ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

17.06.08                                                                                           Справа  № 15/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя                                                            Бонк Т. Б.

судді                                                                                Бойко С. М.

                                                                                Марко Р. І.

при секретарі Гунька О. П.

за участю представників сторін:

від позивача –Толстой Ю. А. –юрисконсульт

від відповідача (скаржника) –не з’явився

розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі», м. Рівне № 25-юр від 25.03.2008 р.

на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2008 р.

у справі № 15/18

за позовом ТзОВ «Імпульс-Рівне», м. Рівне

до відповідача ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі», м. Рівне

про стягнення 94 553, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

          рішенням господарського суду Рівненської області від 19.03.2008 р. у справі № 15/18 задоволено позов ТзОВ «Імпульм-Рівне», стягнуто з ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»на користь позивача 92 317, 64 грн. основного боргу за несвоєчасну оплату товару та 2 235, 86 грн. пені.

          Рішення суду мотивоване тим, що протягом вересня –листопада 2007 рку, згідно видаткових накладних, позивачем продано відповідачу товар на загальну суму 92 317, 64 грн., яка відповідачем не сплачена, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

          У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові, посилаючись на те, що акт звірки взаєморозрахунків є документом, за яким звіряють бухгалтерський облік операцій підприємства, і не може підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості. При цьому, апелянт вказує, що акти звірки взаєморозрахунків не можуть прийматися судом як самостійні докази, оскільки виконання чи невиконання сторонами господарських операцій доводяться лише первинними документами обліку, тобто договорами, накладними, рахунками тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Рівненської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що сума боргу ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками відповідача та скріплені печатками, а також актом звірки від 20.12.2007 р.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 14.12.2004 р. між ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»(покупець) та ТзОВ «Імпульс-Рівне»(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 18-0000538, відповідно до п. 1 якого продавець зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти та розрахуватися за товар у відповідності до умов даного договору та прийнятих сторонами змін і доповнень до нього.

Згідно п. 2.1 вказаного договору, обов’язки сторін на поставку товару виникають на основі узгодженого сторонами замовлення покупця.

Оплата партій поставленого товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на основі представлених при поставці накладних, підписаних уповноваженими представниками продавця та покупця (п. 3.2 договору). Основою для оплати поставленого по даному договору товару є передача покупцю оформлених у встановленому чинним законодавством товарної накладної і податкової накладної (п. 3.3). Сторони кожного кварталу строком до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, проводять звірку взаємної заборгованості сторін по виконанню даного договору за цей період (п. 3.4).

Згідно додатку № 1 до договору, оплата за продукцію здійснюється щотижнево по факту реалізації продукції.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов укладеного сторонами договору позивач протягом вересня –листопада 2007 року продав відповідачу товар на загальну суму 92 317, 64 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними представником ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»та скріплені печаткою товариства, копії яких містяться у матеріалах справи (а. с. 14 –47).

Однак, відповідач отриманий товар не оплатив, чим порушив умови укладеного з позивачем договору купівлі-продажу. Крім цього, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили б про здійснення оплати товару ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі».

Як вбачається із матеріалів справи, 09.11.2007 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 216 разом з розрахунком суми заборгованості, яка залишилася ним без реагування.

За даними акту звірки взаємних розрахунків станом на 20.12.2007 р. між ТзОВ «Імпульс-Рівне»і ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі», підписаним представниками обох сторін (а. с. 51), заборгованість відповідача перед позивачем становить 92 317, 64 грн.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі порушення строків оплати або поставки товарів винна сторона сплачує на користь іншої пеню в розмірі 0, 5 % від вартості непоставленого товару або простроченої суми оплат за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБ України. Оплата пені не звільняє сторону, яка порушила свої обов’язки, від виконання своїх обов’язків по даному договору (п. 8.3).

Згідно розрахунку пені, здійсненого позивачем, розмір пені за прострочення оплати вартості продукції за період з 01.12.2007 р. по 21.01.2008 р. становить 2 235, 86 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101 –105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Рівненської області від 19.03.2008 р. у справі № 15/18 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі», м. Рівне – без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи повернути на адресу місцевого господарського суду;

Головуючий суддя                                                            Бонк Т. Б.

Суддя                                                                                Бойко С. М.

          Суддя                                                                                Марко Р. І.