Справа №2-а-1314/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Разумова І.Є.

Номер провадження 22-а/1890/3026/12 Суддя-доповідач - Левченко

Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області

про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії,-

встановила:

13 травня 2010 року ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалід ІІ групи, отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 червня 2010 року вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області провести ОСОБА_2 перерахунок державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з 01 січня 2010 року по 31 травня 2010 року включно з урахуванням здійснених в ці періоди виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь позивача з управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 80 грн..

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовує свої вимоги тим, що позивач отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інвалід ІІ групи у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, і це не заперечується відповідачем, що позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи по захворюванню, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення йому виплати основної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 22.05.2008 року.

На думку колегії суддів, місцевим судом вірно застосовано положення Законів України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(в редакції від 06 червня 2006 року), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про Державний бюджет України на 2008 - 2009 роки".

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо застосування положень ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обрахунку мінімального розміру пенсії за віком та застосування норм ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Також суд першої інстанції вірно не врахував доводи відповідача з посиланням на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі-Закон № 796-ХІІ), якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи при цьому положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, колегія суддів вважає, що по суті позовних вимог оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Однак, вирішуючи питання відшкодування судових витрат суд помилково стягнув з управління ПФУ на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 80 грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу XII „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатам", колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 червня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області на користь ОСОБА_2 37 грн. на відшкодування судових витрат.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -