Справа № Провадження №22-ц-2811/12 22-ц/1090/3270/12 Головуючий у І інстанціїОладько С.І.
Категорія1Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
18.06.2012
УХВАЛА
Іменем України
13 червня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді Олійника В.І.,
суддів Рудніченко О.М., Панасюка С.П.,
при секретарі Білан К.О.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про поділ майна та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні, та уточнюючій позовній заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Виконкому Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_4, державна інспекція архітектурно -будівельного контролю у Київській області про припинення права на частку у спільному майні та визнання рішення Виконкому Ірпінської міської ради від 29 грудня 2011 року незаконним,-
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду із позовом,в якому зазначав, що на підставі рішення Ірпінського міського суду від 30.01.2003 р. він є власником 27\100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідач є власником 37\100 частин вказаного житлового будинку. Співвласником інших 36\100 частин вказаного будинку є ОСОБА_4. Частина будинку,яка перебуває у спільній частковій власності із відповідачем, складається із приміщень по плану 1-1,1-2,1-3,1-4,1-5,1-6,1-7 та надвірних споруд. Оскільки між ним та відповідачем існує спір з приводу розподілу будинку, то він змушений звертатись до суду із даним позовом.
Позивач просив, поділити у натурі частину житлового будинку АДРЕСА_1 між ним та відповідачем відповідно до їх часток у праві власності на будинок, відшкодувати йому судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, згідно якої зазначав, що він та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1,йому належить 37\100 частин будинку, а ОСОБА_3 належить 27\100 частин будинку. У вказаному будинку проживає він із своєю сім'єю, ОСОБА_3 у будинку не проживає, після створення своєї сім'ї він проживає у кооперативній квартирі. Із листа відділу архітектури м. Ірпеня від 21.09.2007р вбачається, що належні йому та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності 64\100 частин будинку не можуть бути розподілені на 2 окремі квартири,провести розширення квартири за рахунок добудов також неможливо, поскільки відсутні планувальні можливості. Враховуючи ту обставину, що вони не можуть розділити 64\100 частин будинку, ОСОБА_3 забезпечений житлом, його частка у праві власності на будинок незначна,спільне користування та володіння вказаною частиною будинку неможливо, то вважав, що право власності ОСОБА_3 повинно бути припинено відповідно до ст. 365 ЦК України. Крім того вважав,що відповідно до ст. 1279 ЦК України він має переважне право на виділ йому частини будинку у натурі із сплатою ОСОБА_3 грошової компенсації.
Вказував, що при вирішенні питання про розмір грошової компенсації необхідно врахувати покращення, які були ним виконані у будинку за період з 2003 року. За вказаний період він повністю замінив всі вікна та двері, капітально відремонтував цоколь, підлогу і покрив її ламінатом, зробив підвісну стелю, замінив систему опалення, сантехніку, виконав роботи по утепленню будинку, відремонтував паркан.
Просив, припинити право власності ОСОБА_3 на 27/100 частин буд. АДРЕСА_1. Визнати за ним право власності на 27\100 частин буд. АДРЕСА_1.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_2 подав уточнюючу позовну заяву,згідно якої вказав, що після надходження висновків судової будівельно-технічної експертизи рішенням виконкому Ірпінської міської ради №329/32 від 29.12.2011р було надано дозвіл на переобладнання будинку на 2 квартири, погодив розподіл 64\100 частин будинку по варіанту №3 висновку експертизи. Як вбачається із запропонованих висновком судової будівельно-технічної експертизи варіанти розподілу 64\100 частин будинку не відповідають вимогам п 2.9,2.21,2.22,2.24,3.2 ДБН В.2.2.-15-2005,про що вказано у самому висновку експертизи від 23,10.2008р та від 03.03.2010р. Тому рішення виконкому Ірпінської міської ради №329/32 від 29.12.2011р є незаконним.
Так як, 64\100 частин будинку є неподільною частиною,то право власності ОСОБА_3 на 27\100 частин будинку має бути припиненим. При вирішенні питанні про розмір грошової компенсації суд не має враховувати вартість земельної ділянки біля будинку, оскільки дана земельна ділянка не тільки не приватизована, а і не розділена з іншими співвласниками будинку.
Просив, визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Ірпінської міської ради №329/32 від 29.12.2011р. Припинити право власності ОСОБА_3 на 27\100 частин буд. АДРЕСА_1. Визнати за ним право власності на 27\100 частин будинку АДРЕСА_1. Стягнути із нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 27/100 частин будинку у розмірі 70 710 грн. 05 коп. та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Поділено у натурі 64/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, яка перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2,виділивши: ОСОБА_3 26/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається із приміщень по плану у житловому будинку «А»: 1-5 житлова кімната пл. 25,3 кв.м, господарські будівлі та споруди «Ж»погріб, «Л»гараж, 27/100 частин огорожі №2-6, визнавши за ОСОБА_3 право власності на вказану частину будинку. ОСОБА_2 виділено 38/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається із приміщень по плану у житловому будинку «А»: 1-1 коридор пл. 5,7 кв.м., 1-2 передпокій пл.9,8 кв.м., 1-3 коридор пл.7,9 кв.м., 1-4 житлова кімната пл. 11,3 кв.м., 1-6 кухня пл. 8,7 кв.м., 1-7 санвузол пл.4,3 кв.м., у житловому будинку «Б»приміщення 1-1 пл.8,5 кв.м, 1-2 пл. 12,1 кв.м, 1-3 пл. 11,3 кв.м., господарські будівлі та споруди «Е»сарай, «И»вбиральню, 64/100 частини колодязя №1, 37/100 частин огорожі №2-6, визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказану частину будинку.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1\100 частину будинку у сумі 8 645грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1 462грн. 54 коп. У позові ОСОБА_2 відмолено.
