Справа № 1/1304/14/12 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О.М.
Провадження № 11/1390/669/12 Доповідач : Волинець М. М.
Категорія ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2012 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого - Волинця М.М.
Суддів -Урдюк Т.М., Танечника І.І.,
з участю прокурора -Малиш Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м.Львова від 22 лютого 2012 року,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Обухів Київської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий, а саме: вироком Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2008 року за ст.ст. 190 ч.1, 185 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, був зареєстрований: АДРЕСА_3, проживає тимчасово в АДРЕСА_4,
визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України та засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 4-х років позбавлення волі, за ч.2 ст.190 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст.ст.70,71 КК України остаточно призначене покарання у виді 5-ти років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено без змін раніше обраний - тримання під вартою.
Питання з речовими доказами вирішено відповідно до діючого законодавства.
Судові витрати у справі відсутні.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він літом 2009р., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 та маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою заволодів майном ОСОБА_2, чим спричинив їй матеріальну шкоду на суму 400 грн.. А саме, ОСОБА_1 увійшовши у довіру до гр. ОСОБА_2, з якою тимчасово проживав, взяв в останньої в тимчасове користування мобільний телефон марки Sony Ericsson»К700І, НОМЕР_1, вартістю 400грн., заздалегідь не маючи умислу його повертати. В подальшому вищевказаний мобільний телефон ОСОБА_1 продав невідомій жінці за 300 грн. в магазині «Дукат», що на пр. Чорновола у м.Львові, а гроші витратив на власні потреби.
Крім того, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в листопаді 2009 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 таємно викрав майно ОСОБА_2, чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 4000 грн. А саме ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, де він тимчасово проживав із гр. ОСОБА_2, таємно викрав її майно, а саме: золоті кульчики із перлинами, вартістю 1000 грн., золоті кульчики, вартістю 800 грн., золотий хрестик, вартістю 1200 грн., золоте колечко, вартістю 500 грн., золотий ланцюжок, вартістю 500 грн., а всього спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 4000 грн. В подальшому ОСОБА_1 викрадені золоті вироби здав у ломбард, що на вул. Замарстинівській у м.Львові, де отримав гроші в сумі 1000 грн., які витратив на власні потреби.
Крім того. ОСОБА_1 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в кінці листопада на початку грудня 2009 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 таємно викрав гроші гр. ОСОБА_2 у сумі 2000 грн. А саме ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, де він тимчасово проживав із гр. ОСОБА_2 та скориставшись тим, що останньої не було вдома, таємно викрав із її паспорта гроші у сумі 2000 грн., після чого залишив приміщення квартири. Викрадені гроші ОСОБА_1 в подальшому витратив на власні потреби.
Крім того, ОСОБА_1 10.01.2010р. о 12.00 год., перебуваючи на вул. Б.Хмельницького у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, незаконно заволодів мобільним телефоном марки «Самсунг 1710», ІМЕІ НОМЕР_2, вартістю 1639 грн., в якому містилася карта пам'яті об'ємом 2 Гб., вартістю 100 грн., які належали гр. ОСОБА_3, чим завдав останньому матеріальної шкоди на суму 1739 грн. А саме ОСОБА_1, перебуваючи біля церкви Св. Миколая, що на вул. Б.Хмельницького у м. Львові, попросив у ОСОБА_3, з яким був довгий час знайомий, дати свій мобільний телефон передзвонити. ОСОБА_3, довіряючи ОСОБА_1 та нічого не підозрюючи, погодився, вставив у свій мобільний телефон сім-карту ОСОБА_1 та добровільно передав його ОСОБА_1 Останній, роблячи вигляд, що розмовляє по телефону, зайшов у будинок №43 по вул. Б.Хмельницького, звідки через прохідний двір вийшов на вул.Замарстинівську у м. Львові, де одразу здав мобільний телефон, у ломбард «Чесний ломбард», що знаходиться на вул. Замарстинівській, 22 у м. Львові, де отримав гроші в сумі 550 грн., які потратив на власні потреби.
Крім того, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в кінці лютого 2010р. о 23.00год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 та маючи умисел на заволодіння чужим майном, таємно викрав майно гр. ОСОБА_5, чим спричинив останній матеріальну шкоду на суму 535 грн. А саме: ОСОБА_1 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, побачив на столі в кухні мобільний телефон марки «Simens SL55»та в нього виник умисел його викрасти. Скориставшись тим, що його ніхто не бачить, ОСОБА_1 таємно викрав мобільний телефон марки «Simens SL55»вартістю 500 грн., в якому була сім-карта оператора «Лайф», вартістю 10 грн., на рахунку якої було 25 грн., після цього залишив приміщення квартири. В подальшому ОСОБА_1 викинув із викраденого ним телефону сім-карту , а телефон залишив собі. На наступний день, ОСОБА_1, перебуваючи на АДРЕСА_2 продав викрадений ним мобільний телефон за 150 грн., невстановленій слідством особі, а отримані гроші потратив на особисті потреби.
На вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій покликається на те, що кримінальна справа щодо нього була сфальсифікована працівниками Галицького РВ м.Львова, його було позбавлено права на захист, оскільки в проханні про надання адвоката йому було відмовлено; покликається на те, що потерпілі по справі претензій до нього не мають та дали пояснення, що працівники міліції чинили на них тиск, щоб написали заяву про вчинений злочин; докази по справі здобуті з порушенням чинного законодавства України, а тому є такими, що отримані незаконним шляхом та є недопустимим для підтвердження фактів, що мають юридичне значення, досудове слідство проведено однобічно та неповно без дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для вирішення справи. Просить вирок місцевого суду скасувати та провести слідство по даній справі, змінити запобіжний захід на підписку про невиїзд.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора у справі Малиш Н.С. про обґрунтованість та законність вироку суду, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, колегія суддів приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Хоча засуджений вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, не визнав, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, а показання ОСОБА_1, дані під час розгляду справи в місцевому суді, про те, що потерпіла ОСОБА_2 на протязі 5-ти років проживала з ним та сама подарувала йому мобільний телефон марки «Sony Ericsson K700I», а золото він в неї не крав, оскільки вона була знайома з ОСОБА_7, що працював в РВ, то справа щодо нього була сфабрикована, на досудовому слідстві він визнавав вину, оскільки його катували працівники райвідділу, а щодо епізоду крадіжки мобільного телефону у ОСОБА_3, то останній сам попросив здати його у ломбард, оскільки не мав паспорта, місцевий суд вірно визнав такими, що не відповідають дійсності та взяв за основу вироку показання потерпілих, свідків, які підтверджуються іншими доказами у справі.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, стверджується показаннями потерпілих: ОСОБА_3, який пояснив, що засуджений попросив в нього мобільний телефон щоб зателефонувати другу, під час розмови зайшов у під»їзд будинку та зникнув з телефоном, після чого потерпілий зрозумів, що ОСОБА_1 викрав у нього мобільний телефон; ОСОБА_5, яка пояснила, що після святкування день народження на квартирі в знайомих, у гості до них зайшов хлопець, який назвався ОСОБА_1, телефон вона залишила на кухні і всі лягли спати, а коли рано прокинулася, то побачила, що телефон зник і хлопця на ім»я ОСОБА_1 в квартирі вже не було, вона зрозуміла, що він і викрав її мобільний телефон; ОСОБА_2, яка на досудовому слідстві пояснила, що проживала разом з засудженим, однак він ніде не працював та матеріально її не забезпечував, залишив як заставу в магазині мобільний телефон, який вона дала йому в користування та не повернув, під час їх спільного проживання вона виявила, що з дому зникли її золоті прикраси, а також згодом зникли і гроші в сумі 2000 грн.
Показання потерпілих підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Як на досудовому так і судовому слідстві покази вищезгаданих свідків не змінювалися, були взаємоузгодженими та не суперечили зібраним по справі доказам.
Показання свідків та потерпілих підтверджуються протоколами ставок віч-на-віч між потерпілими та засудженим, протоколами вилучення мобільних телефонів, протоколом відтворення обстановки і обставин події заволодіння мобільним телефоном у гр.ОСОБА_3, протоколами пред»явлення предметів для впізнання, явками з повинною, згідно з якими ОСОБА_1 щиросердечно розкаюється у вчинених злочинах без морального та фізичного впливу (Т.1 а.с.20,63,110,117,122), протоколами огляду речових доказів, а тому суд першої інстанції правомірно поклав їх в основу обвинувального вироку.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав належну оцінку доказам у справі, чим вичерпав усі можливості в збиранні та дослідженні доказів обвинувачення.
Доводи ж апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що його було позбавлено права на захист під час проведення досудового слідства, оскільки в проханні про надання адвоката йому було відмовлено, а кримінальна справа щодо нього сфальсифікована працівниками Галицького РВ м. Львова, визнаються колегією суддів необгрунтованими та не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколів роз»яснення процесуальних прав та заяв, під час проведення досудового слідства у справі, ОСОБА_1 зазначав, що від послуг адвоката відмовляється та свої інтереси буде захищати сам про що слідчим було винесено постанови, якими дані клопотання засудженого задоволені (Т.1 а.с. 28-31, 48-51, 77-80, 84-87, 139-142, 157-160 ). Лише 12.10.2010 року під час судового розгляду кримінальної справи засуджений вперше заявив клопотання про призначення йому захисника, яке було судом задоволено.
На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст.67 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 і вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, це покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.
Колегія суддів вважає, що визначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні та розгляді даної справи в місцевому суді, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.362,366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Вирок Галицького районного суду м.Львова від 22 лютого 2012 року, яким засуджено ОСОБА_1 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.
Головуючий :
Судді: