РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" липня 2012 р. Справа № 10/78

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Ротар Б.М., Бакун А.Ю.;

відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4;

третіх осіб:

Зорянської сільської ради - не з'явився;

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області - не з'явився;

Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рівненської районної державної адміністрації - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Світязь"

на рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2012р.

у справі № 10/78 (суддя Заголдна Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Світязь"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Зорянської сільської ради;

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області;

Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рівненської районної державної адміністрації

про знесення збудованих конструкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.05.2012 р. у справі № 10/78 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Світязь" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про знесення збудованих конструкцій.

При винесенні вказаного вище рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ ВКФ "Світязь" (продавець) та підприємцем ОСОБА_3 (покупець) 25.12.2001 р. укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), згідно з яким продавець продав, а покупець купив 47/100 частин приміщення будинку побуту по АДРЕСА_1 які складаються з приміщення (1-11) повністю, приміщення (I -38 -41 та II -42 - II-46 ) повністю, частини приміщення (II -47) площею 68, 7 м.кв., частини приміщення (II-66) площею 67,1 м.кв. та приміщення (II-69 - II-73) повністю, загальною площею 621,7 м.кв. Договір підписано уповноваженими представниками сторін та посвідчено нотаріально.

На підставі договору придбані покупцем приміщення будинку побуту, що знаходиться по АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджуються реєстраційним посвідченням, виданим Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації 04.02.2002 за реєстровим № 9-23.

Вирішуючи спірні правовідносини, судом першої інстанції було враховано відповідні норми матеріального права, а саме положення ст.ст. 11, 14, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 357, 364 ЦК України, ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Поряд з тим, у своєму рішенні місцевий суд звертає увагу на те, що відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №5/28 від 10.03.2011 р. відповідач набув право власності на 47/100 ідеальних часток із спільної часткової власності на будівлю по вул.Конституції, 33 у с. Зоря Рівненського району Рівненської області, в межах яких проводиться реконструкція згідно дозволу №93 від 09.06.2003 р. на виконання будівельних робіт. У зв'язку із вказаним, проведення робіт з реконструкції приміщення не порушує відповідачем право власності позивача.

Поряд з тим, суд першої інстанції наголошує на тому, що з моменту визнання за відповідачем права власності на 47/100 частин будівлі бувшого Будинку побуту і припиненням спільної часткової власності, на нього розповсюджуються приписи статей 316-321 ЦК України, що зумовлює фактичну втрату сили умов пункту 9 Договору купівлі-продажу 47/100, частин приміщення Будинку побуту від 25.12.2001 р. в частині обов'язку ФОП ОСОБА_3 узгоджувати реконструкцію з Фірмою "Світязь". Таким чином, заявлена вимога позивача про заборону ФОП ОСОБА_3 на власний розсуд проводити будівельні роботи з реконструкції належної їй на праві власності частини приміщення, є обмеженням в здійсненні права власності.

Разом з тим, судом першої інстанції було враховано той факт, що судовому засіданні представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області надав пояснення в яких зазначив, що порушень норм законодавства при розробці проекту, в діях проектанта та замовника не вбачає, і, що на виконання дозволу ДАБК Рівненського району на виконання будівельних робіт від 09.06.2003 р. з реконструкції Будинку побуту з влаштуванням магазину, кафе, грального залу по АДРЕСА_1 розроблено проект, який передбачає здачу об'єкту в експлуатацію у дві черги. Перша черга будівництва, реконструкція будинку побуту з влаштуванням магазину, кафе та грального залу по АДРЕСА_1 здано в експлуатацію на підставі Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 25.12.2008 р., затвердженого розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 30.12.2008р. № 1068.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Світязь" є необгрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, а тому не підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Світязь" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2012 р. у справі № 10/78 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ ВКФ "Світязь" у справі №10/78 Вищим господарським судом України у постанові від 01 лютого 2012 року зазначається, що суди відмовляючи в задоволенні позову, не встановили та не дали оцінки тій обставині, чи припинилось право спільної часткової власності на ту частину будинку, де відповідачем за твердженням позивача здійснено добудову мансардного поверху до будівлі та чи здійснена така добудова.

Скаржник посилається на ч. 2 ст. 35 ГПК України, згідно якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Однак, судами не прийнято до уваги та не дано оцінки фактам, встановленим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. у справі № 5/28 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до ТОВ ВКФ "Світязь", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", про поділ будинку побуту, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності, яка постановою Вищого господарського суду від 07.06.2011 р. залишена без зміни.

Стосовно можливості поділу даху будівлі по АДРЕСА_1, у звязку з чим апеляційним господарським судом призначалась додаткова судова будівельно-технічна експертиза, скаржник зазначає, що реконструкція даху над належною позивачу частиною приміщень вказаної будівлі не завершена і, окрім того, дах являється конструктивним елементом спірної будівлі, який забезпечує її цілісність та необхідні технічні умови функціонування, належить обом сторонам на праві спільної власності і кожна із сторін має право користуватися даним елементом будівлі для забезпечення належного утримання та обслуговування належних їй на праві власності приміщень в цій будівлі.

Таким чином, питання поділу даху та припинення права спільної власності на нього розглядалося судом, тому посилання відповідача та суду першої інстанції на припинення права спільної власності на дах, де безпосередньо проводиться будівництво мансардного поверху, є безпідставним.

Разом з тим, скаржник стверджує, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 була зобов'язана погодити будівництво мансардного поверху з іншим співвласником - ТОВ ВКФ "Світязь", а без такого погодження будівництво мансардного поверху на даху, що є спільною власністю обох сторін, є незаконним та підлягає знесенню.

Враховуючи викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог за відсутності на те правових підстав, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати.

В свою чергу, від відповідача по справі - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2012 р. у справі № 10/78 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує наступне.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При постановленій рішення по даній справі судом першої інстанції було враховано факти, встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р. у справі №5019/2219/11 за позовом ТОВ ВКФ «Світязь»до ФОП ОСОБА_3, Національного університету водного господарства та природокористування, третя особа - Інспекція ДАБК у Рівненській області, про заборону вчинення певних дій та зобов'язання вчинити дії. Зазначена постанова апеляційного господарського суду була залишена без змін постановою Вищим господарським судом України постанова від 08.05.2012 р.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що вказівки Вищого господарського суду України, котрі містяться у постанові від 01.02.2012 р., судом першої інстанції повністю виконані під час нового розгляду цієї справи.

Як визначено у ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також відповідач стверджує, що судом першої інстанції було встановлено той факт, що звертаючись із позовом позивач не обгрунтував і не довів, які його права та інтереси порушив відповідач, розробивши Робочі проекти "Капітальний ремонт покрівлі з влаштуванням шатрового даху над будинком по АДРЕСА_1 та "Реконструкція будинку побуту з влаштуванням магазину, кафе та грального залу по АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області" в частині влаштування шатрового даху і будівництва мансардного поверху і не довів тверджень про створену будівництвом небезпеку для його частини будівлі.

Враховуючи наведене вище, відповідач вважає, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову за наявності на те правових підстав, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства, у з в'язку з чим останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2 липня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представники скаржника підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважають, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, просять рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2012 р. у справі № 10/78 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача та сама підприємець ОСОБА_3 в судовому засіданні заявили, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (Т.2, а.с. 27-31), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що що між ТОВ ВКФ "Світязь" (продавець) та підприємцем ОСОБА_3 (покупець) 25.12.2001 укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), згідно з яким продавець продав, а покупець купив 47/100 частин приміщення будинку побуту по АДРЕСА_1 які складаються з приміщення (1-11) повністю, приміщення (I -38 -41 та II -42 - II-46) повністю, частини приміщення (II - 47) площею 68, 7 м.кв., частини приміщення (II-66) площею 67,1 м.кв. та приміщення (II-69 - II-73) повністю, загальною площею 621,7 м.кв. Договір підписано уповноваженими представниками сторін та посвідчено нотаріально.

Рішенням виконавчого комітету Зорянської сільської ради від 19.02.2004 № 107 частині будівлі, що належить ОСОБА_3, присвоєно адресу: АДРЕСА_1

Решта 53/100 частин будинку побуту, що знаходиться по АДРЕСА_1 належить ТОВ ВКФ "Світязь".

Згідно з п. 9 договору покупець зобов'язаний будь-які суттєві реконструкції (зміна форми даху, фасаду, несучих стін тощо) своєї частини приміщення будинку побуту узгоджувати з продавцем, а також зробити до своєї частини приміщення окреме підведення електроліній, водопроводу, каналізації, телефонного та радіозв'язку інших необхідних комунікацій.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції аналізує ті обставини справи, на які звертають увагу сторони, обгрунтовуючи свою правову позицію у даній справі.

Так, зокрема, позивач посилається на наступні факти у справі.

Рішенням виконавчого комітету Зорянської сільської ради від 22.08.2002 р. № 258 надано згоду ОСОБА_3 на реконструкцію частини приміщення в АДРЕСА_1 під магазин та банкетний зал (Т.1, а.с. 8).

29.08.2002 р. на засіданні технічної ради Рівненського району (витяг з протоколу № 6) вирішено дати згоду на виготовлення проектної документації на реконструкцію частини колишнього приміщення будинку побуту в с. Зоря під магазин з кафетерієм підприємцем ОСОБА_3 (Т.1, а.с. 9).

Окрім того, рішенням Зорянської сільської ради від 24.12.2002 № 276/273 (Т.1, а.с. 10) надано згоду ОСОБА_3 на реконструкцію першої черги приміщення в АДРЕСА_1, яка передбачала: будівництво мансардного поверху з влаштуванням покрівлі з металочерепиці, для збереження конструкції від впливу атмосферних опадів; реконструкцію першого поверху з влаштуванням відділів промислових, продовольчих та господарчих товарів.

В подальшому рішенням Зорянської сільської ради від 03.06.2003 № 401 задоволено заяву ФОП ОСОБА_3 про дачу згоди на зміну формулювання рішення № 258 від 22.08.2002 та вирішено дати згоду на реконструкцію частини бувшого будинку побуту під магазин, кафе та гральний зал, адміністративні та виробничі приміщення підприємцю ОСОБА_3.(Т.1, а.с. 11)

З матеріалів справи вбачається (Т.1, а.с. 12), що ТОВ ВПФ "Райз-дизайн" було складено акт від 20.09.2012 р. на підставі звернення ВКФ "Світязь" про встановлення факту додаткових нагрузок на конструкції. Згідно вказаного акту 20.09.2003 р. комісією було проведено обстеження несучих конструкцій будинку побуту в с. Зоря, що належать ВКФ "Світязь". В результаті проведеного обстеження, комісія дійшла до висновку, що підприємцем ОСОБА_3 було зроблено додаткові нагрузки на конструкції, які належать ВКФ "Світязь". Разом з тим, директор ВКФ "Світязь" стверджує, що ніяких узгоджень відповідачем з ВКФ "Світязь" не було проведено.

Постановою господарського суду Рівненської області від 15.05.2006 р. у справі № 5/19 за позовом ТзОВ ВКФ "Світязь" до Зорянської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Зорянської сільської ради позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано рішення Зорянської сільської ради № 276/273 від 24.12.2002 р. про дозвіл на реконструкцію 47/100 частини приміщення будинку побуту в АДРЕСА_1, купленого нею по договору купівлі - продажу від 25.12.2001 р. (Т.1, а.с. 16-17).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду України від 11.10.2006 р. у справі № 5/19 постанову господарського суду Рівненської області від 15.05.2006 р. у справі № 5/19 залишено без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - без задоволення (Т.1, а.с. 18-20).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.10.2003 р. по справі № 11/286 відмовлено в задоволенні позову ТзОВ ВКФ "Світязь" про визнання недійсним рішення Зорянської сільської ради та про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 припинити незаконну реконструкцію даху; задоволено зустрічний позов ФОП ОСОБА_3 і визнано недійсною з моменту укладення ч. 1 п. 9 договору купівлі - продажу 47/100 приміщення будинку побуту, укладеного 25.12.2001 р. між ТзОВ ВКФ "Світязь" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2004 р. у справі № 11/286 рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.2003 р. у даній справі скасовано в частині задоволення зустрічного позову. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним частини 1 п. 9 договору купівлі - продажу від 25.12.2001 р. В частині позовних вимог про припинення незаконної реконструкції даху провадження у справі припинено. В решті рішення залишено без змін (Т.1, а.с. 95-96).

Так, зокрема, твердження скаржника з приводу того, що зведення відповідачем відповідних конструкцій порушує права та законні інтереси позивача є безпідставними з огляду на наступне.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме згідно актів від 17.01.2003 р., 23.01.2003 р., 30.01.2003 р. комісією у складі: голови Зорянської сільської ради - ОСОБА_6, представника проектної організації НДВБЦ УДУВГП - ОСОБА_7, власника двоповерхової частини будівлі будинку побуту - ОСОБА_3; інженера з водопостачання ДП "Комунсервіс" с. Зоря Рівненського району було встановлено причини затоплення приміщення, а саме: аварійне пошкодження існуючої рубероїдної покрівлі; відсутність відведення води внутрішніми водостоками у дощову мережу; закритий доступ атмосферної води розділяючою новозбудованою перегородкою до трапів внутрішньої каналізації з боку стіни триповерхової частини будівлі будинку побуту (Т.2, а.с. 40-42).

Окрім того, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Рівненського району підприємцю ОСОБА_3 було надано дозвіл № 93 від 09.06.2003 р. на виконання будівельних робіт з реконструкції будинку побуту з влаштуванням магазину, кафе, грального залу по АДРЕСА_1 Строк дії дозволу було продовжено до 30.12.2007 р. (Т.1, а.с. 52).

На виконання умов договору СПД ФО ОСОБА_3 замовлено в Українському державному університеті водного господарства та природокористування звіт про технічний стан будівлі будинку побуту.

Відповідно до звіту Українського державного університету водного господарства та природокористування "Про технічний стан будівлі будинку по АДРЕСА_1" за результатами обстеження комісія прийшла до висновку, що для збереження будівлі в цілісному стані та припинення процесів руйнування будинку пропонуються такі заходи: провести терміновий та якісний ремонт покрівлі із заміною її конструкції з плоскої на шатрову в зав'язку з тим, що кліматичні умови Рівненщини (велика кількість атмосферних опадів) і велика площа покрівлі роблять недоцільним (неекономічним) відновлення плоскої покрівлі (необхідність майже щорічного ремонту); здійснити ряд заходів по захищенню залізобетонних ригелів каркасу, а саме: виконати очищення арматури від корозії та відновлення захисного шару конструкції шляхом оштукатурення ригелів важким цементним розчином з силікатизуючими добавками, розробити конструкцію підсилення порушеного ригеля профільним металом та виконати її (Т.1, а.с. 30-39).

Разом з тим, Українським державним університетом водного господарства та природокористування було складено звіт "По обстеженню конструкцій перекриття першого та другого поверхів частини будинку побуту в с. Зоря, Рівненського району, визначення їх технічного стану та розрахунок несучої здатності". За результатами проведеного обстеження, комісія прийшла до висновку, що на плити перекриття будівлі допускається прикласти повне розрахункове навантаження не більше 385 кгс/м-2 (без врахування власної ваги самих плит) при умові заміни двох монолітних ділянок. Максимальне додаткове навантаження на ригелі - 2290 кгс/мп при умові, що ригелі Р-1 та Р-2 будуть посилені, або на них не буде прикладене додаткове навантаження, а опирання ригеля Р-5 буде відповідати нормативним вимогам. Максимально можливе додаткове навантаження на колони - 72300 кгс (Т.1, а.с. 43-49).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2012 р. у справі № 5/28 апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 було задоволено частково. Рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.2009 р. у справі № 5/28 у п. 2 в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким виділено в натурі суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 47/100 ідеальних часток із спільної часткової власності на будівлю по АДРЕСА_1 у селі Зоря Рівненського району Рівненської області, а саме: приміщення (І-ІІ) повністю, приміщення (І-38 - І-41 та ІІ-42 - ІІ-46) повністю, частину приміщення (ІІ-47) площею 68,7 м-2, частину приміщення (ІІ-66) площею 67, 1 м-2 та приміщення (ІІ-69 - ІІ-73) повністю, загальною площею 621,7 м-2; в задоволенні рншти позовних вимог відмовлено. В решті рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.2009 р. у справі № 5/28 залишено без змін (Т.1, а.с. 104-106).

Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2012 р. у справі № 5/28 набрала законної сили та залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011 р. у справі № 5/28 (Т.1, а.с. 107-108).

При цьому залишаючи без змін постанову апеляційного суду Вищий господарський суд України у своїй постанові від 07.06.2011 р. у справі № 5/28 зазначив: щодо посилань скаржника на те, що відносини сторін стосовно спільного майна врегульовані договором купівлі-продажу, слід зазначити, що набуття спільної часткової власності на майно не може виключати його трансформації в майбутньому, оскільки це прямо передбачено нормами Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.12.2011р. у справі № 5019/2219/11 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Світязь" до відповідачів: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Національного університету водного господарства та природокористування про заборону вчинення певних дій та зобов'язання вчинити дії.

В результаті перегляду в апеляційному порядку, вказане рішення суду першої інстанції від 26.12.2011 р. у справі № 5019/2219/11 залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р. у справі № 5019/2219/11 (Т.1, а.с. 290-294).

Отже, вказаними вище судовими актами були встановлені факти, які мають преюдиціальне значення при вирішенні даних спірних правовідносин за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Світязь" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3. Так, зокрема, судами було вирішено питання про набуття відповідачем права власності на 47/100 ідеальних часток із спільної часткової власності на будівлю по АДРЕСА_1 в межах яких проводиться реконструкція згідно дозволу №93 від 09.06.2003 р. на виконання будівельних робіт.

Разом з тим, рішенням суду першої інстанції, залишеним в силі судом апеляційної інстанції, було встановлено відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог стосовно заборони фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 проводити будівельні роботи з реконструкції 47/100 частини приміщення по АДРЕСА_1 Рівненського району, використовувати під час реконструкції 47/100 частини приміщення по АДРЕСА_1 Рівненського району робочий проект "капітальний ремонт покрівлі з влаштуванням шатрового даху над будинком по АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області" та робочий проект "Реконструкція будинку побуту з влаштуванням магазину, кафе та грального залу по АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області" в частині влаштування шатрового даху та будівництва мансардного поверху.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення діючого законодавства.

Приписами статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 статті 317 ЦК України, встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК України, співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (при будову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розмір часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, суб'єктивне цивільне право кожного учасника права спільної часткової власності на виділ своєї частки зумовлює право учасника отримати у власність в натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсації за нього, при цьому право спільної власності щодо суб'єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється.

У відповідності до положень статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд: власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії: які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; власність зобов'язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі: держава не втручається у здійснення власником права власності; діяльність власника може бути обмежена' чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами 1-2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.

У зв'язку із визнанням за відповідачем права власності на 47/100 частин будівлі бувшого Будинку побуту і припиненням спільної часткової власності, на нього розповсюджуються приписи статей 316-321 ЦК України про право власності, яке встановлює права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, вказані обставини справи зумовлюють фактичну втрату сили умов пункту 9 Договору купівлі-продажу 47/100, частин приміщення Будинку побуту від 25.12.2001 р. в частині обов'язку ФОП ОСОБА_3 узгоджувати реконструкцію з Фірмою "Світязь".

Отже набуття спільної часткової власності на майно не може виключати його трансформації в майбутньому, оскільки це прямо передбачнео законом, про що вказано також в постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2011 р. у справі № 5/28 .

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду , щодо того, що звертаючись із позовом, позивач не обгрунтував і не довів, які його права і інтереси порушив відповідач, розробивши Робочі проекти «Капітальний ремонт покрівлі з влаштуванням шатрового даху над будинком по АДРЕСА_1» та «Реконструкція будинку побуту з влаштуванням магазину, кафе та грального залу по АДРЕСА_1» в частині влаштування шатрового даху та будівництва мансардного поверху» і не довів тверджень про створену будівництвом небезпеку для його частини будівлі.

Як вбачається з листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області № 01-07/1080 від 11.11.2011р. направленого позивачу, порушень норм законодавства при розробці проекту, в діях проектанта та замовника не вбачає, і, що на виконання дозволу ДАБК Рівненського району на виконання будівельних робіт від 09.06.2003 р.№93 з реконструкції Будинку побуту з влаштуванням магазину, кафе, грального залу по АДРЕСА_1 розроблено проект, який отримав позитивний висновок комплексної державної експертизи Рівненської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи від 23.05.2003р. № 52 та передбачає здачу об'єкту в експлуатацію у дві черги. Перша черга будівництва, реконструкція будинку побуту з влаштуванням магазину, кафе та грального залу здано в експлуатацію на підставі Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 25.12.2008 р., затвердженого розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 30.12.2008р. № 1068. Дані обставини підтверджені представником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області під час розгляду спарви в суді першої інстанції.

Доказів завершення другої черги даного будівництва , до якої входить і будівництво мансардного поверху сторони суду не надали.

З постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р., що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, призначеної у справі № 5/28 Львівським апеляційним господарським судом, на другому поверсі будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 влаштовано цегляну перегородку, яка відділяє частину приміщень, належних ФОП ОСОБА_3 від приміщень, належних ТзОВ ВКФ «Світязь»; належні ОСОБА_3 приміщення є ізольованими, мають окремий вхід, окреме інженерне забезпечення (водопостачання, водовідведення, електропостачання, телекомунікації, автономне опалення). Як зазначено у цьому висновку та підтверджено експертом в судовому засіданні, фактично сторони провели поділ в натурі будинку побуту, що знаходиться АДРЕСА_1 згідно належних їм часток.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що дах який реконструкція якого проводиться відповідачем, знаходиться лише над частиною приміщення, яке належить ФОП ОСОБА_3

Також слід зазначити, що рішення виконавчого комітету Зорянської сільської ради від 22.08.2002 р. № 258 та рішення Зорянської сільської ради від 03.06.2003 р. № 401 є чинними.

За таких обставин справи, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні останніх.

Окрім того, відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності від 21.03.2012 р. (Т.1, а.с. 246) з тих підстав, що позивачу було відомо про здійснення відповідачем робіт по реконструкції належних останньому приміщень по АДРЕСА_1 у 2003 році, тобто за п'ять років до звернення з даним позовом до суду. Таким чином, позивач пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, який з урахуванням встановленого ст. 7 ГПК України місячного строку розгляду претензії, почав свій перебіг з 11 серпня 2003 року.

Вказана заява відповідача про застосування строку позовної давності цілком правомірно була залишена без розгляду судом першої інстанції, зважаючи на безпідставність заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки останні спростовуються матеріалами справи, наведеним вище та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2012 р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Світязь" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2012 р. у справі № 10/78 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Світязь" - без задоволення.

2. Справу № 10/78 передати в господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.