ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 червня 2012 року № 2а-5917/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №000891703 від 14.04.2011
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якій просить суд: визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 14 квітня 2011 року № 0000891703; зобов'язати повернути перераховані кошти на підставі податкової вимоги Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 17 серпня 2011 року у розмірі 12 967, 52 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-5917/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15 травня 2012 року, яке відкладалось на 12 червня 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 12 червня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовної заяви зазначив, що ОСОБА_1 не є власником та користувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, тому, на думку представника позивача, ОСОБА_1 не повинен сплачувати податок на землю.
Крім цього, представник позивача посилаючись на відсутність грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яку надає Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держкомзему), просить суд скасувати спірне податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Мотивуючи письмові заперечення, подані через канцелярію суду 14 червня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду), зазначив, що договором купівлі-продажу від 06 березня 2006 року посвідчується право власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення загальною площею 364,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, тому, посилаючись на приписи пункту 287.6. статті 287 Податкового кодексу України, відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою.
Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-5917/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) зареєстрований як фізична особа - підприємець Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 14 липня 2000 року, місце проживання фізичної особи - підприємця: 0222, АДРЕСА_1 (копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В01 № НОМЕР_3 міститься в матеріалах справи).
Згідно Свідоцтва платника єдиного податку серії Б № НОМЕР_4, позивачем обрано спрощену систему оподаткування 14 січня 2012 року за ставкою єдиного податку - 5%.
З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 14 квітня 2011 року № 0000891703, згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 розділу II та пункту 286.5. статті 286 розділу XIII Податкового кодексу України фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за плату за землю громадянами у розмірі 12 767, 52 грн.
Попередньо, відповідачем на адресу позивача направлялась податкова вимога від 17 серпня 2011 року № 78 із вимогою сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 12767,52 грн.
Не погоджуючись із визначенням відповідачем податкового зобов'язання з плати за землю, позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва із відповідною заяву про скасування податкового повідомлення - рішення від 14 квітня 2011 року № 0000891703.
Листом Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 20 жовтня 2011 року № 5283/Т/17-212 позивачу надано відповідь із роз'ясненням підстав винесення спірного податкового повідомлення - рішення та обґрунтуванням суми визначеного податкового зобов'язання (метод розрахунку).
Представник позивача зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 14 квітня 2011 року № 0000891703 не є законним та підлягає скасуванню.
Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпунктом 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Одночасно, підпунктами 14.1.73. та 14.1.74. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Стаття 270 Податкового кодексу України визначає об'єктами оподаткування земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Разом з тим, статтями 286 та 287 Податкового кодексу України встановлено окремі особливості обчислення та сплати плати за землю.
Так, відповідно до пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 287.6. статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що обов'язок сплати податку за земельні ділянки покладається не з дати реєстрації права на земельну ділянку, а з дати реєстрації права на нерухомість.
В матеріалах справи міститься копія Договору купівлі - продажу від 06 березня 2001 року, який посвідчує право власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення загальною площею 364,6 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2.
Таким чином, позивач зобов'язаний був сплати земельний податок у строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.
Посилання представника позивача на відсутність ознак користування позивачем нежилим приміщенням загальною площею 364,6 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 з огляду на надання зазначеного нежилого приміщення в оренду Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» згідно Договору оренди нежитлових приміщень від 02 липня 2009 року, суд не бере до уваги, оскільки в даному випадку, обов'язок сплати за земельні ділянки покладається на особу з дати реєстрації права власності на нерухомість, а правочин щодо надання нежитлового приміщення в оренду не змінює юридичного факту права власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення загальною площею 364,6 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2
Представником позивача зазначалось, що відповідачем у попередньому також виносились податкові повідомлення - рішення із визначенням ОСОБА_1 податкового зобов'язання з плати за землю, які сплачувались позивачем на відповідні рахунки, але в даному випадку, представник позивача наголошує на неправомірному розрахунку суми плати за землю.
З приводу таких посилань, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно пункту 287.8. статті 187 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
В матеріалах справи міститься копія листа Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 20 жовтня 2011 року № 5283/Т/17-212, в якому наведений детальний розрахунок податкового зобов'язання з плати за землю, що підлягає сплаті позивачем за 2011 рік, а саме у листі зазначено наступне:
Згідно з рішенням Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення»Головне управління земельних ресурсів на замовлення юридичних, фізичних осіб виготовляє витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, де зазначені: площа земельної ділянки, економіко-планувальна зона, базова вартість 1 кв.м. землі, локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки, коефіцієнт функціонального використання, коефіцієнти індексації грошової оцінки.
На підставі вищезазначеного, відповідачем здійснено розрахунок земельного податку фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на 2011 рік.
Так, у листі Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 20 жовтня 2011 року № 5283/Т/17-212 зазначено, що пропорційна частка площі земельної ділянки, за яку необхідно сплатити земельний податок = площа під житловими приміщеннями = площа нежитлового приміщення загальна площа будинку:
133,23 кв.м. - пропорційна частка площі земельної ділянки, за яку необхідно сплатити земельний податок (364,60 кв.м * 9638,6 кв.м. = 26 377, 5 кв.м.):
744,59 грн./кв.м. - базова вартість 1 кв.м. на підставі рішення Київської міської Ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» по АДРЕСА_2
2,5 - коефіцієнт на функціональне використання землі, на підставі Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2006 року за № 388/12262);
1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко - планувальної зони;
1,028 - коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2008 рік, відповідно до Порядку Проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783;
1,152 - коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2009 рік, відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель;
1,059 - коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2010р., відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель.
466543,40 * 1 % = 4665,43 грн. - земельний податок на 2011 року.
При цьому, 364,60 кв.м - площа нежилого приміщення відповідно договору купівлі - продажу нежилих приміщень від 06 березня 2001 року по АДРЕСА_2
Загальна площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 складає 26377,5 кв. м. та загальна площа при будинкової території складає 9638,6 кв.м.
Таким чином, із розрахунку 364,60 кв.м. * 744,59 грн./кв.м. * 2,5 * 1,5 * 1,028 * 1,152 * 1,059 = 466543,40 грн.* 1% = 4665, 43 грн. - земельний податок на 2011 рік, який позивач зобов'язаний сплатити.
За таких обставин, позивач повинен сплатити саме 4665, 43 грн., а не як це зазначено у спірному податковому повідомленні - рішенні Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 14 квітня 2011 року № 0000891703.
Щодо вимоги про зобов'язання повернути перераховані кошти на підставі податкової вимоги Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 17 серпня 2011 року у розмірі 12 967, 52 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. N 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 р. за N 843/11123 (далі по тексту - Інструкція № 276) Інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету).
Оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету.
Порядок введення обліку повернення помилкового та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) встановлений Розділом 7 Інструкції № 276, яким передбачено, що заяви на повернення сум помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати (за винятком повернення зайво утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік).
У разі, якщо за даними обліку податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що ведеться в органах державної податкової служби, сума помилково та/або надміру сплаченого податку, збору (обов'язкового платежу) відсутня або менша за суму, заявлену платником до повернення, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби у встановлений термін письмово, з викладенням причин, повідомляє платника податку про необхідність проведення звірки у зв'язку з неможливістю повернення коштів або часткового повернення заявленої суми.
Орган державної податкової служби вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування податкових зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення, у встановленому законом порядку.
При поверненні надміру утриманої (сплаченої) суми податку з доходів фізичних осіб структурним підрозділом оподаткування фізичних осіб органу державної податкової служби України у термін не пізніше ніж за п'ятнадцять робочих днів до закінчення шістдесятиденного терміну від дня отримання податковими органами податкової декларації надаються підрозділам адміністрування облікових показників та звітності відповідні документи, необхідні для формування висновків про повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб та реєстрів одержувачів коштів.
Представником позивача не надано суду доказів на підтвердження звернення до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва із заявою про повернення надміно та/або помилково сплачених коштів.
З приводу наведеного суд зазначає, що згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Водночас, згідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно частиною 2 статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Тобто, позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доказів на підтвердження його звернення до відповідача із аналогічною вимогою та отримання відмови у поверненні надмірно та/або помилково сплачених коштів, що на думку суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноваженёь та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задовленню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 14 квітня 2011 року № 0000891703 в частині визначення податкового зобов'язання з плати за землю у розмірі 8102,09 грн.
3. В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова