ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2008 Справа № 25/181-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Ролдугіної Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача: представник у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином
від відповідача: Букреєва Р.О. (дов. б/н від 15.05.08 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Приватного підприємства “Транк” м.Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.08 р. у справі № 25/181-08
за позовом Дочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств “Верхньо-Красний ринок” м. Дніпропетровськ
до Приватного підприємства “Транк” м. Дніпропетровськ
про визнання будівництва самочинним
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 12.05.08 р. у справі № 25/181-08 (суддя Чередко А.Є.) задоволено заяву Дочірнього підприємства Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств “Верхньо-Красний ринок” м.Дніпропетровськ про забезпечення його позову до Приватного підприємства “Транк” м.Дніпропетровськ про визнання будівництва, що веде відповідач за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 21 самочинним, шляхом заборони відповідачу здійснювати дії по будівництву за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 21.
Приватне підприємство “Транк”, не погодившись з вказаною ухвалою, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу, так як в ухвалі не вказано яким чином відповідачем порушені права та інтереси позивача і яким чином невжиття заходів забезпечення позову, зазначеним позивачем способом, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Крім того, відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що позивач не є належним позивачем, оскільки не відноситься до організації, яка здійснює контроль за самовільним будівництвом об’єктів, тим паче, що будівництво ведеться не на його території, а тому права позивача і інтереси не порушені будівництвом об’єкту.
Скаржник вважає, що при винесенні ухвали, господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 86 ГПК України та ст. 16 ЦК України, що є підставою для скасування ухвали, яка оскаржується.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання двічі не з’явився, про час і місце повідомлений належним чином, про що свідчить виписка з реєстрів про направлення йому ухвал від 28.05.2008 р. та від 20.06.2008 р., не скористався наданим законом правом на участь в судовому засіданні, а тому справу переглянуто без його участі, за наявними у справі доказами. Неявка позивача не перешкоджає перегляду справи.
В судовому засіданні за згодою скаржника оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської обл. з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати самочинним будівництво, що веде приватне підприємство “Транк” за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 21.
Позивач подав до господарського суду заяву про вжиття запобіжних заходів на підставі статей 431 –433 ГПК України, в якій просив заборонити приватному підприємству “Транк” здійснювати дії по будівництву за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 21.
Господарський суд Дніпропетровської обл., керуючись статтями 65, 66-67 ГПК України виніс ухвалу, якою вжив заходи до забезпечення позову ДП Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств “Верхньо-Красний ринок” та заборонив приватному підприємству “Транк” здійснювати дії по будівництву за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 21, хоча така заява позивачем не була заявлена і суд не вказав, що вжив заходи забезпечення позову з власної ініціативи.
Відповідно до приписів статті 431 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Позивач подав заяву про вжиття запобіжних заходів разом з позовною заявою.
У статті 432 ГПК України встановлено види запобіжних заходів, а саме запобіжні заходи включають:
1) витребування доказів;
2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов’язані з порушенням прав;
3) накладання арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходяться в неї або в інших осіб.
Відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршатись за якістю на момент виконання рішення.
В заяві про вжиття запобіжних заходів позивач просив вжити запобіжні заходи шляхом заборонити відповідачу здійснювати дії по будівництву за адресою: м.Дніпропетровськ. вул. Чкалова, 21, тобто вжити запобіжні заходи, які не передбачені ст. 432 ГПК України.
Подаючи заяву про вжиття запобіжних заходів, заявник в обґрунтування своїх доводів не подав відповідні докази, на які він послався в заяві як на підставу своїх вимог, з урахуванням вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, у тому числі доказів наявності у нього права вимоги.
Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу від 12.05.2008 р. про вжиття заходів до забезпечення позову про заборону відповідачу здійснювати дії по будівництву за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 21, не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням наявності зв’язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен був подати у строк, встановлений частиною третьою статті 433, імовірності настання обставин, зазначених у статті 431 .
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що господарський суд безпідставно виніс ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати дії по будівництву за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 21, керуючись ст. 65 ГПК України.
Вжиті господарським судом заходи ніяким чином не утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення господарського суду щодо позовних вимог –визнати будівництво, що веде відповідач за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 21, самочинним.
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала, яка оскаржується, підлягає скасуванню.
Керуючись статями 431- 433, ст.ст. 65, 66-67, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Транк” м.Дніпропетровськ задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2008 р. у справі № 25/181-08 скасувати.
Відмовити Дочірньому підприємству Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств “Верхньо-Красний ринок” м. Дніпропетровськ у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С. Євстигнеєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
23.06.2008 р.