ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2012 року 14:54 № 2а-2543/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.12.2011р. №000207/1740

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт господарської діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) в якій просить суд: визнати недійсним рішення податкової інспекції Голосіївського району міста Києва № 000207/1740 від 13 грудня 2011 року про нарахування суми грошового зобов'язання у розмірі 29640,75 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2543/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 03 квітня 2012 року.

У попередньому судовому засіданні 03 квітня 2012 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовної заяви, з посиланням на її безпідставність та просив суд відмовити у її задоволенні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-2543/12/2670 до судового розгляду у судовому засіданні на 17 квітня 2012 року, яке відкладалось на 27 квітня 2012 року, у зв'язку з неявкою позивача.

У судовому засіданні 27 квітня 2012 року виникло питання про заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на належного Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією суб'єкта владних повноважень.

Позивач у судовому засіданні 27 квітня 2012 року підтримав клопотання відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2012 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

У подальшому судові засідання відкладались у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 12 червня 2012 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні 12 червня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням не безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 12 вересня 2011 року № 89/1740/НОМЕР_1 про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування громадянина -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 13 серпня 2008 року по 31 березня 2011 року.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 05 серпня 2011 року № 2246 «Про проведення документальної планової перевірки», повідомлення про проведення перевірки № 532/17-412 та направлення від 15 серпня 2011 року № 2656/17-40, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 13 серпня 2008 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 вересня 2011 року № 89/1740/НОМЕР_1.

У висновку акту проведеної планової виїзної перевірки встановлено наступні порушення:

- перевіркою було зроблено перерахунок податку з доходів фізичних осіб з доходу, отриманого підприємцем за І кварвтал 2009 року, II півріччя 2010 року та І кварлатл 2011 року та встановлено, що відповідно до вимог статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92, із змінами та доповненнями, та підпункту 177.2 статті 177 «Податкового кодексу України» № 2756-VІ від 02 грудня 2010 року, із змінами та доповненнями за результатами перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 донараховано податок з доходів фізичних осіб за І квартал 2009 року та II півріччя 2010 року в сумі 5069,68 грн., за І квартал 2011 року - 2117, 29 грн.;

- вимог підпункту а пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22 травня 2003 року із змінами та доповненнями, та підпункту 177.5 статті 177 «Податкового кодексу України»№ 2756-VI від 02 грудня 2010 року, із змінами та доповненнями, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 подавав декларації за I квартал 2009 року, II півріччя 2010 року та I квартал 2011 року з перекрученими даними;

- вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, із змінами та доповненнями, підпункту 187.1 статті 187 та підпункту 200.1 статті 200 «Податкового кодексу України» № 2756-VІ від 02 грудня 2010 року, із змінами та доповненнями, за період з 02 вересня 2008 року по 31 грудня 2010 року встановлено заниження задекларованих Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 показників у рядку 1 декларації з податку на додану вартість на суму 22 819,00 грн. та в період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року на суму 1289,00 грн.

- за результатами перевірки донараховано податок на додану вартість на загальну суму 24105,00 грн. - вимог пунктів 1, 3, 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, із змінами і доповненнями, а саме: реалізовано продукцію та надано послуги за готівку, перебуваючи на загальній системі оподаткування, на загальну суму 43 964,80 грн. (з ПДВ) без застосування реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 22 вересня 2011 року № 000150/1740 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 961, 25 коп., з яких, за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 23 969, 00 грн., за штрафними санкціями - на 5992, 25 грн.

Слід зазначити, що за результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 01 грудня 2011 року № 15720/7/25-214 скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 від 01 жовтня 2011 року (вх. 973/ПДПА у місті Києві від 03 жовтня 2011 року) задоволено частково, на підставі якої Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва винесені податкове повідомлення - рішення від 13 грудня 2011 року № 000207/1740, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 640, 75 коп., з яких, за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 23 969, 00 грн., за штрафними санкціями - на 5671, 75 грн. та податкове повідомлення - рішення від 13 грудня 2011 року № 000208/1740, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06 липня 1995 року за порушення пунктів 1, 3, 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Позивач не погоджується із вищезазначеними висновками акту перевірки, рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 01 грудня 2011 року № 15720/7/25-214 про результати розгляду скарги та винесеним на їх підставі податковим повідомленням - рішенням , з огляду на що просить суд задовольнити адміністративний позв в повному обсязі та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13 грудня 2011 року № 000207/1740.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.

Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року) так і після, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року та приписів Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 в періоди з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року, з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.

Валовий доход сформовано за даними виписок про рух коштів на розрахункових рахунках (поточного гривневого) та книги обліку доходів і витрат.

Представник відповідача зазначає, що при перевірці руху коштів по поточному розрахунковому рахунку № 26005052707470, відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк», книги обліку доходів та витрат від 19 січня 2009 року за № 17/225-25236/П, книги обліку доходів та витрат від 22 лютого 2011 року за № 29950/П/17-225 та наданих пояснень СПД - фізичною особою ОСОБА_1 було встановлено заниження оподатковуваного доходу на загальну суму 47913,17грн. (Ікв. 2009 року - 28917, 63 грн., II півріччя 2010 року - 4880, 26 грн., І квартал 2011 року - 14115, 28 грн.).

Перевіркою встановлено порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 (далі по тексту - Декрект № 13-92), пункту 19.1 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі по тексту - Закон № 889-ІV), пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України та донараховано падаток на доходи від підприємницької діяльності у сумі 7186,97 грн.

Дослідивши матеріали адімінстративної справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із висновками податкового органу з огляду на насутіпне.

Відповідно до підпункту «з»пункту 1.3. статті 1 Закону № 889-ІV (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Пунктом 1.6. статті 1 Закону № 889-ІV загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Підпунктом 9.12.1. пункту 9.12 статті 9 Закону № 889-ІV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» 26 грудня 1992 року № 13-92 (далі по тексту - Декрет № 13-92) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У судових засіданнях позивач стверджував, що під час проведення перевірки перевіряючим зараховано до валового доходу суми коштів, які були внесені на власний рахунок, як власні заощадження, а не як торгівельна виручка.

При цьому, згідно з поясненнями від 20 вересня 2011 року наданими позивачем під час проведення перевірки (копії пояснень містяться в матеріалах справи), задекларована виручка складається з коштів, які надійшли по безготівковому розрахунку та у готівковому вигляді. Під терміном «власні кошті», які відображені в банківських виписках в строчці призначення платежу мається на увазі торгова виручка одержана від кінцевого споживача, отримана від продажу канцтоварів в магазині.

Таким чином, суд погоджується із висновками податкового органу, зазначеному в акті перевірки від 12 вересня 2011 року № 89/1740/НОМЕР_1 щодо заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на доходи від підприємницької на суму 7186, 97 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 13 грудня 2011 року № 000207/1740, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 640, 25 коп., з яких, за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 23 969, 00 грн., за штрафними санкціями - на 5671, 75 грн. Окружний адміністративний суд міста Києва, також, погоджується із податковим органом з огляду на наступне.

В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді з 02 вересня 2008 року по 31 березня 2011 року фактично підприємець, згідно з наданими документами; здійснював оптово - рознічну торгівлю канцелярськими товарами, офісним папером; торгівлю холодильним та торгівельним обладнанням, надавав послуги з заправки та відновлення картриджів, що не спростовано позивачем у судових засіданнях.

Перевіркою встановлено, що у період з 02 вересня 2008 року по 31 березня 2011 року позивач занизив податок на додану вартість на загальну суму 23969,00 грн. (в т.ч. за період з 02 вересня 2008 року по 31 грудня 2010 року на суму 22683,00 грн., з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року на суму 1286,00 грн.

Згідно з даними акту перевірки заниження податку відбулося внаслідок заниження задекларованих податкових зобов'язань (показників у рядку 1 декларації з податку на додану вартість, копії яких містяться в матеріалах справи); заниження обсягів податкових зобов'язань склало за III квартал 2008 року - 97,00 грн., за IV квартал 2008 року - 440,00грн., за 2009 рік -6918,00 грн., за 2010 рік - 15228,00грн., за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року - 1286,00 грн.

На підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, представник відповідача зазначає, що висновок щодо заниження податкового зобов'язання ґрунтується на даних звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку; банківських виписок за період з 02 вересня 2008 року по 31 березня 2011 року, книг обліку доходів та витрат, копії яких додані до матеріалів справи.

В книгах обліку доходів та витрат відображались дані з доходів отриманих від здійснення роздрібної торгівлі за готівкові кошти в магазині за адресою: місто Київ, вул. Якуба Коласа, 2, при цьому, податковим органом встановлено, що обсяг виручки у II півріччі 2010 року складає 472528 грн.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 6.1.1. пункту 6.1. статті 6 цього Закону встановлено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Одночасно, підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З урахуванням викладеного, на підставі наявних в матеріалах справи доказів (копії Книг обліку доходів та витрат, які веде громадянин-суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 протягом календарного року за 2008-2011 роки, копії декларацій з податку на додану вартість, які подавались позивачем до податкового органу протягом 2008-2011 років) суд вважає обґрунтованими висновки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 640, 25 коп., з яких, за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 23 969, 00 грн., а податкове повідомлення рішення від 13 грудня 2011 року № 000207/1740 таким, що не підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення рішення від 13 грудня 2011 року № 000207/1740 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 5671, 75 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX «Перехідних положень» Податкового кодексу України з 01 січня 2011 року втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого до 01 січня 2011 року застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

Зокрема, пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 7 розділу XIX «Перехідних положень»Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 000207/1740.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов Суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова