Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/2049/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Мягкий О.В.

Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

20.06.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Карпенка О.Л.

Черниш Т.В. при секретарі Дімановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 11 травня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року старший державний виконавець Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ Літвінова О.П. звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника.

Зазначала, що у провадженні знаходиться виконавчий лист №2-6197, виданий 2 грудня 2010 року Ленінським районним судом м.Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 195 000 грн. за договором позики від 13 лютого 2010 року, сплачений судовий збір в сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. На підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу 30 грудня 2010 року та наданий строк для добровільного виконання рішення суду до 6 січня 2011 року. У зв»язку з невиконанням у добровільному порядку рішення суду, державним виконавцем направлені запити до реєструючих органів для перевірки майнового стану боржника та з»ясовано, що за останнім зареєстрований автомототранспорт, який оголошено у розшук, та нерухоме майно: за адресою АДРЕСА_1, яка є об»єктом обтяження на підставі договору іпотеки від 18 січня 2007 року. Згідно відповідей ПФУ в Ленінському районі, Кіровоградської ОДПІ ОСОБА_3 відповідно на обліку не перебуває, та на податковому обліку, як фізична особа-підприємець, не значиться. За час перебування виконавчого листа на виконанні боржником сплачено 25 066 грн. Неодноразовими виходами державного виконавця за вищезазначеною адресою потрапити до домоволодіння не вдається, про що свідчать акти від 13 березня, 6,17, 23 квітня 2012 року. Протягом тривалого часу боржник дає обіцянки сплатити борг, проте остання сплата коштів мала місце 9 червня 2011 року в сумі 8 000 грн. Тому державний виконавець і просила постановити ухвалу про примусове проникнення до житла боржника.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 11 травня 2012 року подання старшого державного виконавця задоволено. Дано дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_3: квартири АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій - опису та арешту майна за виконавчим листом від 20 грудня 2010 року, виданим Ленінським районним судом м.Кіровограда.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали суду, постановленої з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, зокрема, що державний виконавець не надала суду жодного доказу направлення їй будь-якого повідомлення здійснення виконавчих дій, чим порушила її право на добровільне виконання зобов»язання. При цьому вона письмово підтверджувала бажання про добровільне виконання рішення суду. Акти ж складалися державним виконавцем в робочий час, коли вона була відсутня. У письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 посилався, зокрема, на те, що виконавче провадження відкрито ще 30 грудня 2010 року з одночасним накладенням арешту на все майно боржника за адресою: АДРЕСА_1, і постанова про відкриття виконавчого провадження і одночасний арешт була направлена і отримана боржником. Однак упродовж 2010-2012 років рішення суду не виконано і боржник не тільки ухиляється від добровільного виконання рішення суду, а й намагається затягнути процедуру примусового стягнення, ухиляючись від сплати боргу, не дивлячись на неодноразові виклики до державного виконавця, складені ним акти та обізнаність заходів щодо примусового виконання.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 2 грудня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 за договором позики стягнуто 195 000 грн. та сплачений судовий збір в сумі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., на виконання якого 20 грудня 2010 року судом виданий виконавчий лист (а.с.68-69, 77-78).

На підставі цього постановою старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 30 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа, про що боржник належним чином був повідомлений, як і про примусове виконання рішення у разі невиконання його добровільно у встановлений державним виконавцем строк (а.с. 79).

Матеріалами справи та виконавчого провадження також підтверджується, що у добровільному порядку рішення суду не було виконано і державним виконавцем здійснювались виконавчі дії по його примусовому виконанню, спрямовані на виявлення та звернення стягнення на майно боржника (а.с.97-99).

Згідно наявного у матеріалах справи письмового зобов»язання від 16.11.2011 року боржник зобов»язувалась щомісячно сплачувати позивачу по 5 000 грн. (а.с.100).

Встановлено також, що за час перебування виконавчого листа на виконанні боржником сплачено 25 066 грн. і останній платіж в розмірі 8 000 грн. мав місце 9 червня 2011 року.

Згідно актів державного виконавця від 13 березня, 6, 17, 23 квітня 2012 року потрапити до домоволодіння за адресою проживання боржника не вдається (а.с.113-117).

Пунктом 15 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»державного виконавця наділено повноваженнями при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника-фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням представників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Враховуючи викладене, неможливість виконання судового рішення, відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 376 ЦПК України суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про надання дозволу на примусове проникнення до квартири за зазначеною адресою для проведення виконавчих дій по примусовому виконанню судового рішення, оскільки таке проникнення до житла передбачено законом та викликано необхідністю.

Тому безпідставними є доводи скарги, які не ґрунтуються на законі і висновків суду не спростовують.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 11 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча:

Судді: