачем не було отримано сертифікату акцій Акціонерного товариства закритого типу «Київавторемтранс».

За приписами ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для припинення юридичної особи та судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, яка діяла на момент державної реєстрації Відповідача, акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

На момент створення відповідача згідно з Постановою Верховної Ради України «Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком» ставка мінімальної заробітної плати була становила  60 тис. крб.

         Тобто, на момент створення відповідача мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства мав становити не менше 75000000,00 крб., що дорівнює 750,00 грн.

60000,00 крб. х 1250 = 75000000,00 крб.

Статтею 58 Конституції України  передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Викладене свідчить про те, що збільшення розміру мінімальної заробітної плати у встановленому чинним законодавством порядку не тягне за собою обов'язку щодо збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства.

Крім того,  Закон України «Про господарські товариства»,  Цивільний кодекс України, та інші нормативно-правові акти, які регулюють питання, створення   та   діяльності   господарських   товариств,   зокрема,   акціонерних  товариств,   не передбачають обов'язку для акціонерного товариства із збільшення розміру статутного капіталу  у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати.

За змістом нової редакції Статуту відповідача розмір статутного фонду на 27.03.03р. становить 8800,00 грн., тобто розмір статутного капіталу відповідача не є меншим ніж встановлений на дату державної реєстрації Відповідача мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства - 750 грн.

З огляду на зазначене, колегія  суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про ліквідацію відповідача, оскільки є безпідставними твердження позивача про те, що розмір статутного капіталу відповідача нижче від встановленого Законом мінімального розміру.

Вимоги до змісту установчих документів акціонерного товариства на момент державної реєстрації нової редакції Статуту Відповідача визначалися ст. ст. 4 та 37 Закону України «Про господарські товариства», а саме: акціонерне товариство створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства (ст. 4 Закону).

Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року (ст. 37 Закону).

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що на порушення ст. ст. 4 та 37 Закону України «Про господарські товариства» нова редакція Статуту Акціонерного товариства закритого типу «Київторемтранс» не містить положень про порядок розподілу прибутків та збитків.              

Разом з тим, нова редакція Статуту містить статтю 8 «Майно, фонди, прибуток Товариства», в якій визначено порядок розподілу прибутку, в тому числі для сплати дивідендів, а також порядок прийняття рішення про сплату дивідендів (п. 8.14); статтю 14 «Вищий орган Товариства», в якій встановлено, що Загальні збори акціонерів визначають порядок розподілу прибутків та покриття збитків (п. 14.3).

Тому, твердження позивача спростовується наданими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Окрім того, внаслідок дослідження нової редакції Статуту відповідача встановлено, що вказаний документ містить всі відомості, які визнані чинним на момент державної реєстрації законодавством обов'язковими.

З виписки № 377/ЕО-0291 з реєстру власників іменних цінних паперів про операції по особовому рахунку від 11.08.06р. вбачається, що позивачем придбані іменні прості акції за договором купівлі-продажу від 11.08.06р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував, що позивач не звертався до нього із проханням надати йому сертифікат акцій.

Позивачем не надано доказів звернення до відповідача із проханням чи вимогою надати сертифікат придбаних акцій, тобто, ним не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на реалізацію свого права отримати сертифікат акцій.

Викладене свідчить про те, що позивачем не доведено у встановленому чинним законодавством України порядку факту порушення його прав відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, колегія прийшла до висновку, що саме бездіяльність позивача унеможливила реалізацію ним прав, як акціонера, а тому вважає, що вищевказана підстава позовних вимог про ліквідацію відповідача є необґрунтованою та безпідставною.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги також тим, що вартість чистих активів відповідача станом на 01.01.06р. була меншою за наявний статутний фонд відповідача.

Суд першої інстанції правомірно  зазначив, що дані твердження є необґрунтованими та безпідставними, враховуючи наступне.

Позивач для обрахування чистих актів використовував Методичні рекомендації щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств, схвалених Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 485 від 17.11.04р. Пунктом 1 Методичних рекомендацій встановлено, що під вартістю чистих активів акціонерного товариства розуміється величина, яка визначається шляхом вирахування із суми активів, прийнятих до розрахунку, суми його зобов'язань, прийнятих до розрахунку. Для визначення вартості чистих активів складається розрахунок за даними бухгалтерської звітності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р. N 87 зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. N 396/3689.

Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку N 2 "Баланс" затверджено форму № 1 «Баланс».

Позивач розраховував вартість чистих актів відповідача, не використовуючи Методичні рекомендації Баланс форма № 1, а Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва Баланс форма № 1-м, який затверджений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.02.00р. № 39. При цьому відомості, зазначені у балансі за формою № 1-м, визначаються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25, а не Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2.

Методичні рекомендації не містять вказівки на те, що розрахунок чистих актів акціонерного товариства може здійснюватися за даними бухгалтерської звітності відповідно до Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва". З огляду на зазначене, суд вважає, що Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог невірно використовував Методичні рекомендації.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем в якості письмового доказу наданий Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва у складі балансу на 01.01.06р. (форма № 1-м) та звіт про фінансові результати за 2005 рік (форма № 2-м), який не скріплено підписами керівника та головного бухгалтера Відповідача. Фінансовий звіт не містить й відбитку печатки відповідача.

З огляду на зазначене суд першої інстанції підставно, враховуючи положення ст.34 ГПК України, не прийняв в якості належного та допустимого доказу наданий позивачем фінансовий звіт.

Встановлені обставини свідчать про те, що позивач не довів у встановленому законом порядку факт зменшення вартості чистих активів відповідача нижче за встановлений законом мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства, а тому позовні вимоги про ліквідацію відповідача із вищевказаної підстави не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» врегульований порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Стаття 38 Закону не передбачає, що неотримання юридичною особою свідоцтва нового зразка є підставою для припинення такої юридичної особи. Разом з тим, Позивачем не доведено, що на момент розгляду справи настали обставини, передбачені ст. 19 Закону та які ст. 38 Закону визначені як підстави для припинення юридичної особи.

В силу ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої статті 110 ЦК України, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи з підстав, встановлених ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств».

Позивачем не доведено наявність підстав, з якими Закон пов'язує можливість припинення юридичної особи.

         Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.          

         Згідно з положеннями ст. 43 ГПК  України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.               

          Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на вищевикладене.

         Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким  повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

         Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Тектоніка АРТ” на рішення Господарського суду  м. Києва  від 19.12. 2007 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 19.12.2007 року у справі № 48/391  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №48/391  направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді