Справа № 1304/1449/2012 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А.Р.
Провадження № 10/1390/219/12 Доповідач: Волинець М. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2012 року року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Волинця М.М.
суддів: Валько Н.М., Урдюк Т.М.,
з участю прокурора: Андрусишин С.Я.
адвоката: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляцією прокурора Андрусишин С.Я., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 01 березня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Даною постановою задоволено скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та скасовано постанову прокурора відділу прокуратури Львівської області Андрусишин С.Я. від 17.01.2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.15, ч.4 ст.191, ч.4 ст.358 КК України.
В апеляції прокурор Андрусишин С.Я. покликається на те, що постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Приводом до порушення справи стало безпосереднє виявлення ознак вказаних злочинів прокурором, судом безпідставно не визнано підстав, зазначених у постанові про порушення кримінальної справи, неузгодженість податкового повідомлення-рішення відповідно до практики Верховного Суду України не є перешкодою до порушення кримінальної справи, рішення про порушення кримінальної справи прийнято компетентною особою з додержанням вимог ст.ст.94,97,98 КПК України. Тому висновки суду не відповідають вимогам закону, у зв»язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану ним апеляцію, захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3, який заперечив дану апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.94 КПК України, кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Відповідно до ст.98 КПК України у постанові про порушення кримінальної справи повинно бути вказано приводи і підстави до порушення кримінальної справи.
Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи від 17 січня 2012 року, приводом до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.191, ч.4 ст.358 КК України, стало безпосереднє виявлення прокурором ознак складу злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.191, ч.4 ст.358 КК України у діях службових осіб ДП МОУ «ЛДАРЗ».
Крім цього, в постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що підставами до порушення даної кримінальної справи були: акт СДПІ ВПП у м.Львові № 612/08-04/07684556 від 06.06.2011р., податкові повідомлення-рішення № 0000320804/0/1390 від 08.06.2011р., довідка-дослідження № 7752/26-50 від 31.08.2011р., податкова звітність, договори, податкові накладні, пояснення ОСОБА_4, вирок Ленінського районного суду м.Луганська від 04.02.2011р. та інших документах.
Судом першої інстанції з представлених матеріалів кримінальної справи зроблено висновок про відсутність в органу досудового слідства достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.191, ч.4 ст.358 КК України, в діях ОСОБА_3
Стаття 212 КК України передбачає відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів.
Вказане свідчить, що ухилення від сплати податків є злочином з матеріальним складом для кваліфікації якого потрібно встановлення певних суспільно-небезпечних наслідків, тобто фактичне ненадходження до бюджетів коштів у великих або в особливо великих розмірах. Вказаний злочин вважається закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування, тобто з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, безпосередньо зумовлений ухиленням від його сплати.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.191, ч.4 ст.358 КК України поза дослідженням органу досудового розслідування залишилося те, що прийняті до підприємства на підставі акту за невиїзної документальної перевірки ДП МОУ «ЛДАРЗ»№ 612/08-04/0784556 від 06.06.2011р. про завищення заявленої суми відшкодування ПДВ на 199 499,22 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000320804/0/1390 від 08.06.2011р. на даний час було неузгодженим та оскаржувалося у встановленому законом порядку. Як на момент порушення кримінальної справи, так і на даний час, будь-якого прийнятого судового рішення Львівським окружним адміністративним судом з цього приводу не має, що свідчить про передчасність винесеної постанови про порушення кримінальної справи.
Крім цього, як правильно зазначено місцевим судом, щодо інших зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України, то такі самі по собі не вказують на порушення директором ДП МОУ «ЛДАРЗ»ОСОБА_3 податкового законодавства та не вказують на наявність в його діях ознак злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.191, ч.4 ст.358 КК України.
Покликання в апеляції про те, що судом не прийнято до уваги, що підставами до порушення кримінальної справи стали і інші дані здобуті в ході дослідчої перевірки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апелянт конкретно не зазначає їх, як і не вказує на джерело їх походження.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на час прийняття рішення про порушення кримінальної справи не було достатніх даних та підстав, які б вказували на наявність в діях директора ДП МОУ «ЛДАРЗ»ОСОБА_3 ознак злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.15 - ч.4 ст.191, ч.4 ст.358 КК України, а тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи викладені в апеляції прокурором є необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 01 березня 2012 року, якою задоволено скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та скасовано постанову прокурора відділу прокуратури Львівської області Андрусишин С.Я. від 17.01.2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.15, ч.4 ст.191, ч.4 ст.358 КК України - залишити без змін, а апеляцію прокурора Андрусишин С.Я. - без задоволення.
Головуючий
Судді