Справа № 1306/2-195/12 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А. П.
Провадження № 22-ц/1390/2529/12 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
Категорія: 52
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 червня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г..
суддів: Павлишина О.Ф., Мікуш Ю.Р.
за участі секретаря: Дідуся О.Р.,
позивача ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, представника Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Дрогобицький завод автомобільних кранів» Костишака В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 січня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -
в с т а н о в и л а:
Позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»про визнання незаконним наказу про її звільнення з роботи у зв'язку з втратою довір'я на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, поновлення її на посаді завідувача складським господарством цього підприємства та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 жовтня 2011 року до дня постановлення рішення.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 січня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позивач ОСОБА_2 оскаржила це рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вказує на те, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, судом невірно оцінені наявні у справі докази, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а саме рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що з нею не було укладено договору про повну матеріальну відповідальність, за своїми посадовими обов'язками вона не займалась прийманням та видачею товарно-матеріальних цінностей та не підміняла комірників, в тому числі на період відпустки комірниці ОСОБА_5, однак вимушено підписала прихідні ордери до накладних про прийняття товарно-матеріальних цінностей у комору заготовок. Суд дав необ'єктивну оцінку рішенню профспілкової організації про відмову у наданні згоди щодо її звільнення з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України. Вважає, що відповідач не довів її вини у виявленій нестачі товарно -матеріальних цінностей. Не врахував того, що свою вину у цій нестачі повністю визнала комірниця ОСОБА_5 та повністю погасила її. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених нею позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтвердження доводів апеляційної скарги, представника підприємства Костишака В.М. в заперечення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, матеріали справи та доводи скарги в межах апеляційного оскарження та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з постановленням нового рішення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 з 07.04.1981 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на різних посадах.. В 2007 році її було переведено на посаду завідувача складським господарством, а 01.02.2011 року укладено строковий трудовий договір терміном по 31.12.2011 року. Однак, 4 жовтня того ж року її було звільнено з роботи із займаної посади у зв'язку із втратою до неї довір`я за п.2 ст.41 КЗпП України (а.с.7,.34, 42).
Підставою для такого звільнення були результати проведеної інвентаризації та службового розслідування за фактом нестачі товарно-матеріальних цінностей у коморі заготівок та заподіяння підприємству в наслідок цього матеріальних збитків у розмірі 12 194,74 грн., про що видано наказ по підприємству за №239 від 30.09.2011 року.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо поновлення її на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка в період відпустки комірника комори заготовок ОСОБА_5 в липні та серпні 2011 року не організувала прийом-передачі товарно -матеріальних цінностей (далі ТМЦ) та особисто приймала та видавала це майно без належного документального оформлення.
Суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено наявність у діяннях позивачки конкретних порушень щодо порядку прийняття і відпуску ТМЦ, недодержання правил їх схову, а відмова виборчого органу первинної профспілкової організації в наданні згоди на розірвання трудового договору є необґрунтованою, тому адміністрація підприємства правомірно звільнила ОСОБА_2 з роботи у зв'язку із втратою до неї довір`я.
Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи, зроблений без належної оцінки наявних у справі доказів, та не відповідає положенням трудового законодавства.
У відповідності до п.2 ст.41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Згідно роз'яснень постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», які містяться в п.28, звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Як вбачається зі змісту Посадової інструкції завідувача складським господарством ОСОБА_2, на останню покладались організаційно-розпорядчі функції (п.п.2.1-2.12 Інструкції) щодо забезпечення приймання, видавання та належне зберігання складових товарно-матеріальних цінностей на складах, їх розміщення з урахуванням найбільш раціонального використання складських площ, полегшення і прискорення пошуку необхідних матеріалів. Крім того, вона повинна була координувати роботу працівників складів і давати завдання кожному з них. Організовувати проведення вантажно-розвантажувальних робіт т.щ. (а.с.2-5).
При цьому, очевидним є те, що в обов'язки останньої не входило безпосередньо обслуговувати товарно-матеріальні цінності, займатись їх прийманням, зберіганням, розподілом.
Судом беззаперечно встановлено те, що ОСОБА_2 не є особою, яка несе повну матеріальну відповідальність, оскільки такого договору підприємство з нею не укладало, що визнано відповідачем.
Однак суд першої інстанції дану обставину залишив без належної уваги, як і те, що саме звільнення позивачки з роботи відбулось з грубим порушенням положень ст.43 КЗпП України без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації підприємства.
В ході розгляду даної справи судом, виборний орган первинної профспілкової організації ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»20.12.2011 року прийняв рішення про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2. Однак суд, не взявши цей висновок до уваги при вирішенні спору, безпідставно вказав на його необґрунтованість, що не відповідає фактичному змісту цього рішення (а.с., 54, 56).
Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що не дивлячись а те, що в період з 25.07.2011 року по 14.08.2011 року комірник складу ОСОБА_5 знаходилась у черговій відпустці, керівництвом підприємства не було створено комісію по прийманню та передачі складу іншим особам, в тому числі і ОСОБА_2.
Висновки службового розслідування, проведеного по результатах інвентаризації комори заготовок складського господарства заводу від 30.09.2011 року не містять беззаперечних доказів того, що нестача на складі утворилась саме з вини ОСОБА_2. Комісією безспірно не встановлено, що така нестача утворилась в період приймання та видачі ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей, і що саме виявлена нестача того майна, яке приймалось і видавалось в період перебування ОСОБА_5 у відпустці..
Причетність ОСОБА_2 до виниклої нестачі носить характер припущення а не встановленого факту.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, висновками службового розслідування встановлено вину в нестачі самого комірника ОСОБА_5, яка визнала свою вину і повністю відшкодувала завдані збитки.
Поряд з цим, у виниклій нестачі ТМЦ встановлено вину і директора з матеріально-технічного забезпечення Гармаша С.В. (а.с.39-40).
Таким чином, колегія судді приходить до висновку, що у ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» не було достатніх підстав для втрати довіря до ОСОБА_2, а її звільнення на підставі п.2 ст.41 КЗпП України відбулось з порушенням трудового законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді завідувача складським господарством ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»з 04 жовтня 2011 року.
Враховуючи, що ОСОБА_2 01.02.2011 року було укладено з ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»строковий трудовий договір з терміном по 31.12.2011 року, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід вважати звільненою з роботи на цьому підприємстві з 31 грудня 2011 року у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору(ст.36 п.2 КЗпП України).
У відповідності до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів вважає, що на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час його вимушеного прогулу у звязку з незаконним звільненням з 04 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, що становить 63 робочих дні.
Виходячи з роз'яснень п.32 Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» щодо визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та положень п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з подальшими змінами), та беручи до уваги довідку про заробіток ОСОБА_2 за квітень-вересень 2011 року (за попередні два місяці, які вона працював перед звільненням) (а.с.52) табеля обліку використання робочого часу, колегія суддів приходить до висновку, що її середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 4923 грн. 45 копійок ( 78,15 х 63 = 4923, 45 ( де 78,15 грн. - середньоденний заробіток ОСОБА_2.). При цьому сума виплати зазначена без врахування обов'язкових платежів, що підлягають стягненню.
Окрім того, з ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 76 грн. 50 коп.
З огляду на викладене, рішення суду слід скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ч.2 ст.23, п.2 ч.1 ст.36, ст.235 КЗпП України , ст. ст.303, 304 п. 2 ч.1 ст. 307, ч.1ст. 309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 січня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді завідувача складським господарством ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»з 04 жовтня 2011 року та вважати її звільненою з роботи з 31 грудня 2011 року у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору(ст.36 п.2 КЗпП України).
Стягнути з ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(м.Дрогобич Львівської області, вул. Гайдамацька, 22) в користь ОСОБА_2, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 4 жовтня по 31 грудня 2011 року, у зв'язку з незаконним її звільненням, в розмірі 4923 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять три) гривні 45 копійок. (Сума виплати зазначена без врахування обов'язкових платежів, що підлягають стягненню).
Стягнути з ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(м.Дрогобич Львівської області, вул. Гайдамацька, 22) в дохід держави 76 грн. 50 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Павлишин О.Ф.