Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1608/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальова О.Б.

Спори про відшкодування шкоди Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.06.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Карпенка О.Л.

Черниш Т.В. при секретарі Дімановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України, прокурора м.Олександрії Кіровоградської області, Світловодського міськрайонного суду на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду від 14 лютого 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, Державного казначейства України про визнання дій Світловодського міськрайонного суду незаконними та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області 11 травня 2011 року його було визнано винним у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 1 квітня 2011 року близько 00 год.10 хв. на вул. Комарова м. Світловодська керував автомобілем «ВАЗ-21051», реєстраційний номер НОМЕР_1, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в виді штрафу в сумі 2 550 грн. Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 9 червня 2011 року постанову міськрайонного суду від 11 травня 2011 року щодо нього скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю у його діях складу данного правопорушення. Вважаючи, що йому завдана моральна шкода, яка виражена в порушенні його нормальних життєвих зв'язків, оскільки були зіпсовані його стосунки з рідними та близькими людьми, з'явилась нервозність, роздратованість, які були пов'язані з тим, що необхідно було знайти гроші на сплату штрафу, а тому просив стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 6 800 грн.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 14 лютого 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України в установленому законом порядку на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Суд дійшов висновку про наявність підстав та умов для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу неправомірними діями суду.

В апеляційній скарзі Державної казначейської служби України ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначається, зокрема, що Указом Президента України від 13 квітня 2011 року визначено, що Державна казначейська служба є правонаступником прав та обов»язків Державного казначейства України. Вирішивши стягнути з Державного казначейства України, суд порушив ч.2 ст.176 ЦК України. Крім цього, судом не враховані вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

В апеляційній скарзі прокуратури м.Олександрії ставиться питання про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог через порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначається, зокрема, що застосування законодавства щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок винесення незаконного рішення можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність суду, які не пов»язані зі здійсненням правосуддя, а тому підстави для її стягнення відсутні. При цьому судом не враховані вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», роз»яснення, дані у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Зазначені позивачем обставини не доведені та не підтверджені належними доказами.

В апеляційній скарзі Світловодського міськрайонного суду ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначається, зокрема, що позивач скористався правом апеляційного оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, вона не набрала законної сили, звернута до виконання не була, відповідно жодних негативних наслідків, в тому числі спричинення моральної шкоди, для позивача не могло настати. Підстав для відшкодування шкоди для позивача не виникло, оскільки штраф за постановою суду від 11 травня 2011 року стягнутий не був, вона навіть не набрала законної сили. В рішенні суду відсутнє обґрунтування встановленого судом факту наявності моральної шкоди у позивача в розумінні положень ч.6 ст. 4 вищезазначеного Закону.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Державної казначейської служби, прокуратури, які підтримували доводи скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»(далі-Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт та накладення штрафу (п..2 ст.1).

Згідно п.4 ст.2, п.5 ст.3 цього Закону право на відшкодування моральної шкоди виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв»язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Аналогічні роз»яснення містяться у п.п.7, 17 Положення про застосування вищезазначеного Закону, затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року №6/5/3/41.

Встановлено, що постановою Світловодського міськрайонного суду від 11 травня 2011 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 2 550 грн., яка постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 9 червня 2011 року скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю у його діях складу даного правопорушення (а.с.21-24).

При вирішенні справи суд обґрунтовано керувався положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», статтями 2 (п.4), 3 (п.5) якого передбачено, що у разі закриття справи про адміністративне правопорушення громадянин має право на відшкодування моральної шкоди.

Суд дійшов правильного висновку про те, що неправомірними діями суду позивачеві була завдана моральна шкода, пов»язана з тим, що внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, постанова у якій скасована постановою апеляційного суду Кіровоградської області із закриттям провадження у справі за відсутністю у його діях складу правопорушення, позивач переживав душевні страждання, погіршились відносини з оточуючими.

У звязку з цим безпідставними є доводи апеляційних скарг щодо відсутності підстав та недоведеності позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Проте розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив без належного урахування роз»яснень, даних у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер тривалості немайнових втрат, їх наслідків, конкретні обставини справи, виходячи із засад виваженості, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 500 грн.

Однак, стягуючи моральну шкоду з Державного казначейства України, суд не взяв до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року №346 «Про ліквідацію урядових органів»згідно з додатком передбачено ліквідацію Державного казначейства України, а Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України та визначено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов»язків Державного казначейства України - урядового органу державного управління, що діяв у системі Міністерства фінансів України.

Згідно наданого представником Державної казначейської служби витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, Державна казначейська служба України зареєстрована 16 лютого 2011 року (а.с. 158).

З огляду на викладене, належне повідомлення правонаступника про розгляд справи, чого не заперечував і представник Державної казначейської служби, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду, зазначивши про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

З урахуванням наведеного, відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Інші доводи апеляційних скарг Державної казначейської служби, прокуратури м.Олександрії та Світловодського міськрайонного суду висновків суду не спростовують, не ґрунтуються на законі і доказах та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, прокуратури м.Олександрії, Світловодського міськрайонного суду задовольнити частково.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду від 14 лютого 2012 року змінити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_3 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: