Справа № 1304/2-183/12 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.
Провадження № 22-ц/1390/2765/12 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія - 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -судді Курій Н.М.,
суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.,
за секретаря Бандрівської М.Ю.,
з участю представника позивача ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 січня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 190 від 20 лютого 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 січня 2012 року у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»подало на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не взяв до уваги те, що на момент ухвалення рішення у відповідача була прострочена заборгованість за користування кредитом.
Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним Банком (Закрите акціонерне товариство) в особі в.о. керуючого філією «Відділення Промінвестбанку у м. Львові»та ОСОБА_4 укладено договір про іпотечний кредит № 190 (а.с.28-30).
Договором № 14/05-2 від 19.02.2009 року (а.с.16) внесено зміни до вищезазначеного іпотечного договору.
Відповідно до п.2.1 договору № 14/05-2 від 19.02.2009 року, Банк надав позичальнику з 19.02.2009 року ліміт кредитної лінії, який складає 1 246 146,90 грн., і за користування кредитом встановлено процентну ставку в розмірі 17 %.
Відповідно п.2.4 договору про іпотечний кредит №190 від 20.02.2007р., погашення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіку (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до п.5.3.2 договору про іпотечний кредит № 190 від 20 лютого 2007 року, Банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту), якщо він прострочив свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць відповідно до умов цього Договору сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, суму неустойки та збитків, передбачених Договором, у випадках, які визначаються згідно з цим договором істотними та можуть негативно вплинути на стан заборгованості позичальника.
При цьому, Банк письмово повідомляє Позичальника (поштою з повідомленням; вручення банком особисто Позичальнику під розписку) про необхідність дострокової сплати суми заборгованості (а.с.29).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави, передбачені ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 5.3.2 договору про іпотечний кредит № 190 від 20 лютого 2007 року для стягнення з відповідача достроково непростроченої суми заборгованості за кредитом, оскільки ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він письмово поштою з повідомленням про вручення чи особисто під розписку повідомляв відповідача про необхідність дострокової сплати суми боргу за договором кредиту.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.
ПАТ «Промінвестбанк»на підтвердження своїх позовних вимог подав довідку про стан заборгованості, відповідно до якої станом на 18.11.2010р. заборгованість ф.о. ОСОБА_4 по кредитному договору № 190 від 20 лютого 2007 року становила 1 331 279,56 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 1 198 206,90 грн., з неї прострочена 119 850 грн., відсотки за користування кредитом 98 702,76 гривень, нарахована пеня 34 369,90 грн.
Однак, довідками, виданими філією «Відділеня ПАТ «Промінвестбанк м. Львів»від 17.10.2011р. та 08.12.2011р. від 29.12.2011р. та поданими відповідачем суду першої інстанції стверджується, що станом на зазначені дати в ОСОБА_4 прострочена заборгованість по кредиту та за відсотками відсутня (а.с.65-67 ).
Крім того, як встановлено з поданого Банком розрахунку до апеляційної скарги за період з 01.05.2010р. до 18.11.2010р. (а саме на цю дату розраховано в позові заборгованість за договором кредиту (а.с.11), у відповідача відсутні будь-які прострочення в сплаті кредиту (а.с. 80-81).
Надаючи такий розрахунок Банк особисто підтвердив, що в межах позовних вимог заборгованість у ОСОБА_4 відсутня, відтак, право Банку на отримання чергових платежів відповідно до договору не порушено.
З огляду на наведене, заборгованість, що утворилась у відповідача за межами позовних вимог, про яку зазначає позивач у апеляційній скарзі не заслуговує на увагу.
Разом з тим, Банк не позбавлений права при порушенні відповідачем щомісячних проплат, з дотриманням усіх вимог, передбачених кредитним договором та чинним законодавством, звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Твердження апелянта про те, що розгляд справи відбувся без участі банку, оскільки його про останнє судове засідання в суді першої інстанції не було повідомлено відповідно до чинного ЦПК України не є підставою для скасування рішення суду, крім того, зазначене порушення судом норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, оскільки апелянт до суду апеляційної інстанції будь-яких доказів про дотримання банком вимог п. 5.3.2 договору про іпотечний кредит № 190 від 20 лютого 2007 року щодо письмового повідомлення ОСОБА_4 (поштою з повідомленням; вручення банком особисто Позичальнику під розписку) про необхідність дострокової сплати суми заборгованості не представив.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та висновків суду не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку усім доказам по справі в їх сукупності та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.