справа № 2-2220/11

№ провадження 2/415/1456/12

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2012 м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

Головуючого, судді Нельге Д.В.,

при секретарі Гаркуше В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кота Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного ощадного банку України «Про видачу вкладу за розпорядженням вкладника», -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом у якому просить зобов'язати відповідача виконати заповідальне розпорядження його померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, та видати йому вклад матері, який складає 2173,20 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що, його матір - ОСОБА_3 розпорядилась своїм правом на вклад у банку, та, за життя, на випадок своєї смерті, зробила заповідальне розпорядження банківській установі - установі відповідача, яким заповіла вказаний вклад йому, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 його матір померла. Звернувшись після смерті матері до відповідача із заявою про отримання залишеного після смерті матері за її заповідальним розпорядженням вкладу, він отримав відмову у виплаті йому вказаного вкладу з посиланням на те, що, здійснення виплат вкладів спадкоємцям проводиться на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину, або за рішенням суду. Вказану відмову позивач вважає протиправною, відповідно до чого вважає необхідним звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та просити суд зобов'язати відповідача видати йому, як спадкоємцю, вклад його матері, відносно якого його матір'ю було зроблено відповідне заповідальне розпорядження установі відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, та суду пояснив, що, його матір - ОСОБА_3 мала в установі відповідача відповідний вклад, на отримання якого зробила відповідне заповідальне розпорядження на його ім'я. Після смерті матері він звернувся до відповідача із заявою про отримання вказаного вкладу, але, відповідач, визнавши заповідальне розпорядження, зроблене його матір'ю, відмовив йому видати вказаний вклад, мотивуючи тим, що йому, як спадкодавцю, для отримання вказаного вкладу необхідно надати відповідачу свідоцтво про право на спадщину, або рішення суду. Вказану відмову він вважає не законною, так як, згідно ст.1228 ЦК України вказаний вклад він має право отримати лише на підставі існуючого заповідального розпорядження, без вказаного відповідачем свідоцтва про право на спадщину. Тому, враховуючи, що, у своїй діяльності відповідач повинен керуватися тільки передбаченими ст.6 ЦК України актами цивільного законодавства, вважає, що Інструкція, на яку посилається відповідач, не є актом цивільного законодавства, і не може застосовуватись при вирішенні спірного питання. До того ж, так як він є єдиним спадкоємцем померлої матері, і, на його звернення в нотаріальній конторі йому пояснили, що оформлення спадщини буде коштувати дорого, він вважає необхідним звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та отримання у судовому порядку відповідного вкладу, залишеного його померлою матір'ю в установі відповідача.

В судовому засідання представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що, відповідач - філія-Дніпродзержинське відділення №3293 ВАТ «Ощадбанк» діє на підставі Порядку відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами ВАТ «Ощадбанк», затвердженого Постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 16.02.2004р., пунктом 12.46 якого передбачено, що, незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно з законом, заповітом або заповідальним розпорядженням, установа банку здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцями вкладника на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину, або за рішенням суду. Тому, враховуючи, що, позивач не надав відповідачу відповідне свідоцтво про право на спадщину, йому було відмовлено у видачі вкладу його матері.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, та задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

В ході судового розгляду, з урахуванням наданих суду доказів, було встановлено, що, згідно свідоцтва про народження, виданого 20.11.2007р. відділом РАЦС Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_3 є матір'ю позивача ОСОБА_1, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

17.01.2002р. ОСОБА_3 склала заповідальне розпорядження щодо належного їй в установі відповідача - філії-Дніпродзержинське відділення №3293 ВАТ «Ощадбанк» вкладу, який остання заповіла своєму синові - позивачу ОСОБА_1

Звернувшись після смерті матері до відповідача із заявою про видачу банківського вкладу, позивач ОСОБА_1 отримав письмову відмову із посиланням на відсутність у позивача свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач, посилаючись на ст.1228 ЦК України, звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що, відповідач незаконно відмовляє йому у видачі вкладу, на який було зроблено заповідальне розпорядження його матір'ю.

Згідно ст. 1228 ЦК України, на яку позивач посилається, як на правову підставу своїх позовних вимог, вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним. Заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.

Як зазначено у п.4.2.1. «Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя», схвалених Рішенням Міністерства юстиції України від 29.01.2009р., при визначенні розміру обов'язкової частки необхідно враховувати все спадкове майно, як заповідане так і те, що неохоплене заповітом, а також враховуються речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна, згідно статті 1228 ЦК, входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від способу розпорядження ним. Таким чином, незалежно від того, зроблено розпорядження щодо права на вклад у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі), таке право входить до складу спадщини і на нього поширюються загальні правила спадкування. А це означає, що при визначенні розміру обов'язкової частки необхідно враховувати і розмір вкладу. Для встановлення всієї спадкової маси в повному об'ємі спадкоємець, який має право на обов'язкову частку у спадщині, вправі звернутись до нотаріуса із заявою про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

З вищенаведеного суд вбачає, що, положення ч.1 ст.1228 ЦК України встановлює два можливих види вираження волі спадкодавця-вкладника: заповіт та спеціальне розпорядження банківській установі. Тобто, якщо спадкодавець зробив розпорядження банківській установі або застереження щодо вкладу в загальному заповіті, то вклад переходить у власність особи, вказаної в розпорядженні чи заповіті. Але, при цьому, як зазначено у ч.2 ст. 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним, відповідно до чого, до оформлення права спадкоємця на такий вклад у порядку спадкування застосовується порядок, що відповідає загальній процедурі оформлення спадщини, передбаченій ч.1 ст.1297 ЦК України, так як право на вклад, зазначене у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі), входить до складу спадщини і на нього поширюються загальні правила спадкування.

Згідно ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, який, відповідно до вимог ст.68 Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.23 Постанови Верховного суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Таким чином, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган.

З наведеного суд вбачає, що, звернення спадкоємця до суду із позовом щодо отримання вкладу за заповідальним розпорядженням можливе лише у разі, коли нотаріус з тих чи інших підстав відмовить спадкоємцю у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, встановивши в ході розгляду справи, що, позивач - спадкоємець померлої ОСОБА_3, у порядку, передбаченому ч.1 ст.1297 ЦК України, для отримання свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса - не звертався, суд приходить до висновку, що, питання щодо отримання позивачем у судовому порядку вкладу за заповідальним розпорядженням, який входить до всієї спадкової маси і на який поширюються загальні правила спадкування - судовому розглядові не підлягає, на підставі чого позовні вимоги позивача вважає не обґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 10, 15, 60, 169, 208, 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 1228, 1297 ЦК України, Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року «Про нотаріат», суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного ощадного банку України «Про видачу вкладу за розпорядженням вкладника» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.