АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/5599/12 Справа № 2/429/1345/12 Головуючий у 1 й інстанції - Головіна В.О. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Гайдук В.І., Макарова М.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у березні 2012 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 6 000 грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач згідно запису в трудовій книжці з 05 жовтня 1987 року до 25 січня 2011 року працював в ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»на підземних роботах з повним робочим днем в шахті, звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6-9).

Під час виконання позивачем трудових обов'язків відповідач не забезпечив йому безпечні умови праці, тому через негативні виробничі фактори і шкідливі умови праці позивач втратив працездатність внаслідок професійного захворювання.

Згідно довідки МСЕК від 10 червня 2011 року позивачу з 30 травня 2011 року первинно сукупно встановлено 60 % втрати працездатності по профзахворюванням безстроково, та встановлена 3 група інвалідності (а.с.11).

Суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи та керуючись ст. 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України та рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяна моральна шкода і вона повинна бути відшкодована відповідачем.

Визначаючи суму, необхідну на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував розмір проценту втрати позивачем професійної працездатності, ступінь та характер фізичних та душевних страждань, а також вимоги розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони суперечать положенням п.3 ст.268 ЦК України щодо непоширення позовної давності на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди, так як ним не було надано відповідного висновку МСЕК про наявність такої шкоди, судова колегія вважає безпідставними, оскільки вказана експертиза могла мати місце, якщо б позивач звернувся б до відповідача у позасудовому порядку.

У разі звернення позивача до суду за вирішенням спору, суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому. Сам факт професійного захворювання і стійкої втрати при цьому працездатності свідчать про наявність моральної шкоди.

Крім того, Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, передбачено встановлення факту спричинення моральної шкоди щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності.

У даному випадку, висновком МСЕК від 10 червня 2011 року позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності.

Посилання апелянта на свідомий вибір позивачем роботи з небезпечними та шкідливими умовами праці не можуть бути прийняті до уваги, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі і з її шкідливими факторами, не позбавляє підприємство від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Доводи апеляційної скарги, що на даний час не існує законодавства, яке б зобов'язувало роботодавця сплачувати застрахованому працівнику моральну шкоду, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди працівнику покладається на власника або уповноважений ним орган у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, при визначенні розміру судового збору суд не звернув уваги на те, що позов про відшкодування моральної шкоди є позовом немайнового характеру.

Враховуючи те, що згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір»розмір ставки судового збору із позовних заяв немайнового характеру складає 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (з 01 січня 2012 року -1073 грн.), стягнуту судом суму судового збору слід зменшити до 107,30 грн. та змінити в цій частині судове рішення, задовольнивши апеляційну скаргу частково.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012 року змінити в частині розміру стягнутого судового збору, зменшивши його до 107,30 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді