КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2008 № 20/167
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
представників сторін
- позивача: Ховхун Ю.Е. (дов. від 14.05.08),
- відповідача: Тарасун В.Г. (дов. від 04.06.08),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Об’єднання підприємств “Українська ліга музичних прав”,
Товаристваз обмеженою відповідальністю "АРГО-Торгівельна мережа"
на рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2008
у справі № 20/167
за позовом Об’єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Торгівельна мережа"
про зобов"язання укласти договір,
ВСТАНОВИВ:
Об’єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АРГО-Торгівельна мережа” (далі-відповідач) про зобов’язання відповідача укласти договір про виплату винагороди за комерційне використання об’єктів суміжних прав у редакції, запропонованій позивачем.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.05.08 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Позивач, вважаючи рішення суду незаконним, а висновки, покладені в його основу, такими, що не відповідають обставинам справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, та прийняти нове рішення, задовольнивши позовні вимоги повністю.
Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду в частині встановлення того, що ТОВ “АРГО - Торгівельна мережа” є суб’єктом комерційного використання фонограм у зв’язку з неповним з’ясуванням і недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Письмові відзиви на апеляційні скарги не були надані.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарга Об’єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” підлягає задоволенню, а скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “АРГО - Торгівельна мережа” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією від 07.10.03 № 3, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України, позивач уповноважений здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм у порядку, визначеному в постанові Кабінету Міністрів України від 18.01.03 № 71 “Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати”, та контроль за правомірним використанням таких фонограм (відеограм). Діяльність позивача у зазначеній сфері ґрунтується на положеннях ст. 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач є суб’єктом господарювання, одним із видів діяльності якого є утримання мережі магазинів одягу під торговельною маркою “Арго”.
У торговельних закладах відповідача здійснюється публічне виконання музичних творів шляхом їх подання через розташовані у приміщенні закладів відповідні технічні засоби (репродуктори, радіомережу тощо), внаслідок чого виконання цих музичних творів є доступним для сприйняття відвідувачами та персоналом цих закладів. Це зафіксовано відеозйомкою, зробленою у приміщеннях цих торговельних закладів співробітниками позивача 05.12.07.
Оскільки відповідач є суб’єктом комерційного використання фонограм та зобов’язаний укласти з уповноваженою організацією колективного управління договір про виплату винагороди за комерційне використання фонограм, позивач 10.12.07 надіслав на адресу відповідача, яка зазначена у торговельних закладах останнього у “Куточку покупця” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42) пропозицію укласти договір про виплату винагороди за комерційне використання фонограм із двома примірниками проекту договору. Однак зазначене поштове відправлення відповідачем не було отримано і повернуто позивачеві “за закінченням терміну зберігання”.
Позивач вважає, що відповідач такими діями ухиляється від виконання прямої вказівки закону щодо обов’язковості укладення договору про виплату винагороди за комерційне використання фонограм і, відповідно, здійснення виплати винагороди за це використання. З огляду на викладене, позивач просить суд зобов’язати відповідача укласти договір про виплату винагороди за комерційне використання об’єктів суміжних прав у редакції, запропонованій позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Статтею 181 Господарського кодексу України (далі – ГК України) встановлено, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами, та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Згідно з п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).
Частиною 1 статті 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).
На підставі п. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Місцевим господарським судом правильно встановлено, що оскільки відповідач є суб’єктом комерційного використання фонограм, то відповідно зобов’язаний самостійно здійснювати нарахування сум винагороди відповідно до розділу І Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.03 № 71 “Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку їх виплати” і перерахувати її визначеним МОН уповноваженим організаціям колективного управління на підставі укладених з ними договорів.
Запропонований позивачем до укладення договір за своєю правовою природою відноситься до договорів, які підлягають обов’язковому укладенню зі сторони відповідача.
Колегія суддів, погоджуючись з доводами скаржника, вважає помилковим висновок місцевого суду, що оскільки позивач є не єдиною уповноваженою організацією колективного управління, з якою відповідач має право укласти договір, то відповідно право вибору контрагента належить відповідачу.
Позивач є однією з двох існуючих в Україні уповноважених організацій колективного управління, з якою такий договір повинен бути укладений, що підтверджується витягом з сайту Державного департаменту інтелектуальної власності України (а.с. 31). Другою уповноваженою організацією є – Об’єднання підприємств “Український музичний альянс”. Згідно з листом-відповіддю ОП “Український музичний альянс” від 03.03.08 № 01/03/03/08, згадана уповноважена організація ніколи не укладала договорів про сплату винагороди за комерційне використання фонограм та їх примірників із ТОВ “АРГО – торговельна мережа”, а отже і не має такого договору на 2008 рік.
Також ОП “Український музичний альянс” зазначено, що відповідно до існуючих домовленостей між цими двома колективними організаціями, суб’єкти господарювання, які здійснюють комерційне використання фонограм та їх примірників у приміщеннях утримуваних ними закладів торгівлі, віднесені винятково до сфери діяльності ОП “Українська ліга музичних прав” (позивача), до компетенції якого входить укладання таких договорів із зазначеними вище суб’єктами.
Стосовно критичної оцінки місцевим судом посилань позивача на факт надсилання відповідачу пропозиції про укладення договору, та твердження, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу пропозиції про укладення договору, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
10.12.07 позивач надіслав на адресу відповідача (адреса зазначена у торговельних закладах останнього на стендах під назвою “Куточок покупця”: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42), лист вих. №03/07/12/07 з пропозицією укласти договір про виплату винагороди за комерційне використання фонограм із двома примірниками проекту договору. Це поштове відправлення відповідачем не було отримано і повернуто позивачеві “за закінченням терміну зберігання”.
Зазначена вище адреса вказана в якості офіційної адреси власника магазину – ТОВ “АРГО-торговельна мережа”, що підтверджується доданою позивачем до матеріалів позовної заяви фотокопією частини такого стенду. Факт приналежності стенду одному з торгівельних закладів відповідача представником останнього не заперечується.
Висновок суду 1-ої інстанції щодо ненадання позивачем доказів направлення пропозиції про укладення договору на адресу офіційного місцезнаходження відповідача (м. Київ, пров. Виноградний, 1/11, к.2) колегією суддів не приймається, оскільки відповідачеві на адресу 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42 позивачем також надсилалася копія позовної заяви у цій справі, а місцевим судом – ухвала про порушення провадження у справі, які ним були отримані.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.
Твердження відповідача у скарзі, що, встановивши факт того, що ТОВ “АРГО- Торгівельна мережа” є суб’єктом комерційного використання фонограм, місцевий суд вийшов за межі розгляду предмету спору, оскільки відповідні докази під час розгляду справи не досліджувались колегія суддів вважає безпідставним. Відповідач не враховує, що згідно п. 5 розділу ІІ Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.03 № 71, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.05 № 429, до числа суб’єктів, які здійснюють комерційне використання фонограм і (або) відеограм, належать, зокрема, підприємства та організації торгівлі, які здійснюють публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції фонограм, відеограм, виконань у передачах ефірного, супутникового, кабельного телебачення та радіомовлення або через мережу Інтернет тощо.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають перерозподілу.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АРГО- Торгівельна мережа” залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Об’єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.08 у справі № 20/167 скасувати.
Прийняти нове рішення у справі № 20/167, резолютивну частину якого викласти в наступній редакції:
“Позов задовольнити повністю.
Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “АРГО-Торгівельна мережа” укласти з Об’єднанням підприємств “Українська ліга музичних прав” договір про виплату винагороди за комерційне використання об’єктів суміжних прав у редакції, запропонованій Об’єднанням підприємств “Українська ліга музичних прав”.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АРГО-Торгівельна мережа” на користь Об’єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АРГО-Торгівельна мережа” на користь Об’єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” 42,50 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді
27.06.08 (відправлено)