Не погоджуючись з вказаним рішення у справі ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив, скасувати рішення суду від 27 березня 2012 року та ухвалити у справі нове рішення, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити, визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 29 грудня 2011 року № 329/32.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з`явилися на розгляд вказаної справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, по наступним підставам.
Встановлено, що на підставі рішення Ірпінського міського суду від 30.01.2003р, яке набрало законної сили, позивач є власником 27\100 частини житлового будинку АДРЕСА_1,а відповідач є власником 37\100 частин вказаного житлового будинку. Співвласником інших 36\100 частин вказаного будинку є ОСОБА_4 (а.с. 5-9).
Між позивачем та відповідачем існує спір з приводу розподілу у натурі 64/100 частин житлового будинку.
Крім того, згідно листа від 20.12.2011р (а.с.117 т.2) та рішенням виконкому Ірпінської міської ради №329/32 від 29.12.2011р (а.с.42 т.2) було надано дозвіл на переобладнання частини будинку АДРЕСА_1 на 2 квартири та погоджено розподіл даної частини будинку по варіанту №3 ,згідно додатку №3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03.03.2011р.
Відповідно до ч. 1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна,що є у спільній частковій власності.
За ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст. 367 ЦК України майно,що є у спільній частковій власності може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991р «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право власності громадян на жилий будинок»при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку,що є спільною частковою власністю,судам належить мати на увазі,що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом(квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991р «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право власності громадян на жилий будинок»в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку,яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але із відхиленням від розміру часток кожного власника,суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною в зв'язку цим стосовно до ст.119 ЦК України ідеальних часток і присудження грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, з якими погоджується і колегія суддів, що можливо поділити у натурі 64/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 по 3 варіанту, додаток №3 висновку судової будівельно технічної експертизи № 571/572 від 03.03.2010р., поскільки даний висновок є таким,що відповідає вимогам закону. Інші варіанти поділу будинку у натурі суд,які були запропоновані експертами,суд вважає непридатними, поскільки варіанти,які запропоновані згідно висновку №13782/13783 за жовтень 2010р (а.с.74)не відповідають нормам ДБН,що стверджується висновком експертизи № 571/572 від 03.03.2010р (а.с.258,т 1).Відносно інших варіантів відсутній дозвіл на проведення відповідних переобладнань у будинку.
Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування прийнятого рішення виконкомом Ірпінської міської ради № 329/32 від 29 грудня 2011 року, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню оскільки дане рішення було прийнято відповідно до норм діючого законодавства та у межах наданих виконкому повноважень.
Доводи апеляційної скарги, що після проведення по справі судової будівельно-технічної експертизи Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Центральному регіоні Київської області, вивчивши надані експертизою варіанти розподілу 64/100 частин будинку АДРЕСА_1 у своєму висновку від 15.12.2008 року за №117 повідомила, що жоден з 3-х наданих варіантів виділу частини будинку не відповідає вимогам ДБН В.2.22-15-2005 „Будинки і споруди, житлові будинки, основні положення" та вимог „Правил безпеки в газовому господарстві", що фактично унеможливлює проведення такого виділу, не відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки відповідно до ст.152 Житлового кодексу Української РСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Виконком своїм рішенням від 29.12.2011 р. №329/32 погодив відповідне переобладнання.
Щодо доводів апеляційної скарги, про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав самовільну споруду «Б», як житловий будинок та розділив її, колегія суддів вважає, їх надуманими та такими, що не відповідають матеріалам справи та нормам діючого законодавства. Так, згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 січня 2003 року визначено, що у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходяться приміщення будинку 1-1,1-2,1-3,1-4,1-5,1-6,1-7 та надвірні споруди «Б», «Є», «Ж», «Л». Вказане рішення відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 13 травня 2003 року та ухвали Верховного суду України від 22.10.2004 року залишено без змін.
Тобто, в разі якби споруда «Б»була самовільно переобладнаною та самовільно побудованою, суд у відповідності до діючого законодавства був позбавлений можливості розглядати її як об'єкт нерухомого майна та залишати її у спільному користуванні сторін.
Також, відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту станом на 30 жовтня 2005 року (а.с. 11-16 т. 1) споруда під літерою «Б»рахується як житловий будинок. Будь які відомості про те, що дана споруда є самочинно - побудованою відсутні.
Доводи апеляційного скарги, що оскільки проведення розподілу 64/100 частин будинку на дві відокремлені квартири не можливо, одному із співвласників можливе проведення компенсації його частки, колегія суддів вважає надуманими та безпідставними, оскільки ОСОБА_3 як спадкоємець за законом після смерті батьків має рівні права з ОСОБА_2 щодо володіння, користування та розпорядження належним йому на праві часткової власності майном. Оскільки між сторонами склались неприязні відносини, щодо порядку користування спадковим майном, колегія вважає, що даному випадку, частка ОСОБА_3 є значною, припинення права останнього завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника спадкового майна, крім того, він відмовляється від отримання компенсації за належному йому частину будинку.
Крім того, всупереч вимогам ч. 2 ст. 365 ЦК України ОСОБА_2 не вніс на депозит суду, кошти в сумі вартості спірної частки.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не ґрунтуються на вимогах закону.
Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції ухвалено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313 - 315,317 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
судді: