Судове рішення #2367159
2/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ


                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


  "11" червня 2008 р.                                  м.Чернівці                                 Справа № 2/118


Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович при секретарі Косташ О.І., розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-Транс"


до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №435/23000062300/0 від 15 квітня 2008 року


за участю представників:

від позивача –Королюк В.І., доручення від 20.05.2008р., Ранжук С.В., довіреність від 20.05.2008р.

від відповідача –Лучкіна Г.В., довіреність № 3356/9/10-007 від 08.04.2008р.


СУТЬ СПОРУ:          Приватне підприємство з іноземними інвестиціями “Земі-транс” с.Остриця Герцаївського району звернулось з позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 435/23000062300/0 від 15.04.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 291388грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих на внутрішньому ринку України автотранспортних засобів згідно вимог п.1.20 (п.п.1.20.1, 1.20.2) ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Перевіряючі прийшли до висновку, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій  реалізації товару на території України.

Крім того, у відповідності до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.

Актом документальної перевірки № 4/23-32626146 від 11.01.2008р. підтверджується право ПП “Земі-транс” на включення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого при імпорті автотранспортних засобів, в повному обсязі, без перерахунку в залежності від фактурної вартості, (ст. 13 акту) за період з 01.01.2006р. по 30.09.2007р.

Фактична сплата податку на додану вартість у попередньому звітному періоді в сумі 291388грн. підтверджується вантажними митними деклараціями та банківськими виписками.

Відповідач позовні вимоги заперечує посилаючись на наступне.

Перевіркою встановлено, що згідно з поданою ПП “Земі-транс” до Новоселицької МДПІ податкової декларації з ПДВ за січень 2008 року (вх. від 20.02.2008р. № 636) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 291388грн.

Згідно з даними декларації:

•залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 4077420грн.

•сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (р.17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 291388грн.

•сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), складає 291388грн.

Причиною виникнення від’ємного значення податку на додану вартість є  здійснення ПП “Земі-транс” імпортних операцій по ввезенню транспортних засобів на митну територію України, відповідно до пп.7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97 від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), при яких право платника податку на податковий кредит виникає при сплаті податкових зобов’язань згідно пп.7.3.6 п.7.3 ст. 7 даного Закону.

У порушення вимог п. 4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. підприємством занижено базу оподаткування за грудень 2007 року в сумі 712940грн. та за січень 2008 року в сумі 250422грн. за рахунок реалізації товарів нижче за звичайні ціни, а саме нижче митної вартості, яка підлягає державному регулюванню згідно із законодавством.

Безпідставним є посилання позивача в позовній заяві на той факт, що актом документальної перевірки № 4/23-32626146 від 11.01.2008р. Новоселицька МДПІ підтвердила право ПП “Земі-транс” на включення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого при імпорті автотранспортних засобів, в повному обсязі, без  перерахунку в залежності від фактурної вартості, оскільки даним актом охоплено лише період з 01.01.2006р. по 30.09.2007р., а актом № 497/23-32626146 від 15.04.2008р. встановлено порушення ПП “Земі-транс” норм податкового законодавства за грудень 2007 року та січень     2008 року.

Безпідставним є також посилання позивача у позовній заяві на відсутність підтвердження податковим органом даних щодо залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду, який дорівнює нульовому значенню, оскільки фактично за даними перевірки в грудні 2007 року позитивне значення (р.18.1 Декларації) становить 153193грн., в січні 2008 року –94864грн.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями станом на 28.12.2007р.), якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону  має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

У порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями станом на 28.12.2007р.) відсутнє від’ємне значення (р. 18.2 Декларації) на протязі двох періодів тому підприємством безпідставно завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 291388грн.

У судовому  засіданні 21.05.2008 оголошено перерву до 09.06.2008.

09.06.2008 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.2008.

Одночасно відповідач звернувся в суд з клопотанням про відкладення розгляду справи з метою надання роз’яснень Державною податковою адміністрацією в Чернівецькій області щодо спірного питання з приводу визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість при подальшій реалізації імпортного товару.

Суд вважає, що правових підстав для задоволення даного клопотання немає, оскільки відповідач уже виклав свою позицію у акті перевірки від 15.04.2008р. за № 479/23-32626146, відповідно до якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.04.2008р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд встановив.

За результатами виїзної позапланової перевірки приватного підприємства з іноземними інвестиціями “Земі-транс” с.Остриця Герцаївського району з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно акту № 479/23-32626146 від 15.04.2008р. Новоселицькою міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 435/23000062300/0 від 15.04.2008р. Даним податковим повідомленням-рішенням приватному підприємству з іноземними інвестиціями “Земі-транс” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 291388грн.

Суд вважає, що податковим органом безпідставно зменшено позивачу суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 291380грн., а тому прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.04.2008р. № 435/23000062300/0 підлягає визнанню нечинним з таких підстав.

Так, приватне підприємство “Земі-транс” у грудні 2007 року імпортувало автотранспортні засоби і реалізувало їх на внутрішньому ринку України за договірними цінами. База оподаткування за грудень 2007 року, що розрахована за договірними цінами, склала 392325грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно пп. 1.20.1 п.1.20. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна –це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності-однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на  товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням  (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; надання дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності –однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове корегування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Як свідчать матеріали справи, саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як передбачено вищевказаними нормами, позивач реалізував легкові  автомобілі на внутрішньому ринку України.

Також матеріали справи підтверджують те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автомобілів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Перевіряючі дійшли висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як “митна вартість” та “звичайна ціна” при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Відповідно до п. 1.20.10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а для платників податку, визначених природними монополістами згідно із  законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Отже, податковий орган не мав правових підстав, передбачених пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, для визначення позивачу податкових зобов’язань за непрямими методами, а відтак діяв не у спосіб, передбачений Законом. Тому, обчисливши та сплативши податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажних митних декларацій, оформлених відповідно до вимог законодавства, ПП Земі-транс” мало право на податковий кредит згідно пп. 7.2.7 п. 7.2  ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Нарахування ж податкових зобов’язань на автотранспортні засоби, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи із митної вартості, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Зроблений відповідачем висновок про заниження позивачем податкового зобов’язання за грудень 2007 року в сумі 142588грн є безпідставним і не відповідає вимогам законодавства.

Суд вважає також, що безпідставним є посилання податкового органу в акті перевірки на те, що позивач не мав права відносити до податкового кредиту весь податок на додану вартість фактично сплачений на митниці (тобто нарахований на митну вартість), повинен був розрахувати суму ПДВ для включення до податкового кредиту, виходячи з факту вартості імпортованих товарів з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов’язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 цього ж Закону.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної  у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Підпунктом 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення податку на додану вартість для цілей розмитнення регулюється нормами Закону України “Про податок на додану вартість” та митного законодавства і визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов’язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно із законами України з питань оподаткування, то і сплачений при імпорті товарів ПДВ включається до складу податкового кредиту платника податку повністю.

Отже, як вбачається з положень Закону України “Про податок на додану вартість”, даний Закон не містить обмежень права платника на віднесення до податкового кредиту суми податку розрахунком з фактурної вартості товару. Визначене законодавством право платника податку на додану вартість на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту залежить від факту сплати ним цього податку та належного підтвердження цієї обставини.

Тотожну позицію висловлено Державною податковою адміністрацією України у листі від 06.04.2007р. за № 2049/7/16-1517.

Позивачем сплачено податок на додану вартість у розмірі 291388грн. за ввезені та розмитнені транспортні засоби, що підтверджується вантажно-митними деклараціями та банківськими виписками, які підлягають включенню до податкового кредиту за грудень 2007 року, а тому зменшення позивачу податкового кредиту за вказаний період на 222695грн. являється безпідставним.

Окрім того, актом документальної перевірки № 4/23-32626146 від 11.01.2008р. Новоселицька МДПІ підтвердила право ПП “Земі-транс” на включення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого при імпорті автотранспортних засобів, у повному обсязі, без перерахунку в залежності  від факту вартості (ст. 13 акту) за період з 01.01.2006р. по 30.09.2007р.

Отже, від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту в грудні 2007 року складає 212090грн., а від’ємне значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у січні 2008 року складає 36512грн.

Також, перевіряючими у акті перевірки від 15.04.2008р. зазначається, що залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду дорівнює “0”.

Проте, фактична сплата позивачем податку на додану вартість у попередньому періоді в сумі 291388грн. підтверджується, як зазначалось вище, вантажно-митними деклараціями та банківськими виписками.

Таким чином, зроблені висновки податковим органом про завищення підприємством сум, заявлених до бюджетного відшкодування, не відповідають обставинам справи.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дії, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відтак, оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186, п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, с у д –


П О С Т А Н О В И В:


1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 435/23000062300/0 від 15 квітня 2008 року.

3. Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства з іноземними інвестиціями “Земі-транс” с.Остриця Герцаївського району  (ід. код 32626146, п/р 260006995 в Райффайзен банк Аваль) держмито в сумі 3,40 грн.


Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.



Суддя                                                             І.В. Скрипничук


  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.07.2017
  • Дата етапу: 19.07.2017
  • Номер:
  • Опис: Скарга на дії ДВС
  • Тип справи: Скарга на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.01.2018
  • Дата етапу: 30.01.2018
  • Номер:
  • Опис: на дії державного виконавця
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Львівський апеляційний господарський суд
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Залишено без розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.03.2018
  • Дата етапу: 02.04.2018
  • Номер:
  • Опис: про визнання реконструкції адмінбудинку під восьмиквартирний житловий будинок недійсним та визнання права власності на майно-42138 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.10.2019
  • Дата етапу: 17.02.2020
  • Номер:
  • Опис: про визнання реконструкції адмінбудинку під восьмиквартирний житловий будинок недійсним та визнання права власності на майно-42138 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.11.2020
  • Дата етапу: 19.11.2020
  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 27.06.2023
  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 26.06.2023
  • Номер:
  • Опис: Видача дублікату наказу
  • Тип справи: Про видачу дубліката виконавчого документу (п.19 розділу ХІ ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 26.06.2023
  • Номер:
  • Опис: Заміна сторони у виконавчому провадженні
  • Тип справи: Про заміну сторони виконавчого провадження (ст.334 ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Зареєстровано
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 26.06.2023
  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 06.07.2023
  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 06.07.2023
  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 06.07.2023
  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 06.07.2023
  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 06.07.2023
  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 06.07.2023
  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 06.07.2023
  • Номер:
  • Опис: Видача дублікату наказу
  • Тип справи: Про видачу дубліката виконавчого документу (п.19 розділу ХІ ГПК)
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.06.2023
  • Дата етапу: 06.07.2023
  • Номер:
  • Опис: про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону
  • Тип справи: Інші типи заяви
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.01.2024
  • Дата етапу: 02.01.2024
  • Номер:
  • Опис: про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону
  • Тип справи: Інші типи заяви
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.01.2024
  • Дата етапу: 03.01.2024
  • Номер:
  • Опис: про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону
  • Тип справи: Інші типи заяви
  • Номер справи: 2/118
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Скрипничук I.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.01.2024
  • Дата етапу: 24.01.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація