ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 2a-1394/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мигалюка Ю.В.,

секретаря Тимків У.Л.,

за участю сторін:

представника позивача: Грица Ю. Ю.,

представника відповідача: Баралецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000242302 від 24.01.2012 року -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2012 року Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242302 від 24.01.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач протиправно, на підставі помилкового висновку щодо нікчемності договорів укладеного між позивачем та ПП «Лєсік & Т», ПП «ВТК «Бєлтранс», ТзОВ «Торін Альянс», ТзОВ «Рівенто Ассет», ТзОВ «Лейтон Груп», ТзОВ «Космонава Україна» оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначив зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 2 595 087 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції на суму 1 075 610 грн. Зазначив, що висновки податкового органу є неправомірними, оскільки укладені правочини є реальними та в судовому порядку не визнані недійсними. На підтвердження даних фактів подав відповідні копії первинних документів. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, суду пояснила, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року завищено податковий кредит всього на суму 2 595 087,0 грн.: в тому числі за серпень 2010 року на суму 116 602 грн. по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей в ПП «Лєсік & Т», за грудень 2010 року на суму 771 133 грн. по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей в ПП «Виробничо-транспортна компанія «БЕЛТРАНС», за вересень 2011 року на суму 1 637 469 грн. по операціях з придбання цінностей в ТзОВ «Торні Альянс» на суму 488 580 грн., ТзОВ «Лейтон груп»на суму 611 606 грн., ТзОВ «Рівенто Ассет» на суму 537 283 грн. та ТзОВ «Космонава Україна»на суму 69 883 грн. Висновок податковим органом зроблено на підставі матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких встановлено що у даних контрагентів відсутні необхідні трудові та виробничі потужності для здійснення поставок такої кількості товару. Просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд прийшов до висновку що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості засноване відповідно до Постанови КМУ № 701 від 29.06.1996 року, діє на підставі статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради від 10.10.1996 року, включено до єдиного державного реєстру підприємств та організаці, державної форми власності згідно свідоцтва № 11191200000002715, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за № 12867745 від 05.04.2001 року (а.с. 17, 19-20).

В період з 14.11.2011 року по 23.12.2011 року на підставі наказів Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ № 3542 від 03.11.2011 року та № 4184 від 09.12.2011 року згідно направлень на перевірку відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року (а.с. 201-214).

За результатами проведеної перевірки відповідачем 10.01.2012 року складено акт за № 132/23-2/00375409, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2; п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 201.1., п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету в сумі 2 595 087 грн., в т.ч.: в серпні 2010 року в сумі 11602 грн., в грудні 2010 року в сумі 771 133 грн., у вересні 2011 року в сумі 1 707 352 грн.; п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, п. 44.1, п. 44.6, ст. 44, пп. 138.8.1, п. 138.8, п. 138.2, ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 142 276 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 142 276 грн., та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності рядка 07 Податкової декларації за 3 квартал 2011року в сумі 938 грн., п.п. 6.3.2, п.п. 6.3.3 п. 6.3, ст. 6, п. 17.1 ст. 17, п. 19.2, п. 19.2 п.п.(а) ст. 19 Закону України України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-ІV, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги»від 26.12.2003 року № 2035, п.п. 59.3.1 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб 892,53 грн. зокрема за 2010 рік - 327,94 грн., за 2011 рік - 564,59 грн.; п.п. 129.1.2 п.п. 129.1.3. п. 129.1. ст. 129. абз. 2 п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України від 02.12.2011 року № 2755-VІ в результаті чого перевіркою нараховано пеню по податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 180,33 грн. та п. 176.2 ст. 76 Податкового Кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за І-ІІІ квартал 2011 року (не відображено виплати коштів СГД-фізичним особам за придбані у них товари та послуги; порушення вимог п. 8 ст. 22 Закону України «Про рекламу»підприємством не спрямовано на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо зловживання алкоголем кошти в сумі 1 823,50 грн. (а.с.19-126).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 24.01.2012 року податковим повідомленням-рішенням за № 0000242302 визначив позивачу грошові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 2 595 087грн. за основним платежем та 1 075 610 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 127).

Дане податкове повідомлення-рішення було предметом адміністративного оскарження позивачем до Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області та до ДПА України, рішеннями яких було відмовлено у задоволенні поданих скарг (а.с. 128-130).

Судом встановлено, що підставою для визначення вказаних зобов'язань слугував висновок проведеної перевірки, згідно якого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно правочинів укладених із ПП «Лєсік & Т», ПП «ВТК «Бєлтранс», ТзОВ «Торін Альянс», ТзОВ «Рівенто Ассет», ТзОВ «Лейтон Груп», ТзОВ «Космонава Україна» на загальну суму 2 525 204 грн. Укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на встановленні відповідачем під час перевірки використаних актів та довідок перевірки даних контрагентів про проведення аналізу їх діяльності та встановлено відсутність наявності трудових ресурсів, необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, основних фондів виробничих активів складських приміщень, наявність ряду фіктивних суб'єктів господарювання, угоди з якими теж є нікчемними. Тобто, зроблено висновок про діяльність вказаних підприємств спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, висновку про фіктивність правочинів (а.с.176-193).

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно, в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з ПП «Лєсік & Т», ПП «ВТК «Бєлтранс», ТзОВ «Торін Альянс», ТзОВ «Рівенто Ассет», ТзОВ «Лейтон Груп», ТзОВ «Космонава Україна» на суму 2 595 087 грн. за серпень 2010 року, за грудень 2010 року та вересень 2011 року.

Відповідно до вимог п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та перевіряючи вказане рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем необґрунтованого рішення, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами за перевірений відповідачем період було укладено ряд договорів поставки сільськогосподарської продукції та обладнання, а саме такі.

21.06.2010 року ПП «Лєсік & Т»уклало договір поставки з позивачем № 18/06 ЛИ. Відповідно до умов вказаного договору та специфікацій до нього за № 4 від 06.07.2010 року, № 5 від 09.07.2010 року, № 7 від 12.07.2010 року, № 8 від 20.07.2010 року ПП «Лєсік & Т»поставило об'єднанню в липні 2010 року ячмінь фуражний українського походження - врожай 2010 року та горох фуражний українського походження врожай 2010 року (специфікація № 6 від 12.07.2010 року). Поставка товару здійснювалася на умовах EXW: Херсонський морський торгівельний порт. Поставлений товар в день його одержання та в місці поставки позивач передавав на підставі договору комісії № 01/08-КР від 03.07.2009 року та актів прийому-передачі комісіонеру ТзОВ «Ростзернопродукт»(м. Одеса) (а.с. 137-138).

Виконуючи умови договору комісії ТзОВ «Ростзернопродукт»за дорученням позивача уклало зовнішньо-економічний контракт № RZP-VEG-1607-В від 16.07.2010 року та здійснило відвантаження товарів на експорт нерезиденту «VEGA &РARTNERS LLP»(27/28 Eastcastele str. London W1W8DH United Kindom). За результатами виконання доручення ним були надані позивачу звіти комісіонера. З цього простежується послідовність господарських операцій по придбанню позивачем ячменю фуражного українського походження врожай 2010 року та гороху фуражного українського походження врожай 2010 року в ПП «Лєсік & Т»та наступний її продаж на експорт і фактична наявність вказаного товару. Позивачем одержано у власність товар (ячмінь фуражний та горох фуражний) від постачальника ПП «Лєсік & Т»для використання його у підприємницькій діяльності.

26.05.2010 року ПП «ВТК «БЕЛТРАНС»уклало договір поставки з Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості № 26/05. Відповідно до умов вказаного договору та специфікацій до нього за № 2 від 06.12.2010 року, № 3 від 13.07.2010 року ПП «ВТК «БЕЛТРАНС»поставило позивачу в грудні 2010 року олію соняшникову нерафіновану 1-го сорту (а.с. 139-140).

Поставка товару здійснювалася на умовах EXW: склад TOB «Херсонес», м. Херсон. Поставлений товар в день його одержання та в місці поставки об'єднання передало на підставі договору комісії № 2/К від 06.12.2010 pоку, актів прийому-передачі від 29.12.2010 року № 1 та № 2 комісіонеру - ТзОВ «Кубагро»(м. Біляєвка Одеської обл.). Виконуючи умови договорів комісії ТзОВ «Кубагро»уклало зовнішньоекономічні контракти № AG114/326-10 від 07.12.2010 року, № АП114/330-10 від 10.12.2010 року за дорученням позивача та здійснило відвантаження товарів на експорт нерезиденту ADE AG (9 ALPENSTRASSE. 6300 ZUG, SWITZERLAND TAX IDENTIFICATION) згідно ВМД від 10.01.2011 pоку № 000078 та № 000081. За результатами виконання доручення ТзОВ «Кубагро»надано позивачу звіт комісіонера від 14.02.2011 року № 1. Таким чином чітко простежується послідовність господарських операцій по придбанню позивачем в грудні 2010 року олії соняшникової нерафінованої 1-го сорту в ПП «БЕЛТРАНС»та наступний її продаж на експорт та і фактична наявність вказаного товару.

15.08.2011 року ТзОВ «Торін Альянс»уклало договір купівлі-продажу з позивачем № 15/08-11, відповідно до умов якого ТзОВ «Торін Альянс»передає у власність позивача тунель для сушки пляшок автоматична ротаційна етикувальна установка (вузол 1), автоматична ротаційна етикувальна установка (вузол 2), автоматична ротаційна етикувальна установка (вузол 3), автоматична ротаційна етикувальна установка (вузол 4) та автомат укладання пляшок в гофрокоробки. Позивачем одержано у власність товар (обладнання для виробництва лікеро-горілчаної продукції) від ТзОВ «Торін Альянс»для використання його у господарській лояльності (а.с. 131).

08.09.2011 року ТзОВ «Лейтон груп»уклало договір купівлі-продажу обладнання з Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості № 37, відповідно до якого ТзОВ «Лейтон груп»передає у власність позивачу гофрокороба по вазі палетообмотувальний автомат (а.с. 133).

16.08.2011 року ТзОВ «Рівенто Ассет»уклало договір купівлі-продажу обладнання з Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості № 82. Відповідно до умов даного договору ТзОВ «Рівенто Ассет»передає у власність позивача обладнання для виробництва лікеро-горілчаної продукції, яке позивачем одержано у власність товар, а у ТзОВ «Космонава Україна»позивачем придбано комплекти етикеток (а.с.132).

Судом встановлено, що на виконання даних договорів виписано видаткові та податкові накладні, згідно актів прийому-передачі товари отримані. (а.с. 134-136, 141-156, 220-231).

Всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів (обладнання) у контрагентів є в наявності у позивача.

Таким чином, суд перевіряючи реальність господарських операцій, визначених угодами, що укладені між позивачем та контрагентами прийшов до висновку, що твердження податкового органу щодо нереальності здійснення господарської операції не знайшли свого підтвердження.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність даних господарських операцій, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Суд зазначає, що обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені контрагентам у зв'язку з придбанням товарів (обладнання) та поставки сільськогосподарської продукції в розмірі 2 525 204 грн.

Щодо висновків про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами, суд вважає останні невірними, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про визнання винними відповідальних осіб контрагентів у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкових органів щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та його контрагентами та, як наслідок, відсутність позивачем встановлених перевіркою порушень податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене є протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення за № 0000242302 від 24.01.2012 року, а позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0000242302 від 24.01.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 02.07.2012 року.

Суддя: Мигалюк Ю.В.