ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
02 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2662/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, Гайсинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби ( відповідач-1) та Гайсинської міської ради ( відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з березня по грудень 2011 року, всупереч діючим нормам податкового законодавства, відповідачами здійснювалось оподаткування податком з доходів фізичних осіб його щомісячного довічного грошового утримання як працюючого судді. Зазначені кошти були спрямовані в дохід місцевого бюджету. В свою чергу, позивач у травні місяці 2012 року звернувся до відповідачів з вимогою вжити скоординованих заходів щодо повернення йому безпідставно утриманих коштів, проте отримав повідомленням про відсутність механізму повернення таких коштів.
Таким чином, за наведених вище обставин, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.
В судове засідання позивач не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, одночасно зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник Гайсинської міської ради в судове засідання також не з'явився, проте 19.06.2012 року на адресу суду надійшла заява за підписом міського голови м. Гайсина про визнання позову та про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2.
Представник Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, належним чином повідомлений, двічі в судове засідання не з'явився, не надав заяви про розгляд справи без його участі, про причини неявки суду не повідомив
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, суд дійшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді голови Гайсинського районного суду Вінницької області та отримує довічне грошове утримання як працюючий суддя ( а.с. 6).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із довідки ТУ ДСА у Вінницькій області від 18 травня 2012 року №4/1976, з березня по грудень 2011 року нараховане позивачу щомісячне грошове утримання оподатковувалось податком на доходи фізичних осіб, що у сумі становить 9040, грн. Зазначені кошти були спрямовані до бюджету Гайсинської міської ради.
Так, утримання вищезазначеного податку проводилось на підставі листа ДПА України від 02.03.2011року № 2689/05/17-0715 ( а.с.7).
В свою чергу, 25.05.2012 року позивач, не погоджуючись із вищезазначеними відрахуваннями, звернувся до відповідачів з листом, у якому просив вжити скоординованих заходів щодо повернення йому безпідставно утриманих коштів. Крім того, у своєму листі позивач звернув увагу відповідачів на те, що Рішенням Конституційного суду України від 02.03.2011 року № 18-рп/2011 встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання суддів є неподатковою грошовою виплатою.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачі відмовили позивачу у задоволенні його вимог, посилаючись на неврегульованість механізму повернення безпідставно утриманого податку з доходів фізичних осіб ( а.с. 4-5).
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся до суду про її оскарження та стягнення коштів.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд зокрема виходив з наступного.
Так, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом; судову владу реалізують професійні судді.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453, суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосудця на професійній основі.
Статтею 126 Конституції України закріплено основоположні принципи здійснення правосудця в Україні - незалежність і недоторканність суддів.
Статтею 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення, чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.
Частинами 3 та 4 ст.138 вказаного Закону передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Умови і порядок виплати щомісячного грошового утримання судді визначено Законом України "Про статус суддів".
Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.
Згідно з положенням частини 2 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Так, відповідно до п. 1.3 резолютивної частини Рішення Конституційного суду №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Разом з тим, не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканної разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Крім того, Конституційний суд України своїм Рішенням №8-рп/2005 від 11.10.2005 року визначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення судців, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, зокрема із листа заступника Голови Комісії з реорганізації ДПА України - Заступника Голови ДПС України №2689/5/1 02.03.2011 року, суми щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку, включаються до його загального місячного оподаткованого доходу, який оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.
Зазначений висновок податковий орган робить на підставі аналізу норм ст. 164 та 165 Податкового Кодексу України. Так, на його думку, доходи у вигляді щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку, та продовжує працювати на посаді судді, не входять до переліку доходів, визначених ст. 165 Податкового кодексу України.
Проте, п.п. «е» п.п. 165.1.1 п.165.1 ст.165 Податкового Кодексу України чітко визначає, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включаються: сума пенсій або щомісячного довічного утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.
Крім того, суд звертає увагу на те, що 14.12.2011 року Конституційним судом України розглянуто на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення поняття "щомісячне довічне грошове утримання", що міститься у підпункті «е» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України та визначено наступне. Так, в аспекті конституційного подання поняття "щомісячне довічне грошове утримання, що міститься у підпункті "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкові України, в системному зв'язку з положеннями Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-УІ з наступними змінами, означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді та одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, що є складовою правового статусу судді і однією з гарантій його незалежності, так і судді у відставці, який одержує таку виплату з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про безпідставне утримання податку з доходів фізичних осіб з нарахованого позивачу грошового утримання.
Наведені обставини є правовим підґрунтям для визнання обґрунтованими вимоги щодо визнання протиправної бездіяльності відповідачів, яка полягає у неповерненні позивачу відповідних сум грошових коштів, а саме 9040,06 гривень.
Визначаючись щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно утриманих коштів з бюджету Гайсинської міської ради, суд виходив з наступного.
Так, оскільки безпідставно утримані кошти були перераховані до бюджету Гайсинської міської ради як податок з доходів фізичних осіб, то сума утриманого податку підлягає стягненню з цього бюджету на користь позивача.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (далі - Порядок).
Згідно п. 3 цього Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.
Відповідно до п. 7 вказаного Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;
оригінал виконавчого документа;
судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (платіжні доручення, квитанції про перерахування коштів до відповідного бюджету, довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів дізнання, досудового слідства та прокуратури тощо).
Згідно п.п. 1, 5 п. 16 цього ж Порядку органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів, та що надійшли в інший установлений законодавством спосіб.
Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів (п. 19 Порядку).
Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів (абз. 5 п. 23 Порядку).
З огляду на вищевикладене, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню є також вимоги щодо стягнення на користь позивача відповідної суми коштів з бюджету Гайсинської міської ради, як з відповідного місцевого бюджету у який ці кошти надійшли.
Окрім того, суд дійшов висновку, що постанову суду в частині стягнення з бюджету Гайсинської міської ради на користь ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання з огляду на наступне.
Статтею 256 КАС України визначено підстави, за яких постанови суду виконуються негайно. Частина 1 цієї статті наводить обов'язкові підстави для негайного виконання, а частиною 2 передбачено факультативні підстави.
Так, пунктом 2 частини 1 статті 256 КАС України визначено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно вимог ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд, зокрема, надавати закону тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення закону в жодному разі не може спричиняти несправедливих обмежень таких прав. Протилежністю верховенства права є свавілля. Держава не може діяти свавільно, вона обмежена правом, а не тільки створеним нею законодавством.
Згідно вимог статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги задовільнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби та Гайсинської міської ради, яка полягає у неповерненні ОСОБА_1 9040,06 (Дев"яти тисяч сорока грнивень шести копійок) безпідставно утриманих з його щомісчного довічного грошового утримання, як податок з доходів фізичних осіб за період з березня по грудень 2011 року включно.
Стягнути з бюджету Гайсинської міської ради 9040,06 (Дев"яти тисяч сорок грнивень шість копійок) безпідставно набутого податку з доходів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 .
Постанову суду в частині стягнення з бюджету Гайсинської міської ради на користь ОСОБА_1 суми в межах одного місяця - допустити до негайного виконання.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя/підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: